(додаткова)
23 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/14640/24
Провадження № 22-з/820/17/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.
розглянув у порядку статті 270 ЦПК України заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Керницької Оксани Вікторівнипро ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 686/14640/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 62848,99 грн, 3% річних в розмірі 20533,91 грн та судові витрати.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що позивач має право стягнути заборгованість за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 222598,41 грн, а саме інфляційні втрати- 172477,01 грн та три проценти річних в розмірі 50121,40 грн. ОСОБА_3 є солідарним боржником ОСОБА_2 перед кредиторами, а тому вона повинна бути залучена до участі у справі як співвідповідач. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 172477,01 грн та три проценти річних в розмірі 50121,40 грн та судові витрати.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 83379,65 грн та по 333,51 грн судового збору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
05 лютого 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Керницької О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Узагальнення доводів заяви про ухвалення додаткового рішення
При подачі відзиву на апеляційну скаргу представником позивача Керницькою О.В. була заявлена вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №АО-236 від 04.12.2024, додаток від 19.01.2026 до договору, акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.01.2026 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності. В порядку виконання умов договору адвокатом надано всю необхідну правничу допомогу клієнту, що підтверджується актом приймання-передачі про надання правничої допомоги від 19 січня 2026 року під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на суму 20000 грн.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Керницької О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 686/14640/24 призначено до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення не надійшов.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За таких обставин питання про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що на підставі договору про надання правничої допомоги №А-236 від 04 грудня 2024 року Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Керницька та партнери», в особі керуючого партнера Керницької Оксани Вікторівни, взяла на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу ОСОБА_1 у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язався оплатити послуги (гонорар) та компенсувати фактичні витрати на надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Винагорода Адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи Адвокатського об'єднання (погодинна оплата) або визначається у фіксованому розмірі. Вартість однієї години роботи/фіксований розмір гонорару Адвокатського об'єднання встановлюється сторонами у додатку до цього договору (п. 3.2.). Факт надання Адвокатським об'єднанням правничої допомоги клієнту підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому має міститись опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п.3.6.)
Відповідно до додатку до договору про надання правничої допомоги № АО-236 від 04.12.2024 від 19 січня 2026 року сторони погодили, що гонорар Адвокатського об'єднання відповідно до п. 3.2. договору про надання правничої допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі № 686/14640/24 становить 20000 грн.
В Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги №АО-236 від 04.12.2024 від 19 січня 2026 року зазначено, що у межах представництва інтересів клієнта ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в межах судової справи №68614640/24 Адвокатським об'єданням були надані такі послуги (виконанні роботи): підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 09.10.2025 у справі № 686/14640/24 та участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції на суму 20000 грн.
Відповідно до ордера на надання правничої допомоги від 10.12.2025 адвокат Керницька О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № АО-236 від 04.12.2024 представляє інтереси ОСОБА_1 зокрема, в Хмельницькому апеляційному суді.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року залишено без змін.
В матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу поданий представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Керницькою О.В. ( а.с.184-186).
З журналу судового засідання від 05 лютого 2026 року вбачається, що адвокат Керницька О.В., як представник позивача ОСОБА_1 брала участь під час слухання справи в суді апеляційної інстанції.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Тарадай О.Т. подала клопотання про зменшення розміру судових витрат.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При подачі відзиву на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Керницька О.В. попередньо заявила клопотання про судові витрати, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, розмір яких складає 20000,00 грн.
Після ухвалення судового рішення в суді апеляційної інстанції, в межах встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України, представник позивача - адвокат Керницька О.В. подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19 зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з п.п. 1-2 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу адвокат Керницька О.В. надала суду апеляційної інстанції договір про надання правничої допомоги № АО-236 від 04 грудня 2024 року, додаток до договору від 19 січня 2026 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № АО-236 від 04 грудня 2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу, яка надана клієнту в межах справи № 686/14640/24 в суді апеляційної інстанції: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу та участь в судових засіданнях на фіксовану суму гонорару в розмірі 20000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23.
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, від 14 лютого 2024 року у справі №161/14183/22, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22.
Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/415/24 вказав, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.
Також з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі 904/4507/18, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд оцінив витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, зважаючи як на те, чи були вони фактично понесені, так і оцінив їх необхідність.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Колегія суддів враховує, що апелянт ОСОБА_2 належно повідомлений про розгляд судом питання про стягнення судових витрат, не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв. Разом з тим, від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Тарадай О.Т. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, оскільки визначений розмір таких витрат є необґрунтованим та завищеним, тому просила зменшити його з 20000 грн до 1500 грн.
Колегія суддів зауважує, що правнича допомога, надана позивачу адвокатом Керницькою О.В. в суді апеляційної інстанції, полягала виключно в підготовці відзиву на апеляційну скаргу та участі в одному судовому засіданні. Гонорар адвоката становить 20000,00 грн.
Так, до суду апеляційної інстанції адвокатом Керницькою О.В. було подано відзив на апеляційну скаргу всього на 3-х аркушах, який не є складним за змістом та не потребував вивчення великого обсягу нормативно-правових актів для його підготовки. Також колегія суддів враховує, що судове засідання, у якому брав участь представник позивача - адвокат Керницька О.В., 05 лютого 2026 року, тривало з 14:18 год до 14:36 год.
Проаналізувавши опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає, що заявлена для відшкодування сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Тому, врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви та є невеликим за обсягом, а одне судове засідання, яке відбувалося під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції тривало 18 хвилин, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 5000,00 грн.
Таким чином, зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої до відшкодування в розмірі 20000 грн є завищеним, не відповідає об'єму фактично наданої адвокатом клієнту правової допомоги, та підлягає зменшенню до 5000 грн.
Враховуючи вищевикладене, заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути з апелянта ОСОБА_2 , який був ініціатором апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції і за його апеляційною скаргою було відкрито апеляційне провадження у справі, на користь ОСОБА_1 5000 грн судових витрат, понесених у зв'язку із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 381 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Керницької Оксани Вікторівни, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 ) 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко