Справа № 595/130/26
Провадження № 2-а/595/29/2026
24.02.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4787 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 10 грудня 2025 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 4787 від 10 грудня 2025 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. Підставою для притягнення до відповідальності вказано те, що позивач, будучи обмежено придатним до військової служби, не пройшов повторного медичного огляду (ВЛК) до 05 червня 2025 року і по теперішній час, чим порушив вимоги законодавства про військовий облік. Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на момент винесення постанови жодного рішення військово-лікарської комісії щодо визнання його обмежено придатним не існувало, відповідно обов'язок проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року не виникав, а відтак подія та склад адміністративного правопорушення відсутні. Окрім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач участі не брав, оскільки про дату, час і місце розгляду справи його не повідомляли належним чином. Постанову № 4787 позивачу не вручали, її примірник йому не надавався, у зв'язку з чим позивач був фактично позбавлений можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою. Такі дії відповідача порушують право позивача на захист та свідчать про істотне порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначену постанову представник позивача отримав лише 29 січня 2026 року, що підтверджується супровідним листом Бучацького відділ ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: поновити строк для оскарження постанови № 4787 від 10 грудня 2025 року; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4787 від 10 грудня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 05 лютого 2026 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
11 лютого 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що проходження медичного огляду є одним з правил військового обліку, якого мають дотримуватися військовозобов'язані. Відповідно, непроходження медичного огляду або порушення термінів його проходження, є порушенням правил військового обліку. Відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (надалі Закон № 2801-XII) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України Відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення №402 постанова ВЛК районних, міських про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Відповідно до пункту 20.3 вказаного Положення № 402 (в редакції, чинній на момент
проходження медичного огляду позивачем 21.02.2024), при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: б) "непридатний": до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (на воєнний час приймається постанова: "обмежено придатний до військової служби"). З викладеного вбачається, що військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час, зобов'язані самостійно звернутися до відповідних ТЦК та СП за місцем їх перебування на військовому обліку для повторного проходження медичного огляду та зобов'язані були до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Цей обов'язок не розповсюджується на осіб з інвалідністю. Встановлено, що позивач (станом на момент вчинення адміністративного правопорушення) є військовозобов'язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив медичний огляд 24.12.1993, за результатами якого винесено постанову ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність до військової служби у воєнний час, не має статусу особи з інвалідністю, користується відстрочкою від призову на військову службу. Позивача було направлено на проходження медичного огляду відповідачем 06 грудня 2025 року, тобто в день складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зауважує, що позивач не долучає до позовної заяви копію військово-облікового документа станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення зі встановленим ступенем придатності до військової служби, що в свою чергу дозволило б беззаперечно встановити наявність обов'язку позивача проходити повторний медичних огляд чи відсутність такого обов'язку. Відповідно до вказаних норм законодавства, позивачем вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме: не пройдено повторний медичний огляд військовозобов'язаним, що був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час та не виконано обов'язок проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року. Позивач був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Термін притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення - один рік з дня вчинення, тобто до 05 червня 2026 року. Таким чином, відповідач упевнений в дотриманні строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Всупереч твердженням позивача про порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, повідомляє, що у справі про адміністративне правопорушення наявний протокол № 647 від 06 грудня 2025 року, де зазначено суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, посилання на норми законодавства, вимоги яких не виконані позивачем, містяться особисті підписи позивача в тому, що йому роз'яснено суть правопорушення, повідомлені його права надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, а також повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.30 на 10 грудня 2025 року. Також, позивач особистим підписом засвідчив отримання копії вказаного протоколу. Позивач не з'явився на повідомлену йому належним чином дату, час та місце розгляду справи, що не перешкоджало розгляду справи за його відсутності, оскільки особиста присутність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи. Доказом належного оповіщення є особистий підпис позивача, яким він засвідчив повідомлення йому дати, часу та місця розгляду справи. Зауважує, що законом гарантовано право позивача особисто цікавитися станом розгляду справи про адміністративне правопорушення, запитувати та одержувати копії документів по справі. Однак, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення по день відкриття виконавчого провадження, позивач не цікавився станом розгляду справи про адміністративне правопорушення з невідомих відповідачу причин, не звертався із жодними заявами чи запитами до відповідача, не подавав клопотань про відкладення розгляду справи, тощо. Копія постанови була направлена на задекларовану/зареєстровану адресу позивача засобами поштового зв'язку в день її винесення. Виходячи з викладеного та обставин справи, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням норм закону та не підлягає скасуванню. До відзиву представником відповідача долучено відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підтвердження результатів проходження ВЛК позивачем.
17 лютого 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що позивач із доводами відзиву не погоджується, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, підміні понять придатності та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач стверджує, що позивач є особою, яка була визнана обмежено придатною до військової служби, і тому зобов'язана була пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025. Проте позивач ніколи не проходив ВЛК із постановою «обмежено придатний до військової служби» у тому значенні, з яким відповідач пов'язує обов'язок масового повторного проходження ВЛК. У матеріалах справи відсутній будь-який належний документ, який би підтверджував, що позивача у визначений законом період було віднесено саме до кола осіб, яких до набрання чинності змінами було визнано «обмежено придатними», і щодо яких встановлено спеціальний строк повторного огляду до 05.06.2025. Зауважує, що твердження відповідача про наявність у позивача статусу «обмежено придатний» ґрунтується не на первинних документах ВЛК, а виключно на так званій «табличці/витягу», долученій відповідачем до відзиву. Разом з тим, відповідач не пояснив, ким саме, коли, на підставі якого рішення ВЛК та якого медичного документа сформовано ці відомості, а також не надав належних доказів їх походження та достовірності. Крім того, відповідач безпідставно намагається застосувати до висновку ВЛК 1993 року сучасні формулювання придатності, які використовуються у чинному Положенні №402 та в актуальній практиці оформлення постанов ВЛК. У 1993 році висновки ВЛК формувалися за іншими нормативними актами і з іншою термінологією, а тому їх зміст не може довільно “перекладатися» відповідачем на сучасні категорії та підмінятися словами «обмежено придатний» без встановлення точного змісту тієї постанови, її реквізитів та без надання первинного медичного документа. У 1993 році порядок військово-лікарського огляду та формулювання висновків ВЛК регулювалися іншими нормативними актами, ніж чинне нині Положення №402. Зокрема, до запровадження українського регулювання застосовувалися підзаконні акти військового відомства СРСР, зокрема наказ МО СРСР від 09.09.1987 № 0260, яким вводилося в дію «Положення про медичний огляд у Збройних Силах СРСР (на мирний та воєнний час)». Надалі в Україні було затверджено власне відомче регулювання: наказ МО України від 04.01.1994 № 2, зареєстрований у Мін'юсті 29.07.1994 за № 177/386, яким затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України». Тобто на момент 1993 року це українське положення ще не діяло, а термінологія та форма висновків ВЛК відрізнялися від сучасних. У 2008 році МОУ прийняло нове базове регулювання: наказ МО України від 14.08.2008 № 402, зареєстрований у Мін'юсті 17.11.2008 за № 1109/15800, який набрав чинності 28.11.2008. Цим же наказом прямо визнано таким, що втратив чинність, наказ МОУ № 2 від 04.01.1994. З огляду на це відповідач не має правових підстав підміняти зміст висновку ВЛК 1993 року сучасними формулюваннями Положення №402 (на кшталт «обмежено придатний», «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час») без надання суду первинного медичного документа (постанови/довідки ВЛК із реквізитами, датою, складом комісії, статтею розкладу хвороб та точним формулюванням висновку) і без встановлення, за яким саме нормативним актом та у якій термінології цей висновок був ухвалений у 1993 році. За таких обставин посилання відповідача на те, що позивач нібито є «обмежено придатним», є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами. Фактично відповідач підміняє доказування юридичного факту власною інтерпретацією неідентифікованих відомостей, ототожнюючи різні за змістом формулювання придатності. Відповідач не навів і не надав належних та допустимих доказів того, що позивач у період дії відповідних змін законодавства був віднесений саме до кола осіб, які до набрання чинності змінами були визнані «обмежено придатними», та щодо яких встановлено спеціальний строк повторного огляду. У відзиві не вказано, якою саме ВЛК, коли саме, на підставі яких матеріалів медичного огляду та яким документом установленої форми позивача було визнано «обмежено придатним» у розумінні перехідної норми. Позивач не має смартфона і не користується застосунком «Резерв+», а тому йому не могли бути відомі будь-які відомості про те, як саме відповідач відобразив його дані в електронних системах та який статус там зазначено. Без належного інформування позивача про те, що він віднесений відповідачем до кола осіб, які повинні до 05.06.2025 пройти повторний огляд, відсутній умисел на ухилення і відсутня навіть необережність, оскільки відповідач не довів, що позивач мав реальну можливість усвідомити наявність саме такого спеціального обов'язку та наслідки його невиконання. Вручення направлення 06.12.2025 також прямо спростовує тезу відповідача про нібито “ухилення» позивача від проходження ВЛК. Ухилення як форма поведінки передбачає свідоме уникнення виконання обов'язку. Натомість вручення направлення у день складання протоколу означає протилежне: позивач не демонстрував наміру уникати медичного огляду, не переховувався, не відмовлявся від комунікації з відповідачем і не вчиняв дій, які за своїм змістом можуть бути розцінені як ухилення від військової служби або від виконання обов'язків військового обліку. Підтвердження відповідача про “самостійний обов'язок звернутися» не може підміняти доказування вини. Відповідач не довів, що позивачу було відомо або мало бути відомо, що відповідач відніс його до категорії осіб, які підлягають повторному медичному огляду до 05.06.2025 саме як “обмежено придатні». За відсутності належного встановлення і доведення до відома позивача такого статусу та такого спеціального обов'язку, не може йти мова про умисне невиконання чи навіть необережність. У постанові ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4787 від 10.12.2025 відповідач зазначає, що позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас документ, який безпосередньо підтверджує факт доставлення та містить істотні для справи відомості, відповідачем до матеріалів, поданих до суду, не долучено, попри те, що саме на доставлення як на обставину події відповідач посилається у постанові. Позивач долучає такий документ самостійно - довідку про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.12.2025 № 899, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 (Бучач), як належний письмовий доказ на підтвердження обставин, викладених у постанові, а також на підтвердження доводів заперечень щодо строків притягнення. Зазначеною довідкою відповідачем зафіксовано відомості: «Порушення ВО: Порушення ВО з 07.08.2025…». Отже, сам відповідач документально підтвердив, що не пізніше 07.08.2025 ним уже було виявлено та відображено у відповідних облікових даних факт порушення, яке згодом стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідач сам зафіксував дату виявлення (фіксації) порушення як 07.08.2025, то тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення сплив 07.11.2025. Однак постанова № 4787 від 10.12.2025 винесена після спливу тримісячного строку, тобто поза межами строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Таким чином, на момент винесення постанови у відповідача вже не було законних повноважень накладати адміністративне стягнення за відповідною подією, а провадження підлягало закриттю. Ненадання відповідачем зазначеної довідки разом із матеріалами, на які він посилається, свідчить про подання доказів вибірково та не спрямоване на повне й об'єктивне з'ясування всіх обставин, зокрема тих, що підтверджують закінчення строків притягнення до відповідальності. З огляду на викладене просить суд долучити до матеріалів справи довідку про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.12.2025 № 899 у ІНФОРМАЦІЯ_2 та задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 06 грудня 2025 року командиром відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол № 647 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 15:30 год. 10 грудня 2025 року.
06 грудня 2025 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 за № 5707717 сформовано направлення голові ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 (Бучач) для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
10 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_5 винесено постанову № 4787 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови, 06 грудня 2025 року гр. ОСОБА_1 близько 10 год. був доставлений співробітникам Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також ОСОБА_1 , який був визнаний обмежено придатним до військової служби, не пройшов військово-лікарську комісію до 05 червня 2025 року, по теперішній час з метою визнання придатності до військової служби. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", а саме не пройшов військово-лікарську комісію, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року з метою визнання придатності до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За відомостями з ЄДРПВР, наданими ІНФОРМАЦІЯ_6 про результати проходження ВЛК ОСОБА_1 , зазначена реєстраційна дата рішення ВЛК - 24.12.1993 - до військової служби непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; згідно довідки ВЛК від 11.12.2026 - придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № 899 від 06 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), доставлено до центру комплектування та соціальної підтримки 06 грудня 2025 року о 09:55 працівником поліції ОСОБА_6 за порушення військового обліку з 07 серпня 2025 року по 06 серпня 2026 року.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
В цьому ж Законі визначено поняття: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України» Закони України «Про Збройні Сили України», Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
В силу ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 63 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов'язані, які відповідно до пункту 58 цього Порядку звернулися із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Разом з тим, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби (п. 3.8 глави 3розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800.
Так, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд (п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (надалі Порядок). Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1цього Порядку (п. 74 Порядку).
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію (п. 69 Порядку).
Законом України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом.
До внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов'язаних громадян України. Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов'язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Так, у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року у позивача, якого було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, виник обов'язок повторно самостійно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.
Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Доводи позивача з того приводу, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд до уваги не приймає, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2025 року зазначено, що розгляд справи відбудеться о 15 год. 30 хв. 10 грудня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , протокол підписано позивачем, що свідчить про його обізнаність про час та місце розгляду справи.
Відносно покликання представника позивача на те, що відповідач при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в порушення ст. 38 КУпАП, притягнув його до адміністративної відповідальності після закінчення строків притягнення до відповідальності, зокрема стягнення накладено більше трьох місяців з дня його виявлення, то суд вважає такі безпідставними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинене позивачем, було виявлено 06 грудня 2025 року (як слідує із змісту оспорюваної постанови, згідно якої 06 грудня 2025 року ОСОБА_1 доставлений співробітникам Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою та під час звірки персональних даних було встановлено, серед іншого, що ОСОБА_1 , який був визнаний обмежено придатним до військової служби, не пройшов військово-лікарську комісію до 05 червня 2025 року, по теперішній час з метою визнання придатності до військової служби), а адміністративне стягнення на нього накладено 10 грудня 2026 року.
Суд критично оцінює надану представником позивача довідку про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.12.2025 № 899, якою, на думку представника позивача, підтверджено не дотримання відповідачем вимог ст. 38 КУпАП. Суд звертає увагу, що із вказаної довідки не зрозуміло яке саме порушення військового обліку ОСОБА_7 відбувалося, починаючи із 07.08.2025, окрім того у довідці вказано про період порушення військового обліку з 07.08.2025 по 06.08.2026, тобто у майбутньому часі.
Відтак, оскільки позивач не виконав вимог Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-IX, а саме проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року, адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України, накладено 10 грудня 2025 року, тобто у межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин та вищезазначених норм законодавства, суд вважає що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 4787 від 10 грудня 2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно за ч. 3 ст. 210 КУпАП є правомірною та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245-247, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська