Справа № 459/4076/25
Провадження № 2/459/1330/2025
(заочне)
23 лютого 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №71852121 від 29.05.2025 у загальному розмірі 12960 гривень та понесені судові витрати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.05.2025 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71852121 ( надалі - Договір), який був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Умовами Договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4000,00 грн. строком на 30 днів (з 29.05.2025 по 27.06.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.3%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 4% за кожен день понадстрокового користування. Позикодавець на виконання Договору передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №71852121 від 29.05.2025. Відповідно до реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року, в тому числі, до відповідача в сумі 12 960,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 360,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «Фінпром Маркет», відповідач не виконав свої зобов'язання. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 21.11.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв'язку неявкою відповідача, про що постановлялися відповідні ухвали.
17.02.2026 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №2030197 від 21.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 46). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 23 лютого 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 17 лютого 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 23 лютого 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71852121 (надалі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «61723» (а. с. 14 на звороті - 21 ).
Відповідно до умов п. 2.1 Договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язувалось передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
В п. 2.2. Договору сторони визначили, що сума кредиту - 4000,00 грн, строк кредитування/строк договору - 30 днів, дата надання кредиту 29.05.2025, дата повернення кредиту (останній день) - 27.06.2025, денна процентна ставка/день - 0,800%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) % день - 4,00%, пеня % день - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1399,08%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 4960 грн, процентна ставка/день 0,300% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами національного банку України (п. п.11.1.1 Договору).
Відповідно до п. 11.1.2. Договору позичальник до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - правила), а його зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. позичальник підтверджує, що договір уклався ним без нав'язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.
Згідно з п. 5 Договору сторони погодили технологію (порядок) укладання договору позики, а саме перед укладанням (підписанням) Договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».
Пунктом 7 Договору визначено порядок продовження строку кредитування.
Також 29.05.2025 ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «61723» підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору позики, згідно з якою сторони погодили дату видачі кредиту - 29.05.2025, чисту суму кредиту - 4000 грн, проценти за користування кредитом 360 грн, кінцеву дату платежу - 27.06.2025, комісію за надання кредиту - 600 грн, та загальну вартість кредиту у розмірі 4960 грн ( а. с. 22).
Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) підтверджується, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за одноразовим ідентифікатором «61723», вказана дата заявки на кредит 29.05.2025 та дані заявника (а. с. 23).
29.05.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за даним Договором виконало в повному обсязі, зокрема, передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 вказаний у договорі № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією та довідкою № КД-000064596 від 29.10.2025 ТОВ «ФК Фінекспрес» ( а. с. 24, 25), а також листом АТ «Універсалбанк» № БТ/Е-1086 від 13.01.2026 та випискою про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 29.05.2026 по 12.04.2025, з якої вбачається, що 29.05.2025 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4000 грн (а. с. 78-80).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» загальна заборгованість відповідача станом 16.10.2025 за Договором становить 12 960,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 360,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
16.10.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («клієнт») та ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) укладено Договір факторингу № 16/10/25, згідно з яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей ( надалі - Договір факторингу) (а. с. 26 на звороті- 30).
Відповідно до п.1.1. Договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
У п.2.1.3. Договору факторингу вказано, що перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінпром Маркет» прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого ТОВ «Фінпром Маркет» стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін у порядку, визначеному цим договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «вчасно», є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінпром Маркет» прав вимоги.
Також в матеріалах справи міститься реєстр прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 до Договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором в сумі 12 960,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 360,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а. с. 31-32).
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 29.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71852121 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «61723», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитні договори.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за даним Договором виконало в повному обсязі, зокрема, передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжною інструкцією та довідкою № КД-000064596 від 29.10.2025 ТОВ «ФК Фінекспрес» (а. с. 24, 25), а також листом АТ «Універсал банк» № БТ/Е-1086 від 13.01.2026 та випискою про рух коштів по вищевказаній банківській карті за період з 29.05.2026 по 12.04.2025, з якої вбачається, що 29.05.2025 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4000 грн (а. с. 78-80).
Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору, відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.
Із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не приступив до виконання умов Договору, жодні платежі не здійснював.
Відтак, відповідач свого зобов'язання за Договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Так, із розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (аналогічний розрахунок складений позивачем) вбачається, що загальна заборгованість відповідача за Договором станом становить 12 960,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 360,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування, зазначених представником позивача доводів, відповідачем будь-яких доказів не надано.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 гривень слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 360 грн, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено судом із Договору - сума позики становить 4000 гривень, строк позики / строк договору - 30 днів, процентна ставка/день 0,300% (фіксована), денна процентна ставка/день - 0,800%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) % день - 4,00%.
Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» проценти за користування кредитними коштами були нараховані за період з 29.05.2025 року по 27.06.2025 року у розмірі 360 гривень.
Наведене свідчить, що первісний кредитор здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому Договором та у межах строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 360 грн. підлягає до стягнення з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання взятих зобов'язань в сумі 8000 гривень.
Відповідно до 10.7.2. Договору якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно п. 2.2 Договору пеня нараховується в розмірі 4,00% на день.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 17.10.2025 року, первісним кредитором було здійснено нарахування пені у розмірі 160 грн за кожен день прострочення виконання зобов'язання за період з 28.06.2025 року по 16.08.2025 року, що в загальному становить 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону та практику Верховного Суду суд вважає, що стягнення пені у розмірі 8 000 гривень за Договором від 29.05.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 600 гривень за надання кредиту.
Так, відповідно до п. 2.2.4 Договору комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00 грн.).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 600 грн., встановлена в п. 2.2.4 Договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту є незаконним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 600 грн. задоволенню не підлягають.
Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, що підтверджується укладеним між ТОВ «ФК «1 БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 до Договору факторингу.
Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором про надання коштів у кредит №71852121 від 29.05.2025.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором, суму боргу в добровільному порядку не повертає, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 4360 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000 гривень, заборгованість за процентами 360 гривень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю. О.; витяг з акту №6-ФП приймання - передачі надання правничої допомоги від 23.10.2025, платіжну інструкцію № 579939289.1 від 27.10.2025 про здійснення оплати за Актом №6-ФП, копію ордера серії АХ №1287257 від 03.09.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018.
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з наданою правничою допомогою адвокатом.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №579942728.1 від 14.11.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 814,95 гривень, виходячи з такого розрахунку: 4360 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 12 960 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40гривень (сума сплаченого судового збору)
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71852121 від 29.05.2025 у розмірі 4 360 (Чотири тисячі триста шістдесят) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000 гривень, заборгованість за процентами 360 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 814 (вісімсот чотирнадцять) гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 23.02.2026.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33 )
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович