23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/2514/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №280/2514/25 (головуючий суддя першої інстанції Мінаєва К.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Позивач 04.04.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000094/2 від 17.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000094/2 від 17.03.2025, прийняте Тернопільською митницею.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, тому було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивач відзив на скаргу не подавав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 24.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (код ЄДРПОУ 44830259) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Штабна, буд.13, прим.19, перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.
Відповідач - Тернопільська митниця є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.
Між ТОВ «Мототехімпорт» (покупець) та компанією «YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINARY CO., LTD» (Китай) (продавець) 27.12.2022 року укладено зовнішньоекономічний контракт №KL/4 на поставку в Україну товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно пункту 2.1 Контракту №KL/4 поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.
Поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для сторін урамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені і ній, шляхом підписання додаткової угоди (пункт 3.1 Контракту № KL/4).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Контракту №KL/4 ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого продавець повинен надати покупцю коригуючу специфікацію та інвойс. У ціну товару включена вартість упаковки і маркування.
На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту відповідно до специфікацій (додатків до контракту) від 11.11.2024 року №2025-1 та №2024-3-z, рахунку-фактури на оплату від 09.12.2024 року №KL2023-1А було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» тракторів та запчастин до них.
28.02.2025 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40АА №25UA403070001821U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товарів (мотоблоків, грунтофрез до мотоблоків, запасних частин та обладнання до сільськогосподарської техніки).
До митної декларації уповноваженою особою позивача подані наступні документи:
- пакувальний лист № б/н від 09.12.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) № KL2025-1A від 09.12.2024;
- коносамент № UTRUST24121732 від 26.12.2024;
- накладні УМВС № 566133 від 20.02.2025, № 566422 від 20.02.2025;
- сертифікат про походження товару № C253582743133092 від 15.02.2025;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № L80393 від 23.02.2025;
- документи, що підтверджують вартість перевезення товару - акт виконаних послуг від 27.02.2025, довідка про транспортні витрати від 23.02.2025, заявка на перевезення №178 від 19.12.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікації № 2025-1 від 11.11.2024, № 2025-3-z від 11.11.2024, Додаткова угода №26 від 27.02.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № KL/4 від 27.12.2022;
- договір (контракт) про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022;
- технічні характеристики від 09.12.2024.
Вказані документи зазначені в гр.44 МД та проти цього не заперечує відповідач.
28.02.2025 року митним органом направлено декларанту повідомлення, згідно якого запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того зазначено, що оскільки документи, які подані до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач листом від 28.02.2025 року за вих.№ 22528 додатково надало митному органу комерційну пропозицію, прайс-лист виробника від 01.11.2024 року. Повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть.
Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000094/2 від 17.03.2025 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості (2-г - резервний метод).
У вказаному рішенні зазначено про встановлення розбіжностей за результатами опрацювання документів, поданих до митного оформлення, а саме:
- в договорі про перевезення від 27.12.2022 року №2712/917/2022 перевізником зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», відповідно до ж/д накладних від 20.02.2025 року №№566133, 566422 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучались треті особи: PKP CARGO CONNET Sp.z.o..o, ul. Leszno 12, 01-192 Warszawa, безпосередні перевізники даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості;
- коносамент від 26.12.2024 року №UTRUST24121732 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки;
- в п.6 Специфікації від 11.11.2024 року №2025-1 до контракту від 27.12.2022 року №KL/4, відповідно до якої здійснюється поставка товару, зазначено 100% передоплату за товар, інвойс на оплату товару №KL2025-1A виставлений 09.12.2024 року, коносамент №UTRUST24121732, відповідно якого здійснюється морське перевезення датований 26.12.2024 року. Додаткова угода №26 до контракту від 27.12.2022 №KL/4, яка вносить зміни в п.6 Специфікації від 11.11.2024 №2025-1 до контракту від 27.12.2022 №KL/4 із відтермінуванням оплати за товар на 180 днів від моменту фактичного отримання товару укладена між сторонами контракту лише 27.02.2025. Тобто додаткова угода з відтермінуванням оплати за товар була укладена пізніше ніж товар був відправлений покупцю, а відповідно до специфікації за товар покупець мав здійснити 100% передоплату. Проте, платіжні документи відповідно до визначених у специфікації від 11.11.2024 року №2025-1 умов оплати до митного оформлення не надано;
- в сертифікаті про походження товарів від 15.02.2025 №C253582743133092 зазначено класифікаційні коди на рівні товарних позицій 8701 та 8432, проте в МД від 28.02.2025 року №25UA403070001821U4 заявлено класифікаційні коди: 8701100000, 8432295000, 4016995790, 7310299000, 8421310000, 8512200090 УКТЗЕД;
- прайс-лист № б/н від 01.11.2024 року містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.
Оформлення зазначеного вище товару декларантом здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД №25UA403070002448U1 від 18.03.2025 року. Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 677825,53 грн..
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митний орган, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Приписами статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Враховуючи наведені вище норми права, можливо дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відтак, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 року у справі №826/10527/17, від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 року у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 року у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 року у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 року у справі №520/18432/21, від 27.12.2024 року у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 року у справі №160/939/24, від 20.02.2025 року у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 року у справі №160/12189/24.
Дослідивши зазначені в оскаржуваному рішенні №UA403070/2025/000094/2 від 17.03.2025 року розбіжності в отриманих митницею документах, суд зазначає про таке.
1. Щодо відсутності інформації на підтвердження причетності «PKP CARGO CONNECT SP.Z.O.O.» до перевезення вантажу залізничним транспортом (документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу).
На підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2712/917/2022 від 27.12.2022 року; накладні УМВС №566133 від 20.02.2025 року, №566422 від 20.02.2025 року, заявку на перевезення №178 від 19.12.2024 року; довідку про транспортні витрати від 23.02.2025 року, акт виконаних послуг від 27.02.2025 року.
Так, 27.12.2022 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (замовник) та компанія «Global Container Lines Latvija SIA» (перевізник) уклали договір №2712/917/2022 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів замовника в порядку та на умовах цього Контракту. На час воєнного стану в України виконавець може здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання замовника виконавець зобов'язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом.
Згідно із пунктами 2.1-2.2 Договору №2712/917/2022 до обов'язків перевізника належить здійснення морського перевезення (фрахту) вантажів в контейнерах та/або наземне перевезення згідно узгодженого сторонами маршруту, на умовах, що передбачені цим Договором та заявками до нього. Протягом 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення перевізник видає коносамент. Коносамент направляється замовнику в електронній копії, що буде мати таку саму юридичну силу, як і оригінал. перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.
За пунктами 4.1-4.4 Договору №2712/917/2022 загальна сума цього Договору складається з сум, що наведені в рахунках (інвойсах) та / або актах виконаних робіт, що виставлені перевізником замовнику. замовник сплачує виставлений перевізником рахунок (інвойс) на оплату морського та/або наземного перевезення (фрахту) вантажів протягом 45 календарних днів з дати вивантаження контейнерів в порту. Перевізник надає оригінал рахунку (інвойсу) та/або акту виконаних робіт, заявки протягом «5» календарних днів з моменту вивантаження вантажу в порту призначення. У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт. замовник оплачує всі банківські витрати та обов'язкові платежі, що пов'язані з оплатою рахунків (інвойсів) перевізника.
Заявкою №178 від 19.12.2024 року на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) до Договору №2712/917/2022 від 27.12.2022 року сторони узгодили, що вартість транспортування складає 10040,00 дол.США (доставка за маршрутом за 1 контейнер: Циндао - Тернопіль) за 1484 упаковок.
Відповідно до наданого коносаменту №UTRUST24121732 від 26.12.2024 року, який є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого за Договором №2712/917/2022, портом завантаження є Циндао, Китай, а портом відвантаження - Гданськ, Польща. За змістом залізничних накладних №566133 від 20.02.2025 року та №566422 від 20.02.2025 року транспортування товарів здійснено залізничними шляхами за маршрутом Гданськ - Медика - Мостиська -Тернопіль. При цьому, у накладній перевізником на польській стороні зазначена компанія «PKP Cargo Connect Sp.z.o.o.» на підставі договору №6-26-001-24.
Компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювалось мультимодальне перевезення задекларованого товару та виставлений товариству єдиний рахунок на оплату послуг з перевезення, до якого включені усі витрати, пов'язані з перевезенням спірної товарної партії, який надано товариством до митного оформлення.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Відповідно до статті 1, частини першої статті 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978 року,= перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу; коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
Згідно із положеннями статті 1 Міжнародної конвенції «Про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924 року, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
Відповідно до статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Відповідно до частини четвертої статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.
З матеріалів справи вбачається, що міжнародне перевезення задекларованого позивачем товару здійснювалось відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №2712/917/2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як замовником, та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником. Із заявки №178 від 19.12.2024 року та довідки про транспортні витрати від 23.02.2025 року вбачається, що перевезення спірної товарної партії має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. За статтею 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Отже, договірні відносини щодо перевезення (мультимодального перевезення) спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг, а жодних договірних відносин у позивача з компанією «PKP Cargo Connect Sp.z.o.o.» не існує, тому позивач не міг надати визначені митним органом документи. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснював сам перевізник у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами. Товариству компанія перевізник виставила єдиний рахунок на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення за № L80393 від 23.02.2025 року, відповідно до якої вартість перевезення контейнеру складається із: витрат на морський фрахт, включаючи перевантаження за маршрутом: Кіндао, Китай - Гданськ, Польща. - 7000,00 дол. США; витрат на міжнародну залізничну доставку, включаючи перевантаження за маршрутом: Гданськ, Польща- митний перехід Мостиська-Пшемисль - 2000,00 дол.США; витрат на міжнародну залізничну доставку, включаючи перевантаження за маршрутом: митний перехід Мостиська-Пшемисль - Тернопіль, Україна - 1040,00 дол. США.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 року по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти. Суд погоджується з висновком судів, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суд, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. У свою чергу, залучення основним перевізником будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником, з чим погоджується колегія суддів.
Доказів протележного відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено.
2. Щодо зауваження митного органу про подання до митного оформлення коносаменту від 26.12.2024 року№UTRUST24121732, який не завірений (відсутні будь-які підписи, штампи, печатки), апеляційний суд зазначає наступне.
Митним органом залишено поза увагою те, що наданий до митного оформлення коносамент від 26.12.2024 року №UTRUST24121732 є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником (фрахтувальником) за договором №2110/912/2019 від 21.10.2019 року, зокрема, на яку були покладені обов'язки щодо отримання вантажу у порту відправлення - Кіндао (Циндао), Китай. Телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі суднохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента.
При цьому, декларування товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний цифровий підпис, до якої надавались електронні (скановані) копії усіх документів. Отже, вимога про наявність на таких документах оригіналів печаток та підписів продавця/покупця є безпідставною.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стаття 53 МК України не визначає коносамент документом, який підтверджує митну вартість товару. За загальним визначенням коносамент - це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення.
Таким чином, фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару, а тому наведене вище посилання відповідача не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості.
3. Стосовно ненадання платіжних документів відповідно до визначених у специфікації від 11.11.2024 року №2025-1 умов оплати до митного оформлення, беручи до уваги укладання додаткової угоди з відтермінуванням оплати за товар пізніше, ніж товар був відправлений покупцю, а відповідно до специфікації за товар покупець мав здійснити 100% передоплату.
Суд зазначає, що відповідно до Специфікації № 2025-1 від 11.11.2024 року вартість товару складає 565415,00 дол. США, при цьому за пунктом 6 вказаної Специфікації оплата вартості товару здійснюється у вигляді 100% попередньої оплати. Водночас згідно з додатковою угодою №26 від 27.02.20205 року до контракту №KL/4 від 27.12.2022 року сторонами змінено та узгоджено умови оплати за товар за Специфікацією №2025-1 від 11.11.2024 року, а саме протягом 180 днів від моменту фактичного отримання товару, якою є 27.02.2025 року, тобто на момент декларування товару (28.02.2025 року) та винесення спірного рішення (17.03.2025 року) строк здійснення оплати не сплив, оплата не здійснювалась, тому надати митниці платіжні документи товариство не могло з об'єктивних причин.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20, від 05.08.2021 року у справі №1.380.2019.003193.
Таким чином, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митний орган мав можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії.
4. Щодо зазначення в сертифікаті про походження товарів від 15.02.2025 року №C253582743133092 класифікаційних кодів на рівні товарних позицій 8701 та 8432, тоді як в МД від 28.02.2025 року №25UA403070001821U4 заявлено класифікаційні коди: 8701100000, 8432295000, 4016995790, 7310299000, 8421310000, 8512200090 УКТЗЕД.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган взагалі не обґрунтовує, яким чином вказана розбіжність впливає на можливість здійснення перевірки саме числових показників заявленої митної вартості задекларованого товару.
В сертифікаті про походження товару зазначено HS коди - це міжнародна гармонізована система кодування товарів. Коди HS - це стандартні, всесвітньо визнані коди, які ідентифікують товари для цілей експорту та імпорту. Гармонізована система опису та кодування товарів (англ. Harmonized Commodity Description and Coding System (скор. Harmonized System, HS)) - система опису та кодування товарів (стандартизована система класифікації товарів у міжнародній торгівлі; товари класифікуються як за призначенням (одяг, зброя тощо), так і за галузями економіки (текстильна продукція, тварини та продукція тваринництва і т.д.).
Таким чином, у сертифікаті про походження товару компанією-виробником зазначено код поставленого товару за міжнародною класифікацією відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів. У митній декларації, якою товар було задекларовано, декларантом товариства код товару визначений та зазначений за національною класифікацією товару відповідно до Закону України «Про митний тариф», як того вимагає діюче законодавство України.
Більш того, суд звертає увагу, що сертифікат про походження товару не визначає митної вартості товару, він не входить до переліку документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, а може бути наданий додатково на вимогу митного органу у разі, якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому належність сертифіката відповідній партії чи недоліки в його оформленні не впливають на розрахунок митної вартості товару. Водночас митниця в своїх зауваженнях аргументовано не довела, яким чином неподання такого документу як сертифікат про походження товару впливає на числові значення складових митної вартості товарів.
5. Стосовно зазначення в прайс-листі № б/н від 01.11.2024 року інформації щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.
Вказане посилання для коригування є необґрунтованою та формальною, оскільки, прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах, наприклад, від 27.06.2019 року у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 року у справі №820/859/17, від 06.02.2020 року у справі №520/10709/18.
Крім того, вказаний документ не є документом, що підтверджує заявлену митну вартість товарів відповідно до частини другої статті 53 МК України, а тому його зміст не впливає на митну вартості товарів.
З наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 МК України.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 року у справі №460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.
Проте, на підставі частини третьої статті 53 МК України, пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Тернопільською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Жодна з зазначених вище розбіжностей (на думку митниці) у поданих позивачем документах, не були визначені відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованих товарних партій (в електронних повідомленнях).
Водночас декларантом листом за вих.№ 22528 від 28.02.2025 року додатково подані: комерційна пропозиція, прайс-лист виробника від 01.11.2024 року. При цьому у вказаному листі також надано пояснення щодо ненадання платіжного документа, надання транспортних (перевізних) документів, документів, що містять вартість страхування, наданні копії митної декларації країни відправлення, висновку про вартісні характеристики товару.
Відтак, твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, оскільки копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством відповідачу під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контрактом №KL/4 від 27.12.2022 року (пункт 3.5) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, товариство, відповідно до умов рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Відтак, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації суперечить положенням Митного кодексу. У повідомленнях митниці до декларанта не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимагання копії митної декларації країни відправлення. Отже, у зв'язку з відсутністю у підприємства копії митної декларації країни відправлення, її надання було неможливим.
Щодо тверджень митного органу про ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, слід зазначити, що вони також є необґрунтованими, оскільки згідно із частиною третьою статті 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні означені митницею документи. Крім того, відповідно до частини другої статті 53 МКУ означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною п'ятою статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах першій та другій статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості. Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.
Як зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA403070/2025/000094/2 від 17.03.2025 року за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, у зв'язку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.
З урахуванням зазначеного митна вартість задекларованих товарів №№1-6 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.
Застосування резервного методу передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 року у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 року у справі №810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості.
Між тим, як встановлено з рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Рішення не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо та не зазначено інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання митного органу на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти, з чим погоджується колегія суддів.
Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Апеляційний суд вважає, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару було надано відповідачу необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару.
У свою чергу, відповідачем не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених у них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним, а тому рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.03.2025 року №UA403070/2025/000094/2 є протиправним та таким, що належить скасуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №280/2514/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №280/2514/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко