Справа № 579/1069/25
Номер провадження 22-ц/816/1475/26
24 лютого 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Сидоренко А.П., Сізова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 листопада 2025 року в складі судді Кибець І.А., ухваленого в м. Кролевець, Сумської області (повний текст виготовлено 08 грудня 2025 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.05.2025 ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 20.05.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» і відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №24292-05/2024, на підставі якого останній на умовах строковості, зворотності, платності отримав у кредит 4000 грн, за що зобов'язався сплачувати проценти. 24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №24092024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Стар Файненс Груп», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 14.05.2025 у нього утворилася заборгованість у розмірі 19200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7200 грн - заборгованість за відсотками, 8000 грн - заборгованість за штрафом.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 27.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначений умовами кредитного договору. Договір про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024 містить електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) відповідача W2787. Ні первинний кредитор - ТОВ «Стар Файненс Груп», ні ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, а отже виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Крім того, кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по картці через Інтернет. Для платіжних операцій по картках товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв'язку з чим повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором не містить повних реквізитів банківської картки. Також зазначає, що номер банківської картки, на яку були перераховані грошові кошти, був самостійно введений позичальником під час реєстрації електронного кабінету. Емітентом вказаної картки є АТ КБ «ПриватБанк». ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало умови кредитного договору: здійснило перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену самим позичальником.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.05.2024 між ОСОБА_1 і ТОВ «Стан Файненс Груп» укладено договір про надання фінансового кредиту №24292-05/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 4000 грн на 120 днів з датою повернення кредиту 16.09.2024 (а. с. 16 зв. - 22).
Відповідно до п. 1.4, 1.4.1 за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користуванням кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Денна процентна ставка становить 1,5% та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору.
Згідно з п. 5.3, 5.3.1 у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених у графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.
У випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежів, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.
У випадках, встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.
Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2787 (а. с. 22).
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.03.2025 №3426_250328153744 20.05.2024 о 16:35:03 було перераховано 4000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 401766062, призначення платежу: зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_1 (а. с. 29).
24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №24092024, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 19200 грн (а. с. 30 - 35).
14.05.2025 ОСОБА_1 була направлена досудова вимога щодо сплати заборгованості за кредитним договором від 20.05.2024 №24292-05/2024 у сумі 19200 грн (а. с. 36).
З листа АТ КБ «Приватбанк» від 26.09.2025 №20.1.0.0.0/7-250922/83127-БТ вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 у вказаному банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 20.05.2025 здійснено два платежі: 4000 грн від платника: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct і 4000 грн від платника: IPAY_CREDIT_VISA1, Visa Direct (а. с. 72).
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують факт отримання ОСОБА_1 коштів за договором про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного договору про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024 позивач надав суду довідку про ідентифікацію, відповідно до якої 20.06.2024 о 4:28:57 на номер телефону НОМЕР_3 було відправлено одноразовий ідентифікатор W2787, яким у подальшому був підписаний договір (а. с. 22, 28).
За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Стар Файненс Груп» відповідач подав заявку на отримання кредиту, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Стар Файненс Груп» надіслало останньому за допомогою засобів зв'язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти.
Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин за договором про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024.
З висновками районного суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 коштів за договором, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
У договорі про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024 ОСОБА_1 вказав номер картки, на яку потрібно зарахувати кошти - НОМЕР_1 (а. с. 22).
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.03.2025 №3426_250328153744 вбачається, що 22.02.2022 між зазначеним товариством і ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп», а саме: 20.05.2024 о 16:35:03 на суму 4000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 401766062, призначення платежу: зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_1 (а. с. 29).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 26.09.2025 №20.1.0.0.0/7-250922/83127-БТ ім'я ОСОБА_1 у вказаному банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 20.05.2025 здійснено два платежі, кожен з яких на суму 4000 грн, один з яких від платника IPAY_CREDIT_VISA1, Visa Direct (а. с. 72).
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що 20.05.2025 на картку, належну відповідачу, в системі iPay було зараховано 4000 грн на виконання умов кредитного договору, чого районний суд не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024 у розмірі 19200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7200 грн - заборгованість за відсотками.
Що стосується позовної вимоги про стягнення 8000 грн заборгованості за штрафом, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки кредитний договір було укладено 25.05.2024, тому в задоволенні позовної вимоги з огляду на вказаний вище пункт Прикінцевих та перехідних положень ЦК України необхідно відмовити.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшовши правильного висновку про відмову в стягненні штрафу, але відмовив у його стягненні з інших підстав, тому рішення суду в частині мотивів відмови в стягненні штрафу з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У суді першої інстанції позивачу була надана професійна правнича допомога, за що сплачено 7000 грн (а. с. 39 - 40).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2000 грн відповідатимуть зазначеним критеріям.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь товариства пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути 1160 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 3512 грн 48 коп. судового збору, сплачено за подачу позовної заяви та апеляційної скарги ((2422 грн 40 коп. + 3633 грн 60 коп.) х 58%), а всього 4672 грн 48 коп. судових витрат (а. с. 10, 104).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 листопада 2025 року в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 11200 грн заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 20.05.2024 №24292-05/2024, 4672 грн 48 коп. судових витрат.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 листопада 2025 року в частині відмови стягнути штраф змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року.
Головуючий - Анна ЗАМЧЕНКО
Судді: Алла СИДОРЕНКО
Дмитро СІЗОВ