23 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/5804/23
Провадження № 11-кп/820/228/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року у об'єднаному кримінальному провадженні №12023240000000436, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2023 року, №12022242000000904, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.194, ч.1 ст.255-1 КК України.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 06 квітня 2026 року із визначенням застави в розмірі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вважає, що відносно ОСОБА_7 цілком можливим було застосувати запобіжний захід - домашній арешт, не порушуючи при цьому норми КПК України, оскільки тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом.
Зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, суддею не було враховано, що матеріальна шкода відсутня, вплив на свідків неможливий через відсутність таких, ОСОБА_7 є особою молодого віку, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, дружину.
Посилається на те, що одним із мотивів обрання запобіжного заходу тримання під вартою зазначено, що ОСОБА_7 неодноразово не з'являвся у судові засідання, однак жодного доказу про належне повідомлення про час та місце судового засідання стороною обвинувачення не наведено, а судом не досліджено.
Захисник уважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, тому відсутні будь-які дані, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Зауважує, що ОСОБА_7 абсолютно ніякого сенсу переховуватись від органів слідства та суду не має, оскільки він чудово розуміє наслідки і має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
Крім того, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а слід робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчать про такий його незначний ступінь, який може служити підставою для запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду через адміністрацію ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», з клопотанням про участь в апеляційному розгляді не звертався, в апеляційній скарзі захисника не порушується питання про погіршення його становища, його участь у апеляційному розгляді не є обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів, з'ясувавши думку присутніх учасників провадження, прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність обвинуваченого, відповідно до вимог ч.4 ст.401, ч.4 ст.405, 422-1 КПК України, з урахуванням також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.10.2023, у справі №211/111/22, провадження №51-3720км23.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 підтримала апеляційні вимоги, просила змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешту, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав доводів апеляційної скарги, вважав ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 за клопотанням прокурора законною та обґрунтованою. Зазначивши, що справа на розгляді у суді перебуває з 2023 року, ОСОБА_7 неодноразово не з'являвся у судові засідання без поважних причин, що впливає на розумні строки розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, ознайомившись з матеріалами провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 06 квітня 2026 року із визначенням застави в розмірі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 оскаржує ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав не доведеності наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та можливості обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України;особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, дружину, не працює, на даний час притягується до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 06.02.2025 року до ЄРДР за №62025140120000312, раніше судимий, у 2025 році поза встановленим чинним законодавством порядком перетинав державний кордон України та перебував на території Республіки Румунія, що підтвердив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , врахував та проаналізував процесуальну поведінку обвинуваченого, яка свідчить про затягування ним судового розгляду способом ухилення від явок до суду, а тому наявний ризик переховування від суду, а також можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням доволі високого встановленого при розгляді клопотання ризику переховування обвинуваченого від суду, з урахуванням його особистих характеристик, процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов висновку, що останньому слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тоді як застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 ,місцевий суд дійшов висновку про можливість визначення розміру застави та на підставі вимог статті 182 КПК України визначив як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн.,такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Зі змісту ст.422-1 КПК України вбачається, що в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України,з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області,судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинуваченого буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду.
Крім того, до часу подання прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, неодноразово ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся у судові засідання, зокрема, без поважних причин не з'являвся у судові засідання, які були призначені на 29 квітня 2024 року, 06 серпня 2024 року, 10, 27 березня 2025 року, 18 вересня 2025 року, 08,20 жовтня 2025 року, 12,27 листопада 2025 року та 13 січня 2026 року, ухвалами суду від 10 та 27 березня 2025 року, 13 січня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовувався привід, процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про затягування ним судового розгляду, способом ухилення від явок до суду.
Таким чином, колегія судді вважає доведеним ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також з урахуванням особи ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, не працює, наявний також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
У суді першої інстанції прокурор при обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою довів, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , суд визначив заставу - в розмірі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з урахуванням реальності та ймовірності реалізації обвинуваченим ризику переховування від суду та його майновий стан.
На твердження захисника обвинуваченого про те, що прокурором не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження зазначених в клопотанні ризиків, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає надання доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у кримінальному провадженні в майбутньому.
Що стосується тверджень захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних та сімейних зв'язків, то такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст.178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, крім того, кримінальне провадження тривалий час знаходиться на розгляді у суді та неодноразові неявки обвинуваченого, більшість з яких без поважних причин, унеможливлюють розгляд провадження у розумні строки.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційної інстанції, розглядалась можливість обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, однак з огляду на наявність в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та його процесуальної поведінки, застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки на даній стадії судового розгляду.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, що обвинувачений ОСОБА_7 не має на меті переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, колегія суддів враховує, що обставини, за яких він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість, а також інші наведені вище обставини, у тому числі і дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, на теперішній час встановлені обставини, які свідчать, що існують заявлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або про те, що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням встановленого, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, обмеження права обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні не встановлено. Отже, апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2026 року про застосування стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання, до 06 квітня 2026 року із визначенням застави в розмірі тридцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 грн., залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3