Справа № 464/6839/25
пр.№ 2/464/201/26
16.02.2026 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді Бойко О.М.
секретар судового засідання Константинова С.С.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11 562 грн , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100325003. Відповідачу було надано кредит у розмірі 3 000 грн. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати нараховані проценти у строки, передбачені цим договором. 24.09.2024 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит капітал" було укладено договір про відступлення права вимоги №112-МЛ/Т від 24.09.2024 відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 . Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11 562 грн, з яких 3 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 812 грн 76 коп - заборгованість за відсотками, 330 грн - заборгованість за комісією та 4 419 грн 24 коп - заборгованість по неустойці. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити. Крім того, просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. та сплачений судовий збір. Просить позов задоволити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, а тому відповідно до ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100325003 , відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн., який підписано відповідачем за допомогою використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно із п.1.3 договору кредит надано строком на 345 днів з 05.06.2024 по 09.01.2025 року, договору денна процентна ставка складає 1,15 % (п.1.5 договору), а згідно п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 345 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання згідно умов угоди, що підтверджується розрахунком заборгованості. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за наведеним вище кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 100325003 від 05.06.2024 в загальній сумі 7 142 грн 76 коп., яка складається із 3 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 812 грн 76 коп - заборгованість за відсотками, 330 грн - заборгованість за комісією.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4 419 грн 24 коп, суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини 3 статті 549 цього ж України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено та такий продовжує діяти на даний час.
З огляду на вищевикладені положення законодавства, оскільки неустойка нарахована за період воєнного стану, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Згідно з ч.1 п.1 ч.3 ста.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннми ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено Договір про надання правової допомоги №0107.
Згідно договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акту виконаних робіт №Д/2150, загальна сума становить 8 000 грн.
Враховуючи зазначене, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру судових витрат, суд вважажє, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 942 грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 496 грн 50 коп., що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (адреса: м.Львів, вул. Смаль - Стоцького 1, корпус 28 ЄДРПОУ:41557199) заборгованість за кредитним договором № 100325003 від 05.06.2024 в загальній сумі 7 142 грн 76 коп., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 1 496 грн 50 коп та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 4 942 грн 23 коп.
В решті вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуюча