Справа № 373/1235/25 Суддя (судді) першої інстанції: Свояк Д.В.
24 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025 року (м. Переяслав, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №4479683 від 11.04.2025 інспектора 2 взводу 5 роти 3 батальйону полку-1 управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Ковгар Д.О., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1180 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівники поліції не надали позивачу повної та вичерпної інформації щодо себе та своїх повноважень, не роз'яснили прав та не залучили свідків, не надали належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, які зупинили транспортний засіб під керуванням позивача та склали стосовно останнього оскаржувану постанову, вбачається, що цей транспортний засіб рухався до його зупинки, а не стояв. Порушень процедури розгляду справи з боку працівників поліції не було. Клопотань від позивача про перенесення часу розгляду справи не надходило. Перешкод в отриманні правової допомоги в позивача не було та він ними не користувався у цій справі.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою серії ЕНА №4479683 від 11.04.2025 інспектора 2 взводу 5 роти 3 батальйону полку-1 управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Ковгар Д.О., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1180 грн.
Згідно із змістом постанови, 11.04.2025 о 21 год. 42 хв. в м. Києві, по вул. Олега Мудрака (Генерала Наумова), 33, керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1 здійснив рух з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.126 Кодексу.
Частиною 2 ст. 222 КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п/п. «в» п. 2.9 в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака, або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.
Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
За нормою ч. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За встановленим правилом ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи встановлено, що з досліджених відеозаписів вбачається, що задній номерний знак після зупинки автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1 , неосвітлений і це відбувається у темну пору доби.
Крім того, вбачається, що позивач керував транспортним засобом на момент його зупинки працівниками поліції.
Водієві було роз'яснено його права, визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
У водія була можливість заявляти клопотання щодо реалізації цих прав.
Клопотань щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п/п. «в» п. 2.9 в Правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 121-3 КУпАП) ним не заявлялося.
Оскільки позивач безпосередньо на місці зупинки особисто спостерігав те, що задній номерний знак в автомобілі, яким він керував, не освітлений і це відбувалося у темну пору доби, підстав вважати, що працівники поліції мали додатково надати йому якісь ще докази цього, немає.
При цьому, будь-яких клопотань з цього приводу позивач не заявляв протягом тривалого часу після виявлення правопорушення та роз'яснення йому його прав як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, зважаючи на відсутність законодавчо визначеного обов'язку працівників поліції залучати свідків при притягненні осіб до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП після виявлення правопорушення, а також враховуючи факт фіксування цього процесу нагрудними камерами, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження позивача про незаконність дій працівників поліції щодо незалучення свідків при притягненні його до адміністративної відповідальності.
Будь-яких суперечностей між обставинами, зазначеними в оскаржуваній постанові та подіями, зафіксованими нагрудними камерами працівників поліції (доданими до відзиву на позовну заяву в електронному вигляді), колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що не вбачає порушень прав позивача через зазначення у постанові іншої адреси його проживання, ніж того, про яке міститься відмітка в його паспорті як зареєстроване місце його проживання, оскільки копія постанови була вручена позивачу безпосередньо одразу після її складення та ознайомлення його з її змістом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова серії ЕНА №4479683 від 11.04.2025 інспектора 2 взводу 5 роти 3 батальйону полку-1 управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Ковгар Д.О., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1180 грн складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, а тому є законною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 24.02.2026.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова