Справа № 521/1778/26
Номер провадження:1-кс/521/782/26
19 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській ОСОБА_3 , погоджене прокуром Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за №12025162470001680 від 28.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси з клопотанням про арешт майна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області 28.11.2025 надійшли матеріали з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ за заявою ОСОБА_5 про те, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчиняють на території Хаджибейського району м. Одеси неправомірні дії, пов'язані з вимаганням неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколів допиту ОСОБА_5 , матеріалів оперативного підрозділу за результатами виконання доручення слідчого, до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна ОСОБА_6 , яка, повідомляючи заявнику про великі черги в м. Одесі на отримання талону для здачі практичного іспиту, про прискіпливість екзаменаторів, про неможливість його здачі власними силами, запевнила, що за допомогою її знайомого на ім'я ОСОБА_7 зможе забезпечити успішне складання іспиту в територіальному сервісному центрі МВС в м. Умані Черкаської області у випадку надання неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США.
У подальшому після неуспішної здачі ОСОБА_5 30.12.2025 практичного іспиту у вказаному територіальному сервісному центрі МВС, складання якого, попередній тренувальний заїзд за маршрутом здачі іспиту, проїзд до м. Умань та повернення в м. Одесу організовувались ОСОБА_7 , ОСОБА_6 повідомила, що є ще одна знайома особа на ім'я ОСОБА_8 , яка у випадку надання неправомірної вигоди може забезпечити успішне складання іспиту, але вже в іншому територіальному сервісному центрі МВС, та повідомила її контактний номер телефону.
Крім того, згідно матеріалів Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ, отриманих на виконання доручення слідчого, особою на ім'я ОСОБА_7 є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому 12.02.2025 в період часу з 14.35 години до 16.39 години проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone17 Pro», IMEI: НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови слідчого 13.02.2026 вказане майно визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вище вказаного факту, а також наявністю достатніх підстав вважати, що вищевказані вилучені предмети є речовими доказами, у зв'язку з чим слідчий звернувся з клопотанням до суду про накладення арешту на вилучене майно.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Слідчим надано до суду заяву власника майна ОСОБА_9 , відповідно до якої щодо накладення арешту заперечував, просив повернути телефон оскільки він належить його цивільній дружині та не має відношення до справи.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Враховуючи вищевикладене, для збереження майна, яке має доказове значення для встановлення всіх обставин злочину, у зв'язку із необхідністю проведення необхідних слідчих дій, що дає підстави слідчому судді для накладення арешту.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що незастосування накладення арешту на майно може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, а також, беручи до уваги розумність та співмірність обмеження права власності цілям досудового розслідування, доведеність необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, та наявності підстав для накладення арешту на майно та задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучено в ході обшуку, проведеного 12.02.2025 в період часу з 14.35 години до 16.39 години за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone17 Pro», IMEI: НОМЕР_1 .
Заборонити користування та розпорядження вказаним майном.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1