Справа № 607/3158/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/54/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжний захід
23 лютого 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого і застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області, з повною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, який на час інкримінованого кримінального правопорушення обіймав посаду солдата резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за мобілізацією, раніше не судимого,
запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 11.04.2026 року.
Одночасно визначено підозрюваному розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень) та у разі внесення застави зобов'язано підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Як вбачається з матеріалів, слідчим відділом Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140140000046 від 15.01.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до повідомлення про підозру, досудовим розслідуванням встановлено, 07 березня 2022 року, громадянина ОСОБА_7 призвано на військову службу за мобілізацією. У подальшому, солдата ОСОБА_7 було переведено до військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду солдата резерву 63 запасної роти.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
Натомість, солдат ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин. 14 серпня 2025 року близько 18 години 00 хвилин, солдат ОСОБА_7 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військовій частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
У період з 18 год. 00 хв. 14 серпня 2025 року по 12 годину 00 хвилин 11 лютого 2026 року, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_7 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та свої службові обов'язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.
11 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_7 прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (м.Тернопіль, вул. За Рудкою, 35), чим припинив вчинене кримінальне правопорушення.
Таким чином, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби, 14 серпня 2025 року близько 18 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військовій частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та в подальшому, проводячи час на власний розсуд, 11 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин прибув до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35), чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3233-ІХ від 13.07.2023).
11.02.2026 у відповідності до ст. 276 - 278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 діб скасувати та ухвалити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного західу у виді домашнього арешту за місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Вважає, що застосований винятковий запобіжний захід, є необґрунтованим.
Посилається на те, що слідством і судом не врахованого, що ОСОБА_7 був призваний на військову службу за мобілізацією 07.03.2022 року, тобто близько чотирьох років він перебуває на військовій службі та при цьому за цей період не стояло питання про його ротацію чи демобілізацію.
Зазначає, що вказане правопорушення ОСОБА_7 пояснює психологічним, моральним, фізичним вигоранням із-за невизначеності щодо подальшого строку військової служби.
Вказує на те, що ОСОБА_7 добровільно з'явився до органу досудового розслідування з метою подальшого проходження військової служби.
Наголошує на тому, що у разі застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу - домашнього арешту він не матиме можливості незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні.
Вважає, що посилання на ризики, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду або може вчинити інше кримінальне правопорушення, є формальним.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах підозрюваного ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, прокурора, який апеляцію заперечив, просить ухвалу слідчого судді залишити без змін, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та оголошеними в судовому засіданні доказами.
Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, слідчий суддя належним чином вмотивував своє рішення про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтував наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Слідчий суддя також врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , його особу, вік, який раніше не судимий, міцність соціальних зв'язків, солдат, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок суду про неможливість застосувати до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - є вірним.
Правильними є висновки слідчого судді, що відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Окрім того, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, врахувавши обставини правопорушення, вік підозрюваного, його майновий та сімейний стан, те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, правомірно визначив йому розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах, передбачених ч.5 ст. 182 КПК, який достатньою мірою, у разі внесення застави, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, є обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника - немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді