Справа № 161/21857/25
Провадження № 2/161/647/26
16 лютого 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 900331, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а саме надало останній грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними договором, однак відповідач в свою чергу, не виконала умови кредитного договору.
21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, у відповідності до якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 900331 від 24.07.2023 року.
Зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 51947,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 51947,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн. та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що 24.07.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 900331, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою - 2,2 % день. Даний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К832».
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
Відповідно до п. 1.2. договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «Пейтек» від 22.04.2025 року.
Отже, судом встановлено, що кредитодавець свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.
21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, у відповідності до якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 900331 від 24.07.2023 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 21062024 від 21.06.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 51947,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн.
14.10.2025 року, позивачем на адресу відповідача була надіслана досудова вимога, в якій відповідачу повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 900331 та запропоновано здійснити погашення заборгованості в сумі 51947,99 грн.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, та у зв'язку із цим, станом на 23.10.2025 р. у останньої утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 51947,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків в розмірі 44948 грн. за користування кредитними коштами у межах строку дії кредитного договору (360 днів), розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту за відсотковою ставкою 2,2 %, що підтверджується наданим суду розрахунком, який не спростований відповідачем, як і не спростовано відсутність її волевиявлення на погодження вказаної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Відповідно до частини першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач в ході розгляду справи не надала альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, не спростувала проведеного розрахунку, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Відтак, підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами, зокрема щодо нарахування процентів та погодилась з ними, а тому суд не бере до уваги заперечення представника відповідача.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Отже, ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 900331 від 24.07.2023 року в розмірі 51947,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг № 659 від 08.10.2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № 659 від 08.10.2025 року, копію ордеру.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., які слід стягнути з відповідачів на користь позивача.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 900331 від 24.07.2023 року в розмірі 51947 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сорок сім) грн. 99 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 6999,99 грн. та заборгованості за процентами - 44948 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;
Відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 20 лютого 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.