24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 404/11410/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 12 листопада 2025 року (суддя Іванова Н.Ю.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника ВПК Кіровоградського управління ДВБ НПУ майор поліції Філатьєва Володимира Юрійовича, Кіровоградського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції в Кіровоградській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до заступника начальника ВПК Кіровоградського управління ДВБ НПУ майора поліції Філатьєва Володимира Юрійовича, Кіровоградського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 809515, складену заступником начальника ВПК Кіровоградського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором Філатьєвим Володимиром Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 12 листопада 2025 року адміністративний позов повернуто.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив відповідача, позивач заперечив проти його доводів.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до висновку, що адміністративний позов від імені позивача подала адвокат Брижицька В.В. із зазначенням статусу як представника позивача. На підтвердження своїх повноважень до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги. Враховуючи вищевикладене, наданий суду ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із позовною заявою від імені та в інтересах позивача. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається у письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закону №5076-VI) адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність:- індивідуально; - або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статті 13, 14, 15 Закону №5076-VI регулюють здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально, в організаційно-правових формах адвокатського бюро та адвокатського об'єднання. Таким чином, законодавець передбачив альтернативу вибору для адвоката у якій формі він може здійснювати свою адвокатську діяльність.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 17 Закону до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України вносяться відомості щодо найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності. Таким чином, при внесенні даних до Єдиного реєстру адвокатів України адвокат повідомляє, яку організаційну форму адвокатської діяльності він обрав.
Так, з матеріалів справи встановлено, що представництво ОСОБА_1 - адвокатом Брижицькою Вікторією Вікторівною здійснюється згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1130914 від 29.10.2025 виписаного на підставі Договору про надання безоплатної правової допомоги № 42 від 27.10.2025.
Відповідно до частин 1-2 статті 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно з пунктом 4 Положення №41 ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до підпункту 12.5 та 12.6 пункту 12 Положення № 41, ордер містить наступні реквізити, зокрема номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження).
Колегія суддів враховує, що вирішуючи питання достатності документів, які підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 сформувала висновок про те, що ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Аналогічний висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 990/215/24.
Отже, з урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було підстав уважати, що позовну заяву у цій справі подано особою, яка не має права його підписувати.
За таких обставин та їх правового регулювання, висновок суду першої інстанції про відсутність у адвоката Брижицької Вікторії Вікторівни повноважень на подання і підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 є надмірно формалізованим.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).
При цьому ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Керуючись цими настановами ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), вказала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист
Отже, ураховуючи наведене правове регулювання в частині конституційного права на судовий захист та зміст ордеру, який беззаперечно свідчить про таке волевиявлення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу формальному підходу, який перешкодив реалізації права на звернення суду.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2025 у справі № 640/26347/20.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, у цій справі є помилковим, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. Ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 12 листопада 2025 року скасувати.
Справу направити до Фортечного районного суду міста Кропивницького для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко