Справа № 581/64/26
Провадження № 1-кп/581/21/26
24 лютого 2026 року сел. Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина кримінальне провадження № 12026205510000008, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 січня 2026 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Розбишівка Гадяцького району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , із зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, із загальною середньою освітою, не перебуваючого на «Д» обліку в лікарів нарколога та психіатра, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого різноробочим ТОВ «Мрія», ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , є таким, що не має судимості
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.357 КК України
Сутність пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення та зміст угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим та потерпілою.
ОСОБА_4 прокурор обвинувачує у вчиненні протиправного діяння, що виявилося у тому, що 14 січня 2026 року близько 15 год 20 хв, він, перебуваючи в житловому будинку за місцем спільного проживання із дружиною ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побачив банківську карту AT КБ «Приват Банк», яка належить його дружині ОСОБА_5 та яка лежала на полиці шафи, на гаманці останньої, у спальній кімнаті. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на викрадення банківської карти дружини ОСОБА_5 з корисливою метою. Того ж дня, ОСОБА_4 реалізуючи свій умисел, спрямований на викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно та з корисливих мотивів, переконавшись та розуміючи, що вищевказана банківська картка є офіційним документом, яка містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу, переслідуючи корисливий намір, таємно викрав банківську картку AT КБ «Приват Банк», емітовану на ім'я ОСОБА_5 , із якої здійснив 14 січня 2026 року зняття грошових коштів у сумі 2200 грн 00 коп, у банкоматі який розташований в м. Гадяч за адресою вул. Лохвицька, буд. 1, Миргородського району Полтавської області.
Вищезазначеними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України (викрадення офіційного документа).
Після завершення досудового розслідування даного кримінального провадження між потерпілою та обвинуваченим підписано угоду про примирення. За умовами даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 примирився з потерпілою та вибачився за скоєне, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, щиро розкаявся; сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання за вчинений ним кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.357 КК України, у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 гривень), отримана від обвинуваченого згода на призначення саме такого виду покарання.
Позиція сторін кримінального провадження щодо поданої на затвердження угоди про примирення
Прокурор ОСОБА_3 уважав, що наявні умови для затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, підтвердив беззастережне визнання ОСОБА_4 факту вчинення ним інкримінованого йому правопорушення (кримінального проступку), наявності щирого каяття, узгодженого між сторонами угоди виду покарання, яке взмозі виконати обвинувачений, роз'яснення йому відповідних наслідків затвердження даної угоди, наявність дійсного волевиявлення обвинуваченого та потерпілого на укладення зазначеної угоди.
Обвинувачений ОСОБА_4 суду підтвердив, що він визнає себе винуватим у тому, що він 14 січня 2026 близько 15 год 20 хв ним таємно викрадено банківську картку AT КБ «Приват Банк» емітовану на ім'я ОСОБА_5 , та із якої здійснив зняття грошових коштів в сумі 2200 грн 00 коп, у банкоматі який розташований в м. Гадяч Полтавської області, а отримані кошти витратив на горілчані напої та оплату проїзду. Підтвердив, що він із потерпілою підписали угоду про примирення, на нього ніхто не тиснув при її підписанні, погоджується з покаранням у виді штрафу, він є здатним його сплатити в повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_5 підтримала необхідність затвердження судом угоди, так як вона дійсно примирилася із чоловіком, він перед нею вибачився, угоду про примирення вона підписала добровільно та власним бажанням без стороннього впливу.
Норми, права, які підлягають застосуванню при затвердженні угоди про примирення
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Частиною 3 ст.469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У ст. 471 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про примирення. Згідно з вимогами ст.474 КПК України якщо угоду досягнуто обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Висновки суду з приводу угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим та потерпілою
При перевірці даної угоди, з'ясуванні обставин провадження, суд дійшов висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому діяння, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, мав місце, таке діяння згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком правильно розуміє права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, сутність обвинувачення, вид покарання, фактичну можливість виконання ним покладених на нього обов'язків, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався в тому, що ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що згоден виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання, також підтвердив факт вчинення ним протиправного діяння за вищенаведених обставин; встановлена добровільність сторін по укладенню даної угоди, тобто те, що її підписання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Вищеустановлені дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано прокурором за ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документа, та відповідно суд визнає доведеним пред'явлене цій особі обвинувачення.
Також судом установлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 гривень), оскільки останнє відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених КК України, установлена наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому у виді щирого каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, та відомостям про особу обвинуваченого.
Вирішення інших процесуальних питань при розгляді даної справи
Запобіжний захід під час досудового розслідування ОСОБА_4 не обирався. Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні. Долю речового доказу вирішити відповідно до норм ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 02 лютого 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який дорівнює 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Банківську карту відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» із номером НОМЕР_2 , емітовану на ім'я ОСОБА_5 , яка передана на відповідальне зберігання під розписку власниці ОСОБА_5 , залишити її законному володільцю - ОСОБА_5 .
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між потерпілим і обвинуваченим про примирення може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1