04 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/14325/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 160/14325/25 (суддя Букіна Л.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) від 25.03.2025 №912040803846 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду роботи з 01.11.1994 по 01.05.2016 та з 18.03.2025 року призначити пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність оскарженого рішення, яким, на її думку, порушено права на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», попри досягнення нею всіх необхідних умов, за яких таке право виникло.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посади державної служби та не мала стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки згідно ст. 343 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а у разі присвоєння спеціального звання відповідно до цієї ж статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ
Представником позивача надіслано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 25.07.2023.
Позивач звернулася до пенсійного орану із заявою № 5334 від 18.03.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIIІ.
Розгляд заяви за принципом екстериторіальності здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 25.03.2025 №912040803846.
Підставою для відмови слугувало те, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посади державної служби та не мала стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
У рішенні констатовано, що до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держаних службовців, зараховано виключно період роботи позивачки з 26.05.94 по 01.11.94, що недостатньо для призначення бажаної пенсії. При цьому, відповідач посилався на те, що періоди роботи в органах державної податкової служби не зараховуються до стажу роботи на посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, якщо під час роботи на цих посадах присвоєно спеціальне звання.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови призначення пенсії відповідно Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із наявності права позивача на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01.05.2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (далі - Закон № 3723-VIII).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 року у справі № 265/3709/17, від 19.03.2019 року у справі №357/1457/17, від 01.04.2020 року у справі №607/9429/17.
Так, позивач звернулася із заявою № 5334 від 18.03.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIIІ.
Підставою для відмови слугувало те, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посади державної служби та не мала стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
У рішенні зазначено, що до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держаних службовців, зараховано виключно період роботи позивачки з 26.05.94 по 01.11.94, що недостатньо для призначення бажаної пенсії.
При цьому, відповідач посилався на те, що періоди роботи в органах державної податкової служби не зараховуються до стажу роботи на посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, якщо під час роботи на цих посадах присвоєно спеціальне звання.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, який був чинним в спірний період трудової діяльності позивачки, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Частиною 18 ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ було передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону, входить до стажу державної служби.
У постанові від 22.10.2013 року у справі № 21-340а13 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Судом встановлено та записами трудової книжки позивача підтверджується, що остання з 01.11.1994 по 01.05.2016 працювала в державній податковій інспекції на різних посадах, та 01.11.1994 року присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби І ранга». Крім того, 26.05.1994 року прийнято Присягу державного службовця.
Враховуючи наведене, періоди роботи позивача з 01.11.1994 по 01.05.2016 підлягають зарахуванню до стажу до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад держаних службовців.
Наведене свідчить про те, що станом на 01.05.2016 року позивач беззаперечно мала стаж державної служби і це лише з урахуванням неврахованого відповідачем стажу з 01.11.1994 по 01.05.2016 більш ніж 20 років (без врахування того, стажу, який визнається відповідачем 05 місяців, 06 днів), при необхідних 20 років стажу, що є достатнім для призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
З урахуванням зазначених обставин, оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.03.2025 №912040803846 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» є протиправним та підлягало скасуванню.
Слід зазначити, що позивач відповідає іншим вимогам ст.37 Закону № 3723-ХІІ щодо досягнення необхідного віку (60 років), наявності страхового стажу (41 рік 20 місяців 21 день, а.с.13), пенсія державного службовця раніше не призначалася.
Тому, з метою належного захисту прав позивача, суд обґрунтовано зобов'язав відповідача призначити з 18.03.2025 пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстави для його скасування відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 160/14325/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак