Справа № 583/102/26
2/583/463/26
24 лютого 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.01.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідача про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 7633924 від 28.02.2024 р. в розмірі 19437,68 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 28.02.2024 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір № 7633924 про надання споживчого кредиту, за умовами ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5500 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка 2,20 %, знижена процентна ставка 0,77 %. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови договору виконало. 23.10.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф відповідно до умов якого до останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту. 16.05.2025 р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е відповідно до умов якого до останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту. Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19437,68 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 5415,30 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 14022,38 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, справа розглядається в порядку заочного провадження.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 28.02.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 7633924 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами даного договору відповідач отримала кредит в розмірі 5500,00 грн. на строк 360 днів, стандартна процента ставка становить 2,2 %, знижена процентна ставка 0,77 %. (а.с. 7-16).
Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
До укладення кредитного договору, 28.08.2024 р. ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 17-18).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та додаткову угоду укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8900.
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконано свої зобов'язання за договором та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5500,00 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20241113-1/1 від 13.11.2024 р. (а.с. 19-20).
Згідно з інформацією, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 28.02.2024 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5500,00 грн. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 75-77).
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 5500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
23.10.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» як клієнтом та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, на підставі яких ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р., укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 24367,68 грн. (реєстр боржників від 23.10.2024 р.) (а.с. 21-32).
16.05.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом та ТОВ «ЕЙС» як фактором укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «ЕЙС» права грошової вимоги, зокрема, за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р., укладеним з ОСОБА_1 , у розмірі 24367,68 грн. (реєстр боржників від 16.05.2025 р.) (а.с. 33-42).
Таким чином, ТОВ «ЕЙС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» станом на 22.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р. становила 24367,68 грн., з яких 5415,30 грн. - сума основного боргу, 14022,38 грн. - сума заборгованості по відсоткам, 4930,00 грн. - штраф (а.с. 43-48).
З виписки з особового рахунку за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 24367,68 грн. та складається з: простроченого тіла в розмірі 5415,30 грн.; прострочених відсотків у розмірі 14022,38 грн., штрафних санкцій в розмірі 4930,00 грн. (а.с. 49).
Вирішуючи питання щодо законності нарахування процентів, суд враховує наступне.
На момент укладення кредитного договору між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
У даній справі договір № 7633924 про надання споживчого кредиту між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем був укладений 28 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 26.03.2024 р. відповідачкою сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 1270,50 грн., з яких 84,70 грн. зараховано в рахунок погашення суми основного боргу та 1185,80 грн. зараховано в рахунок погашення процентів.
Виходячи з викладено, розмір процентів за користування кредитом становить 7660,55 грн.:
за період з 28.02.2024 по 28.03.2024 в сумі 1270,50 грн. з розрахунку процентної ставки 0,77 % (знижена відсоткова ставка передбачена договором) та суми наданого кредиту 5500,00 грн. (5500,00 х 0,77 % х 30 днів);
за період з 29.03.2024 по 24.07.2024 в сумі 6390,05 грн. з розрахунку процентної ставки 1 % та залишку суми наданого кредиту 5415,30 грн. (5415,30 х 1 % х 118 днів).
Враховуючи, що 26.03.2024 р. відповідачкою сплачено 1185,8 грн. в рахунок погашення відсотків, розмір заборгованості за сплати відсотків складає 6474,75 грн. (7660,55 грн. - 1185,80 грн.)
Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 р. належним чином не виконувала, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів не здійснила, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5415,30 грн. та проценти у сумі 6474,75 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 р. № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Соломко та партнери» з додатком до нього; додаткову угоду № 25771172232 від 11.09.2025 р. до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 р. № 20/08/25-01; акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 р., відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000,00 грн. (а.с. 50-53)
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
У акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, що адвокатським бюро здійснено таку роботу: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7633924 від 28.02.2024 р. - 2 год. - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 7633924 від 28.02.2024 р. - 2 год. - 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 7633924 від 28.02.2024 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 7633924 від 28.02.2024 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн, всього на суму 7000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (61 %).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 3454,06 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13 м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором № 7633924 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 року в сумі 11890,05 грн. та 3454,06 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 15344,11 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сорок чотири грн. 11 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова