Справа № 640/2703/21 Головуючий у 1-й інстанції: Садова М.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
18 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ТОВ «Сота Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві щодо нескладення висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» суми надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 041 397, 33 грн. та ненаправленні його до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві підготувати та подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 978 221, 61 грн. на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість - UA 368999980385199000000317194.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2021 у справі № 640/2703/21 відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 640/2703/21.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачувались позивачем шляхом поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, згідно з наступних платіжних документів:
- платіжне доручення № Н534 від 29.11.2017 в розмірі 331 865,00 грн.;
- платіжне доручення № 336 від 30.11.2017 в розмірі 3 730 000,00 грн.;
- платіжне доручення № Н683 від 28.12.2017 в розмірі 6 200 000,00 грн.;
- платіжна інструкція № 421 від 29.12.2017 в розмірі 410 000,00 грн.;
- платіжна інструкція № 520 від 28.02.2018 в розмірі 70 000,00 грн.;
- платіжна інструкція № 1195 від 27.04.2018 в розмірі 5 500 000,00 грн.
В порядку та строки визначені чинним законодавством позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій з ПДВ (надалі - уточнюючий розрахунок), у відповідності до яких відкоригований рядок 18 декларацій «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (податкового) періоду (рядок 9 - рядок l7 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - зменшено на суму позитивного значення податку на додану вартість, а саме:
- від 21.11.2017 подано уточнюючий розрахунок за № 9245492171 до декларації з ПДВ за жовтень 2017 р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 68 570,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджуються квитанцією № 2 від 21.11.2017;
- від 27.12.2017 подано уточнюючий розрахунок за № 9279060813 до декларації з ПДВ за листопад 2017 р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 294 257,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 від 28.12.2017;
- від 29.12.2017 подано уточнюючий розрахунок за № 9282361473 до декларації з ПДВ за листопад 2017р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 209 829,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 від 29.12.2017;
- від 31.01.2018 подано уточнюючий розрахунок за № 9009711176 до декларації з ПДВ за грудень 2017 р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ в сумі 313 862,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 від 31.01.2018;
- від 04.04.2018 подано уточнюючий розрахунок за № 9058892198 до декларації з ПДВ за лютий 2018р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ в сумі 4 237,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією 2 від 05.04.2018 р.;
- від 21.11.2018 подано уточнюючий розрахунок за № 9258200314 до декларації з ПДВ за вересень 2017 р., де відкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 167,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджуються квитанцією № 2 від 22.11.2018;
- від 23.11.2018 подано уточнюючий розрахунок за №9260862817 до декларації з ПДВ за жовтень 2017р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 8 333,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 від 26.11.2017;
- від 05.12.2018 року подано уточнюючий розрахунок за №9270716982 до декларації з ПДВ за листопад 2017р., де вiдкориговано рядок 18 - зменшено суму позитивного значення ПДВ у сумі 175 992,00 грн. Отримання та реєстрація ГУ ДПС у м. Києві вказаного уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією № 2 від 05.12.2018.
З дати реєстрації вищевказаних уточнюючих розрахунків, в інтегрований картці платника податку позивача обліковувалась відповідна переплата з податку на додану вартість.
Згідно з Витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 28.01.2021 у позивача рахувалось позитивне сальдо (надмірна сплата) платежу з ПДВ у розмірі 1 041 397,33 грн., що підтверджено наявним у матеріалах справи витягом з ІКП.
За даними інформаційних систем ДПС в ІКП ТОВ «Сота Україна» на звітні дати заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на Головне управління ДПС у м. Києві - відсутня, що також підтверджується контролюючим органом.
Згідно витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску станом на 01 червня 2025 року у позивача обліковується «Надмірну сплачені суми, які будуть нараховані в наступних звітних періодах/залишок заявленої суми ПДВ» назва платежу «Податок на додану вартість» у розмірі 978 221,61 грн.
ТОВ «Сота Україна» протягом 2019 року та 2020 року неодноразово зверталось до ГУ ДПС у м. Києві із заявами про повернення сплачених грошових зобов'язань - податку на додану вартість (ПДВ) з бюджетного рахунку на рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ - рахунок UA368999980385199000000317194 у Казначействі України (електронне адміністрування податків) МФО 899998, а саме: заява від 01.02.2019 № 126; заява від 31.07.2019 № 1088; заява від 04.02.2020 № 132; заява від 08.10.2020 № 2509; заява від 20.11.2020 № 2993.
За результатами розгляду заяв ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача листами № 21400/10/26-15-12-01-18 від 06.02.2019, № 148847/10/26-15-18-01-18 від 07.08.2019, № 23660/10/26-15-04-01-18 від 07.02.2020, № 139114/10/26- 15-04-01-18 від 15.10.2020, № 151280/10/26-15-04-01-18 від 24.11.2020.
ГУ ДПС у м. Києві в своїх листах повідомляло позивача про залишення заяв без розгляду, виходячи з того, що повернення переплати з податку на додану вартість (ПДВ), яка виникла внаслідок зменшення задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість, можливе лише після проведення контрольно-перевірочних заходів. Заяви оформлені без дотримання вимог, зазначених Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 (надалі Порядок № 60). Зазначена переплата виникла та обліковується в інтегрований картці підприємства (ІКП) в хронологічному порядку відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків i зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, за рахунок надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - Порядок № 422). ГУ ДПС у м. Києві зазначалось про відсутність заборгованості позивача з податку на додану вартість та підтверджено надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ. Джерелом вказаної переплати є зменшення податкових зобов'язань минулих звітних періодів на підставі уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок які були перераховані до бюджету з рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.6 ст. 200-1 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що у своїх додаткових поясненнях від 07 квітні 2025 року ГУ ДПС у м. Києві підтвердило факт наявності переплати з податку на додану вартість в розмірі 978 221,61 грн., яка обліковується в ІКП ТОВ «Сота Україна».
Листом від 23.04.2025 № 6/26-15-04-01-06 (відповідь на адвокатський запит) ГУ ДПС у м. Києві також підтверджено факт існування переплати з податку на додану вартість в розмірі 978 221,61 грн.
Позивач вважає, що дії/бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо відмови у задоволенні заяв позивача про повернення переплати з ПДВ на рахунок позивача у системі електронного адміністрування ПДВ протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем виконано всі передбачені ст. 43 Податкового кодексу України умови для повернення надміру сплачених сум ПДВ (подано заяви у межах 1095 днів, відсутній податковий борг, наявна переплата в інтегрованій картці платника, що підтверджено самим контролюючим органом), тоді як ГУ ДПС у м. Києві, всупереч вимогам ПК України, не підготувало та не направило до органу Казначейства висновок про повернення коштів, безпідставно посилаючись на необхідність проведення перевірки та невідповідність заяв Порядку №60, який є підзаконним актом і не може розширювати вимоги закону. Переплата, яка виникла внаслідок подання уточнюючих розрахунків, є надміру сплаченою у розумінні пп. 14.1.115 ПК України, а тому бездіяльність податкового органу є протиправною та підлягає усуненню шляхом зобов'язання підготувати і подати відповідний висновок про повернення коштів.
Апелянт мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки облікована в інтегрованій картці платника сума не є «надміру сплаченою» у розумінні пп. 14.1.115 Податкового кодексу України, адже вона виникла не внаслідок фактичної переплати коштів до бюджету, а через самостійне зменшення платником податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючих розрахунків. Відповідно, відсутній факт сплати понад узгоджені податкові зобов'язання, що виключає застосування ст. 43 ПК України щодо повернення коштів. Крім того, позивач не надав належних доказів фактичної сплати (платіжних інструкцій), як цього вимагає Порядок №60, а отже контролюючий орган діяв правомірно, залишивши заяви без розгляду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані ПК України, Порядком повернення коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі- Порядок № 787).
Пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/ або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацем 1 пункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 44 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Відповідно до пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Взаємовідносини територіальних органів Державної податкової служби України з територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені регламентує Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі - Порядок № 60).
Абзацом першим пункту 1 розділу III Порядку № 60 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Згідно із п. 3 та п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби (надалі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (надалі рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Пунктом 10 Порядку № 787 передбачено, що органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
З системного аналізу зазначених положень слідує, що умовами для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) подання платником заяви у довільній формі з обов'язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштів, що повертаються; 2) подання такої заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 3) відсутність податкового боргу; 4) наявність переплати з відповідного платежу.
В свою чергу, ГУ ДПС у м. Києві в порушення вимог статті 43 Податкового кодексу України та Порядку № 60 висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготовлено та не подано відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене та те, що на ГУ ДПС у м. Києві покладений обов'язок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку із дня подання позивачем заяви підготувати висновок про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а ГУ ДПС у м. Києві, не дивлячись на те, що позивач відповідав всім вказаним вище умовам, не виконало цього обов'язку, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у м. Києві допустило протиправну бездіяльність та порушило право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Доводи апелянта про те, що повернення переплати, яка виникла в результаті зменшення задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість, потребує підтвердження шляхом проведення контрольно-перевірочних заходів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено передумов для надання відповідного висновку про перерахування коштів, а саме обов'язкове проведення документальної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 826/16004/17, якій вказано, що ухваленню відповідного висновку (про повернення надміру сплачених коштів) має передувати перевірка поданої платником заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, яка, в розумінні податкового законодавства, не є податковою перевіркою в значенні статті 75 ПК України.
Щодо доводів апелянта про те, що «облікована в інтегрованій картці платника сума не є надміру сплаченою у розумінні пп. 14.1.115 ПК України, оскільки вона виникла не внаслідок фактичної переплати коштів до бюджету, а через подання уточнюючих розрахунків», колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки відповідно до пп. 14.1.115, ст. 43 Податкового кодексу України надміру сплаченою є сума коштів, що зарахована до бюджету понад узгоджене грошове зобов'язання, незалежно від підстав виникнення такого перевищення; подання уточнюючих розрахунків є передбаченим законом способом зміни раніше узгодженого податкового зобов'язання, а тому після його зменшення раніше сплачені суми набувають статусу надміру сплачених, що узгоджується з правовою природою інтегрованої картки платника як форми податкового обліку.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що відсутній факт фактичної сплати понад узгоджені зобов'язання, оскільки матеріалами справи підтверджено зарахування відповідних сум до бюджету, а наявність переплати прямо відображена в інтегрованій картці платника, що ведеться самим контролюючим органом та є офіційним джерелом податкового обліку. При цьому, ПК України не ставить право на повернення у залежність від способу формування переплати, а лише від факту її наявності, відсутності податкового боргу та дотримання строку звернення.
Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що неподання платіжних інструкцій є підставою для відмови у підготовці висновку про повернення коштів, оскільки ст. 43 ПК України не передбачає обов'язку платника додавати до заяви такі документи, а підзаконний нормативний акт (Порядок №60) не може встановлювати додаткові обмеження чи звужувати обсяг прав платника податків, визначених законом. Більше того, інформація про сплату податку знаходиться у розпорядженні самого контролюючого органу, що виключає можливість перекладення обов'язку доказування факту зарахування коштів на платника.
Таким чином, доводи апелянта зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності надміру сплачених сум і протиправної бездіяльності контролюючого органу щодо їх повернення.
Отже, колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, що правильно зроблено судом першої інстанції.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 23.02.2026.