04 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/11516/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №160/11516/25 (суддя Боженко Н.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 28.04.2020 № 153719-5540-0403.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Із рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на необхідності проведення відповідачем податкової перевірки перед прийняттям податкового повідомлення-рішення.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 28 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 153719-5540-0403, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 70 256,13 грн..
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2016 року позивач як орендар уклав договір оренди земельної ділянки №21/11 з Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
За п. 5.1. передбачено внесення орендної плати у розмірі 70 256,13 грн. на рік.
Не погоджуючись з оскарженим рішенням, позивач вказує, що воно протиправне, оскільки прийняте відповідачем без податкової перевірки.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 286.5. ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Тобто, зазначеними положенням визначено, що у разі якщо орендарем земельної ділянки є фізична особа, то плата за землю нараховується контролюючим органом шляхом надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення без проведення податкової перевірки, що спростовує посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач зобов'язаний сплатити орендну плату, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів враховує, що у даній справі розмір та порядок нарахування орендної плати позивачем не оскаржувалися.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 160/11516/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак