Копія
"24" лютого 2026 р. Справа № 601/3951/25
Номер провадження2/608/391/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Яковець Н. В.
за участі секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами , -
В грудні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 08 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71885998, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 500 грн. строком на 13 днів (з 08.06.2025 по 20.06.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,23 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 250 грн.) У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71885998 від 08.06.2025 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 500 гривень шляхом їх перерахування та банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекпрес». Враховуючи наведене та порушення відповідачем строку повернення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 7 824,75 гривень, зокрема: 2 500 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 74,75 гривень - сума заборгованості за процентами; 250 гривень - сума заборгованості за комісією; 5 000 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
24 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8335142, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 1 300 грн. строком на 360 днів (з 24.06.2025 по 18.06.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 224,25 грн.) У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 65 гривень за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 8335142 від 24.06.2025 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1 300 гривень шляхом їх перерахування та банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи АТ «Юнекс Банк». Враховуючи наведене та порушення відповідачем строку повернення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 5 062,85 гривень, зокрема: 1 300 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 938,60 гривень - сума заборгованості за процентами; 224,25 гривень - сума заборгованості за комісією; 2 600 гривень - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за вищевказаними договорами. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 16/10/25-02 від 16.10.2025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/позивачу право вимоги до відповідача за кредитними договорами за № 71885998 від 08.06.2025 в сумі 7 824,75 гривень та за № 8335142 від 24.06.2025 в сумі 5 062,85 гривень. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення заборгованості за договорами кредиту не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ "Фінпром Маркет". Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договорами у вищевказаному розмірі та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в ромірі 4 500 гривень.
Ухвалою від 03 лютого 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (без виклику) сторін.
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» просив розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не викликався, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву не подав, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходили, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71885998шляхом підписання позичальником електронним підписом, відтворении шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від monobank за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні дані останнього, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 23384 - 08.06.2025 15:16:17, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до п. 2.2 Договору позики, позикодавець надав позиальнику грошові кошти у розмірі 2 500 гривень у кредит на строк 13 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,23 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту 10,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 250 гривень). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Позикодавець на виконання умов кредитного договору № 71885998 від 08.06.2025 року виконав свої зобов'язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 2 500 гривень шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекпрес».
24 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8335142шляхом підписання позичальником електронним підписом, відтворении шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від monobank за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні дані останнього, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 271865 - 24.06.2025 16:00:01, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до п. 2.2 Договору позики, позикодавець надав позиальнику грошові кошти у розмірі 1 300 гривень у кредит на строк 360 днів із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 224,25 грн.) У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 65 гривень за кожен день понадстрокового користування.
Позикодавець на виконання умов кредитного договору № 8335142 від 24.06.2025 року виконав свої зобов'язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 1 300 гривень шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи АТ «Юнекс Банк».
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення вказаних договорів шляхом підписання одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», у яких підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.
16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за вищевказаними договорами.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 16/10/25-02 від 16.10.2025 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/позивачу право вимоги до відповідача за кредитними договорами за № 71885998 від 08.06.2025 в сумі 7 824,75 гривень та за № 8335142 від 24.06.2025 в сумі 5 062,85 гривень.
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення заборгованості за договорами кредиту не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ "Фінпром Маркет".
За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами нарахованими за понадстрокове користування належить задовольнити.
Що стосується комісії, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання фінансових послуг.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.
Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб'єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач неправомірно визначив в кредитних договорах сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 250 грн. та 224,25 грн. відповідно. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Кредитними договорами також визначено сплату пені/неустойки у разі порушення строків повернення кредиту.
Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню/неустойку, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню також не підлягають.
Відтак, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 71885998 від 08.06.2025 становить 2 574,75 гривень, а за кредитним договором № 8335142 від 24.06.2025 - 2 238,60 гривень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 4 813,35 гривень, оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення суми кредитних коштів, відсотків.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ "Фінпром Маркет", витяг з акту № 8ФП від 29.10.2025 про приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги. Вартість наданих послуг становить 4 500 гривень.
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 37,35 % (4 813,35 х 100 : 12 887,60), а тому з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 904,77 гривень (2 422,40 х 37,35 : 100) та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 680,75 гривень (4 500 х 37,35 : 100).
На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 137, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за договором позики № 71885998 в розмірі 2 574 (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири) гривні 75 копійок, з яких: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 74 (сімдесят чотири) гривні 75 копійок - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за договором позики № 8335142 в розмірі 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 60 копійок, з яких: 1 300 (одна тисяча триста) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 938 (дев'ятсот тридцять вісім) гривень 60 копійок - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації с. Скородинці Чортківського району Тернопільської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь, 08205, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) 904 (дев'ятсот чотири) гривні 77 копійок сплаченого судового збору та 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 75 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Рішення набрало законної сили «___» ________________ 202__ року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 601/3951/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано «___»____________________202__ року.
Секретар: