Справа № 466/11839/25
Провадження № 2/466/1189/26
23 лютого 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої судді Торської І.В.,
секретаря судового засідання Вонсович Х.М.,
за участі:
представника позивачки - ОСОБА_1
представник відповідача - Кадикало Р.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Михайла Романовича, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Адвокат Рачкевич Н.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м.Львова з позовною заявою до Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Михайла Романовича про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги з врахуванням заяви про виправлення обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 у віці 74 роки в Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Після її смерті відкрилась спадщина на території України у місті Львові до складу якої входить : частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 05.09.1996 року. Спадкоємицею майна померлої ОСОБА_4 є її донька: ОСОБА_2 , яка є громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії. Згідно запису про смерть ОСОБА_4 підтверджується факт, що під час смерті жінки присутня її донька ОСОБА_5 .
31 жовтня 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М.Р. з приводу видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, яке залишилося після смерті її матері. Проте нотаріус своїм листом від 7 листопада 2025 року №44/02-14 відмовив позивачці у відкритті спадкової справи у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, рекомендував звернутися з позовом до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Представник просить врахувати, що у встановлений шестимісячний строк позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що є громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії та проживає в цій державі, а відтак наявна велика відстань між місцем знаходження спадкового майна та місцем постійного проживання спадкоємця.
ОСОБА_2 не змогла приїхати в Україну для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що в період визначений законодавством України, для подання заяви являється багатодітною матір'ю трьох малолітніх дітей, яких не мала можливості залишити для вирішення питання прийняття спадщини в Україні після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Ще однією підставою не прийняття спадщини в попередні роки стала військово політична ситуація в Україні, а саме 14.04.2014 року на території України за указом виконувача обов'язків Президента України О.Турчинова розпочалась Антитерористична операція. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, який триває і до сьогодні. Оскільки пропуск строку у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини відбувся з поважних причин, просить суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 19.12.2025 вище зазначена позовна заява залишена без руху, суд надав позивачці строк п'ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, зазначених в ній.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 12.01.2026 р. з призначенням розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4
04.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2026 на адресу Шевченківського районного суду м.Львова від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка М.Р. надійшла копія спадкової справи.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги не порушують прав та обов'язків Львівської міської ради, просить розглянути спір у відповідності до Закону.
Приватний нотаріус Сиротяк М.Р. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом, зважаючи, що позивачка є громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії, встановлені фактичні обставини, які є підставою виникнення спадкових відносин з іноземним елементом, що регулюються відповідними нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та ЦК України.
Судом установлено, що позивачка - ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 у Єревані, Республіка Вірменія, номер реєстрації 8551/642/1969 виданого керівником агентства з реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Вірменія ОСОБА_7 та підтверджено Апостилем 23.11.2022 №2729 (Гаазька Конвенція від 05.10.1961 року), (переклад виконаний перекладачем Гавришків Н.Р. 21.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коваленко А.А. та зареєстровано в реєстрі за №2638,2639).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054239579 від 17.10.2025 року ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу, який укладений 12.12.1987 року, отримала прізвище ОСОБА_8 .
Відповідно до рішення від 18.05.1993 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвано, яке винесене в Лондоні Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії та підтверджено Апостилем країною походження 27.09.2006 №Н151857 (переклад виконаний перекладачем Матвеєва А. 14.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за №760).
Згідно відомостей запису про укладення шлюбу АА 848579 відповідно до закону від 1949 року про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 05.12.1998 року уклали шлюб в Кенсінгтон і Челсі який підтверджено Апостилем країною походження 27.09.2006 №Н151855 (переклад виконаний перекладачем ОСОБА_13 16.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за №793,794).
ОСОБА_2 є громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 від 02.06.2025 року (переклад якого виконано перекладачем Матвеєва А. 16.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за №788).
Згідно засвідчених копій записів про народження дітей № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які підтверджені Апостилем Сполученого королівства Великої Британії та північної Ірландії 12.09.2025 (переклад виконаний перекладачем Матвеєва А. 14.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за №784,782,786) позивачка являється матір'ю трьох дітей: Зак ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_5 від 27.06.2002 року шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_4 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 у віці 74 роки, що підтверджується записом про смерть №5 здійснений в Кінгстон-апон-Теме, реєстратором С.Макічрон, дата реєстрації 31.01.2013, ВСХ НОМЕР_6 , номер в системі 507985433 Сполучене королівство Великої Британії та північної Ірландії 07.05.2025 року, який підтверджено Апостилем країною походження 12.09.2025 №АРО-YYSH-C1NA-75CН-2526 (переклад виконаний перекладачем Матвеєва А. 14.10.2025 року, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за №753).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить частини квартири АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 30.07.1996 року.
Відповідно до довідки №4777 від 13.01.2026 яка видана ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», квартира АДРЕСА_1 , станом на 29.12.2012 року, зареєстрована за ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру нотаріусом відкрито спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_4 28.01.2013 за №74809132.
Відповіддю наданою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М.Р. від 7 листопада 2025 року №44/02-14, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до статей 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Так як спадкодавець була громадянкою України, спадщиною є нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, для врегулювання спадкових відносин мають застосовуватися норми ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно частиною 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України).
Правила вказаної вище норми про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Згідно положень абзацу6пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд України у постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12 сформулював важливий правовий висновок, що правила про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення частини 3 статті 1272 ЦК не застосовуються.
Вказана правова позиція послідовно використовується і у практиці Верховного Суду, який зокрема додатково роз'яснив, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова від 31 липня 2024 року у справі № 61-12010св23).
Відповідно до пунктів 1.1-1.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.
У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи надані позивачкою докази в їх сукупності, з урахуванням наведених норм, суд вважає, що позивачкою підтверджено належними допустимими та достатніми доказами, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса пропущений нею з поважних причин.
Оцінюючи поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які вказані позивачкою, а саме: постійне місце проживання в іншій країні, велика відстань між спадковим майном та місцем проживання позивачки, виконання батьківських обов'язків та здійснення догляду за малолітніми дітьми, загрозу життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації, суд визнає зазначені причини пропуску строку для прийняття спадщини як поважні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що викладені обставини свідчать про поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця ОСОБА_2 при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В позовній заяві позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці від дня набрання рішенням законної сили. Суд вважає, що додатковий строк тривалістю три місяці є достатнім для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 258,259,263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , тривалістю у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, місце знаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1.
Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович, місце знаходження: 79011, м.Львів, вул. Вітовського, 9А.
Повний текст рішення виготовлено 24.02.2026 року.
Суддя І.В. Торська