Справа № 573/37/26
Номер провадження 4-с/573/1/26
(повний текст)
16 лютого 2026 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Черкашиної М.С.,
за участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника Фомінова Р.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Суть питання.
Представник заявника - адвокат Фомінов Р.М. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить суд: визнати протиправними дії державного виконавця Білопільського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області Піскуна В.М. щодо звернення стягнення на соціальні виплати заявника ОСОБА_1 в сумі 5 936,63 грн. з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії Сумське обласне управління АТ ''Ощадбанк'' на його ім'я; зобов'язати Білопільський відділ державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сформувати подання про повернення заявнику грошових коштів у сумі 5936,63 грн., помилково стягнутих до Державного бюджету України з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії Сумське обласне управління АТ ''Ощадбанк'' на ім'я заявника. Також просить поновити строк для подачі скарги, та задовольнити її у повному обсязі.
Заяви, клопотання.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Фомінов Р.М., який приймав участь в режимі відеоконференції, скаргу підтримали та просили її повністю задовольнити.
10.02.2026 до суду від в.о. начальника Білопільського відділу ДВС у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зуєнко К.М. надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника відділу.
Разом з клопотанням подано письмові пояснення, із яких вбачається, що дійсно на виконанні відділу перебуває відкрите виконавче провадження №53196483 з примусового виконання виконавчого листа № 573/1445/15-к від 18.03.2016, виданого Білопільським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 25 229,55 грн. майнової шкоди та 50 000 гри. моральної шкоди.
Скаржник звертався до державного виконавця з проханням зняти арешт з карткового рахунку НОМЕР_1 відкритого в AT «Ощадбанк», оскільки даний рахунок призначений для виплати соціальних коштів на утримання дитини інваліда.
Проте, банківська установа не повідомляла державного виконавця, що вищевказаний рахунок зі спеціальним режимом використання і на підставі направленої 19.11.2024 державним виконавцем, платіжної інструкції на списання наявних коштів, із вказаного рахунку банківською установою було частково списано кошти на погашення заборгованості у сумі 5 936,63 грн., з них 5 043,56 грн. було відправлено на рахунок стягувача, решта - на сплату витрат виконавчого провадження та сплату виконавчого збору.
Таким чином, державний виконавець діяв в межах повноважень, на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з Примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5.
На даний час підстав для зняття арешту з рахунку, належного ОСОБА_1 немає, як і немає підстав для повернення коштів, зарахованих до Державного бюджету України, тому в задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.
Стягувач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про розгляд скарги за вказаною адресою, до суду не з"явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши у судовому засіданні скаржника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Фомінова Р.М., суд приходить до наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
На виконанні у Білопільському відділі державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області перебуває виконавче провадження № 53196483 з примусового виконання виконавчого листа № 573/1445/15-к від 18.03.2016, виданого Білопільським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 229,55 грн. майнової шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди.
27.12.2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
31.10.2018 держаним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Копія постанови про арешт коштів боржника направлена сторонам виконавчого провадження для відома та банківським установам до виконання.
22.08.2024 державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів боржника з накладенням електронно - цифрового підпису та направлено до банківських установ на виконання.
23.09.2024 до відділу надійшла заява ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку.
Державним виконавцем 25.09.2024 винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій на дві мінімальні заробітні плати за рахунком НОМЕР_1 відкритому в AT «Ощадбанк» та 19.11.2024 направлена платіжна інструкція на списання наявних коштів.
06.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області з проханням повернути кошти стягнені 26.11.2024 року з його рахунку НОМЕР_1 (картка AT «Ощадбанк»), відповідно до платіжної інструкції на суму 5 936,63 грн.
13.12.2025 державним виконавцем заявнику надано відповідь про те, що підстав передбачених ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» із його заяви не вбачається, тому відсутні правові підстави для повернення стягнутих коштів з рахунку боржника.
Згідно з довідкою від 20.01.2023 №5924-5002522786, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, також відповідно до довідки від 12.10.2023 №5924-5002993676 ОСОБА_3 , яка є дочкою скаржника, взято на облік як внутрішньо-переміщену особу.
Відповідно до платіжної інструкції (МО) N 1761240098419 від 26.11.2024 з рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , переказано кошти як часткову оплату ПІ №2157 від 19.11.2024 на суму 5 936,63 грн.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та Довідки, виданої ДСЗН Сумської МР від 29.04.2025, ОСОБА_1 у травні - січні 2024 року були нараховані кошти ДСЗН СМР із назвою «Соціальні виплати з відповідних бюджетів» (код 128), а саме допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Норми права, застосовані судом
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів
(крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Наведені норми права визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Тобто, законом визначено як перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, так і граничні розміри відрахувань із тих виплат боржника, на які може бути звернено стягнення. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 712/9660/20 (провадження № 61-5453св21) прийшов до висновку, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і під час виконання судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-812/11 (провадження № 61-7824св21).
Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 3) припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
У Постанові від 19 січня 2026 року ВС КГС у справі № 204/9551/18 зазначив, що факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають.
Виконавець має право накладати арешт на кошти боржника в межах суми стягнення під час відкриття виконавчого провадження, навіть якщо на рахунок зараховуються пенсійні чи соціальні виплати, за відсутності інформації про спеціальний режим такого рахунку.
Сам факт накладення арешту не є зверненням стягнення та не означає автоматичного списання коштів. Щодо обов'язку боржника доводити спеціальний статус коштів на рахунку для зняття арешту та правомірності дій виконавця за відсутності такої інформації КГС ВС зазначив наступне.
У випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні / соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами).
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належності арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Висновки суду та їх мотиви.
Суд, дослідивши постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 31.10.2018 та постанову від 22.08.2024 встановив, що у наведеній постанові міститься застереження щодо неможливості арешту коштів боржника, що розміщені на банківських рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом.
Також суд встановив, що банківська установа не повідомила державного виконавця про наявність передбачених частиною третьою статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» обставин, які унеможливлюють накладення арешту на рахунок, належний ОСОБА_1 , більше того, ОСОБА_1 власноручно подав заяву державному виконавцю про визначення вказаного рахунку поточним, з якого необхідно здійснювати списання грошових коштів.
Списання грошових коштів АТ «Ощадбанк», згідно платіжної інструкції державного виконавця від 19.11.2024 з рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 у сумі 5936,63 грн. свідчить про те, що банк не визнав вказаний рахунок та кошти, розміщені на ньому, такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення.
Також, у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що має один відкритий рахунок, яким користується і на які зараховуються грошові кошти з різних джерел. До банківської установи про встановлення спеціального режиму рахунку НОМЕР_1 не звертався.
Щодо поновлення строку звернення.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів скарги, у травні 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Проте, ухвалою суду Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року йому було роз'яснено, що оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця або посадових осіб органів державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах розглядаються у порядку передбаченому ст. 447 ЦПК України та його позовні вимоги про визнання дій протиправними та зняття арешту з рахунків, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Після цього, 08.04.2025р. до Білопільського районного суду Сумської області була подана скарга в порядку ст. 447-1 ЦПК України на дії державного виконавця. В період після закриття провадження Сумським окружним адміністративним судом та до подання скарги до Білопільського районного суду адвокат, з урахуванням зайнятості в інших справах, знаходження у відпустці, перебуванні на лікарняному, постійних повітряних тривог тощо, підготував текст скарги в розумний строк та подав до суду. Також, у період дії доручення адвокат брав участь у значній кількості судових засідань у кримінальних, адміністративних та цивільних справах. Також, процес підготовки скарги в порядку ЦПК також фактично залежав від строків надання документів органом ДВС та зверненням до адміністративного суду.
23 вересня 2025р. ухвалою Білопільського районного суду Сумської області скаргу було повернуто, а в кінці жовтня 2025р. отримано скаржником.
Після цього, 24.11.2025 р. до Білопільського районного суду Сумської області була подана скарга в порядку ст. 447-1 ЦПК України на дії державного виконавця. 01 грудня 2025р. ухвалою Білопільського районного суду Сумської області скаргу було повернуто без розгляду, а в кінці грудня 2025 р. отримано.
Таким чином, вважаю за необхідне поновити строк для подання даної скарги, як такий, що пропущений з поважних причин.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що скарга боржника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна В. М. щодо звернення стягнення на соціальні виплати ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» та зобов'язання сформувати подання про повернення помилково стягнутих 27.11.2024 грошових коштів у сумі 5936,63 грн. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.17,19,20,25,26,74,82 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.447-453 ЦПК України, суд
Поновити строк на подання скарги ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича (юридична адреса: м. Суми, просп. Перемоги, б.6, Сумської області), стягувач ОСОБА_2 : ( АДРЕСА_2 ) щодо накладення арешту на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язання сформувати подання про повернення помилково стягнутих грошових коштів у сумі 5936,63 грн., відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2026
Суддя
Справа № 573/37/26
Номер провадження 4-с/573/1/26
(вступна і резолютивна частина)
16 лютого 2026 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Черкашиної М.С.,
за участю секретаря судового засідання Федорченко Г.В.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника Фомінова Р.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Зважаючи, що для складання повного тексту ухвали необхідний час, а тому суд вирішив проголосити його вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення буде виготовлений протягом п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
Поновити строк на подання скарги ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича (юридична адреса: м. Суми, просп. Перемоги, б.6, Сумської області), стягувач ОСОБА_2 : ( АДРЕСА_2 ) щодо накладення арешту на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язання сформувати подання про повернення помилково стягнутих грошових коштів у сумі 5936,63 грн., відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя