Справа № 445/3372/25
Провадження № 2-зз/445/1/26
17 лютого 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О. М.,
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-
17.12.2025 до Золочівського районного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, а саме арешт, накладений на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування даного домоволодіння, за результатом розгляду якої Золочівським районним судом Львівської області ухвалено рішення від 06.02.2004 року. В обгрунтування клопотання вказала, що згаданим рішенням позов було задоволено, однак питання про скасування заходів забезпечення позову судом не було вирішено. Вказує, що на підставі договору дарування від 30.07.2004 року, вона набула право власності на вказаний вище житловий будинок. 21.12.2004 року 1/2 будинку була нею подарована згідно договору дарування ОСОБА_4 . Маючи намір зареєструвати право власності на дане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з'ясувалося, що на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.06.2003 року накладено арешт, та зареєстровано Перемишлянською державною нотаріальною конторою 06.02.2007 року за №4457438. Враховуючи те, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06.02.2004 року, яким вирішено спір по суті у справі, в межах якої було забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, просить скасувати заходи забезпечення позову.
В судове засідання заявниця не з'явилася, подала заяву, в якій просила клопотання задовольнити та розглядати у її відсутності.
Інші учасники провадження - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, причин неявки не повідомили.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними звукозаписувальними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає за що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно №445438147 від 29.09.2025, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 якого належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , а інша 1/2 - ОСОБА_1 , на підставі ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.06.2003 року накладено обтяження - арешт, та зареєстровано в реєстрі Перемишлянською державною нотаріальною конторою за номером 4457469.
Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06.02.2004 року у справі №2-85, договір дарування незакінченого будівництвом жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського нотаріального округу визнано недійсним. Будинок повернуто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Як вбачається із договору дарування, посвідченого 30.07.2004 року приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу, Ослаба Т.Л. подарувала житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Окрім того, із змісту вказаного договору дарування судом встановлено, що колишній чоловік дарувальника - ОСОБА_2 надав письмову згоду на дарування житлового будинку, який є предметом цього договору ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначеного договору дарування за ОСОБА_1 за номером 6839245 було зареєстровано даний житловий будинок на праві приватної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4493343 від 19.08.2004 року.
ОСОБА_1 , згідно договору дарування, посвідченого 21.12.2004 року приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу, подарувала 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .
Заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.
Згідно з ч. 10 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Тому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Таким чином, оскільки рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, в межах якої було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок, набрало законної сили 19.04.2004 року, ОСОБА_1 набула право власності на вказаний будинок після судового рішення - 30.07.2004 року, тобто після вжиття заходів забезпечення позову, однак станом на дату розгляду даного клопотання відомості про арешт майна продовжують існувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є порушенням прав власника нерухомого майна, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову шляхом скасування арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 158, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.06.2003 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, шляхом зняття арешту з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 4457469.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О. М.Кіпчарський