Справа №463/1656/26
Провадження №2-а/463/26/26
24 лютого 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Білоуса Ю.Б.
з участю секретаря судових засідань Козак О.В.
представника позивача Арендач М.В.
відповідача ОСОБА_1
( ОСОБА_2 )
перекладача Рицар А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: ПТТ7 прикордонного загону, АДРЕСА_2 ) про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить затримати громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 548 прикордонного знаку, на відстані 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 08 год 50 хв 21.02.2026 був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
21.02.2026 про затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
24.02.2026 Яворівським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на територію України в'їхав встановленим порядком 30.01.2026 року через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Маяки-Удобне». Перебуваючи на території України був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та в подальшому виключений зі списків особового складу 13.02.2026.
24.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, яке останній самостійно виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю достатніх коштів необхідних для виконання даного рішення.
Зважаючи на те, що відповідач, підстав для законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не має, а тому представник позивача вважає, що наявні обгрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки він виконати таке не в змозі у зв'язку із відсутністю достатніх коштів необхідних для виконання даного рішення, Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання, а тому позивач в порядку п.1 ч.1 ст.289 КАС України звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, який просить задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.ст.246,289 КАС України, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянин громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 548 прикордонного знаку, на відстані 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 08 год 50 хв 21.02.2026 був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підставі протоколу про адміністративне затримання від 21.02.2026 року відповідача поміщено у ПТТ НОМЕР_2 прикордонного загону.
21.02.2026 про затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
24.02.2026 Яворівським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
З наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень та представлених суду матеріалів встановлено, що в ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на територію України в'їхав встановленим порядком 30.01.2026 року через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Маяки-Удобне». Перебуваючи на території України був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та в подальшому виключений зі списків особового складу 13.02.2026.
24.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, яке останній самостійно виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю достатніх коштів необхідних для виконання даного рішення.
У відповідності до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
З матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, які стороною відповідача не спростовано, судом вважає обгрунтованими покликання сторони позивача про те, що наявність обгрунтованих підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки він виконати таке не в змозі у зв'язку із відсутністю достатніх коштів необхідних для виконання даного рішення, українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати допомогу у видворенні за межі України не має. А відтак Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання.
Крім того, представлені позивачем документи свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Європейські країни, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб перетину кордону без належних на це документів.
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно п. 5 вказаного Типового положення, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Згідно з п.12 р. ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, загальний строк тримання іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ не повинен перевищувати вісімнадцять місяців з дня фактичного їх затримання.
Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявленого позову, а відтак такий задовольняє.
Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,289,295,297 КАС України, ст.1,3,9Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
ухвалив:
Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (місцезнаходження: ПТТ7 прикордонного загону, АДРЕСА_2 ) про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з моменту проголошення рішення суду 24.02.2026 року до 24.08.2026 року.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11 ст.289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Рішення суду у відповідності до ч.16 ст.289 КАС України може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та проголошено 24 лютого 2026 року.
Суддя: Білоус Ю. Б.