Справа № 595/205/26
Провадження № 3/595/55/2026
24.02.2026 м. Бучач
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591016 від 14 лютого 2026 року, 14 лютого 2026 року о 08.35 год. в с. Трибухівці по вул. Горішня, 23 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , була не уважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою та її зміною, не обрала безпечної швидкості руху та здійснила з'їзд у кювет, внаслідок чого трапилося ДТП з матеріальними збитками, транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушила вимоги п.п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України та вчинила правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що того дня керувала транспортним засобом в с. Трибухівці та рухалася зі швидкістю 20 км/год., однак, зважаючи на слизьке дорожнє покриття, вона не впоралася з керуванням, внаслідок чого з'їхала у кювет.
Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За даними схеми місця ДТП, яка сталася 14 лютого 2026 року о 08 год. 35 хв. в с. Трибухівці по вул. Горішня, пошкодження отримав транспортний засіб марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , а саме пошкоджено: передній бампер, капот, переднє ліве крило, передня ліва фара, подушки безпеки.
Сама ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях від 14 лютого 2026 року пояснила, що 14 лютого 2026 року близько 08.35 год. вона, керуючи т/з марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхала із вулиці І.Франка, що в с. Трибухівці Чортківського району на центральну дорогу, яка йде по вул. Горішній. Внаслідок слизького дорожнього покриття її автомобіль почало заносити вправо, у зв'язку з чим вона намагалася його вирівняти, однак його понесло в ліву сторону, внаслідок чого т/з під її керуванням з'їхав з дороги в кювет. На даний час видимі пошкодження переднього бампера, капоту, лівого крила, лівої фари. Додатково зазначає, що вона їхала на другій передачі, а тому її швидкість не була великою.
Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, проведеного 14.02.2026 о 10.00 год. в с. Трибухівці по вул. Горішня, а/д Т2001, інспектором СРПП ВП № 2 ОСОБА_3 у п.2 Експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 зазначено «слизьке дорожнє покриття». За результатами обстеження ділянку визнано небезпечною для руху через слизьке дорожнє покриття.
Окрім того, за даними згаданого вище акту, забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на ТОВ «Техно-Буд-Центр».
Даний акт свідчить про те, що ділянка дороги, на якій сталася ДТП, 14.02.2026 була небезпечною для учасників руху та експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху.
Отже, ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, мала право на безпечні умови дорожнього руху.
Пунктом 2.3 «б» Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення п.п. п.2.3 «б» ПДР має бути наявним причинно-наслідковий зв'язок між її діями та нехтуванням безпеки дорожнього руху.
На підставі зазначених обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, її дії не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП та її наслідками, що є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п.п. п.2.3 «б» ПДР. Доказів зворотного до матеріалів справи не долучено.
Суб'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення передбачає наявність вини у формі умислу або необережності, а досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що зазначена ДТП сталася внаслідок наявності ожеледиці на дорозі, якою рухалася ОСОБА_1 , що суперечить положенням ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух».
Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактів.
З цього слідує, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення ОСОБА_1 ПДР України, що призвів до пошкодження транспортного засобу, оскільки працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що в свою чергу, передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А лише наявність механічного пошкодження транспортного засобу не може бути поставлено їй у провину, оскільки її дії не перебували у прямому причинному зв'язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 у справі №1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно якого при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
На переконання суду, дані відображені працівниками поліції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.10.2019 у справі №163/1753/17 в якій зазначено, що причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР й відповідними наслідками.
Як слідує з висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рамках справи №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17.
Положеннями ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оскільки матеріали справи про адміністративні правопорушення не містять фактичних даних, на підставі яких можливо встановити вину останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 124, 221, 247, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена через Бучацький районний суд до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. І. Тхорик