24 лютого 2026 р. Справа № 619/6306/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24.11.2025 (суддя Нечипоренко І.М., вул. Європейська, 63, м. Дергачі, Харківська обл., 62303) по справі № 619/6306/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №5932952 від 14.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Дергачівського районного суду від 24 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів вчинення інкримінованого йому правопорушення.
Відповідач -Департамент патрульної поліції, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА №5932952 від 14.10.2025поліцейським 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн (а.с. 13).
За змістом оскаржуваної постанови14.10.2025 11:08:23 ДОРОГА М-29 км.1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 330202 НОМЕР_1 , який не відповідає вимогам правил та стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також був переобладнаний з порушенням вимог правил та стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, а саме позаду транспортного засобу було самовільно встановлено додаткове обладнання, а саме металеві ворота, які не передбачені конструкцією транспортного засобу, або документами щодо погодження переобладнання, також транспортний засіб не був укомплектований відповідно до призначення згідно вимог ПДР України, а саме відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип ТЗ для якого вона призначена, знак аварійної зупинки, працездатний вогнегасник, чим порушив вимоги п.31.1, п.31.3.а, п.31.4.7.є ПДР України та вимоги п.5.2 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.3.а ПДР експлуатація ТЗ у разі їх вигот. /переобл. з поруш. вимог стандар., правил і норм.
Позивач не погодившись з постановою, вважаючи її протиправною, звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про доведеність відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно з пп. «а» п. 31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Підпунктом «є» п. 31.4.5 ПДР України передбачено заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: колеса і шини: відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В підтвердження вчинення позивачем правопорушення відповідачем надано до суду відеозапис з нагрудної камери. Так, вказаний відеозапис з нагрудної камери, фіксує наявність самовільно встановленого додаткового обладнання - металевих воріт, які не передбачені конструкцією транспортного засобу, що свідчить про переобладнання транспортного засобу .
Пункт 5.2 ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання визначає, що не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.
Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах (ч.4 статті 32 Закону України «Про дорожній рух»).
Згідно пп. 4 п. 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, ідентифікація транспортного засобу - процес визначення категорії, типу, моделі, марки, призначення, виробника та особливостей конструкції транспортного засобу станом на дату першої реєстрації в Україні згідно з маркуванням, реєстраційними документами, експлуатаційною документацією та інформаційними матеріалами виробника.
Згідно пп. 11 п. 2 наведеного вище Порядку, перевірка технічного стану транспортного засобу - процес визначення відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 23.06.2017, ГАЗ 330202 є вантажним бортовим малотонажним-В. У графі «Особливі відмітки» зазначено: ГБО, тентований (а.с. 15).
Тобто, транспортний засіб, яким керував позивач дійсно є переобладнаним, яке погоджено у встановленому Законом порядку.
За технічними характеристиками, транспортний засіб ГАЗ 330202 має тип кузова: «бортовий», кількість дверей «2».
На відеозапису позивач фактично не заперечує наявність конструкції - металевих воріт, проте зазначає, що вони необхідні для тримання тенту, клапана заднього.
Як стверджує позивач, він проходив обов'язковий технічний контроль та будь-яких зауважень до його ТЗ від уповноважених працівників не було.
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив про те, що технічний стан спірного ТЗ перевірявся уповноваженим органом 10.06.2024. Станом на час проходження обов'язкового технічного контролю транспортний засіб вже був переобладнаний, про що свідчать відомості з протоколу про перевірку технічного стану ТЗ №01535-01474-24 від 10.06.2024 (а.с. 16-18).
Водночас, ані із наданого протоколу від 10.06.2024, ані із наданих фотознімків не вбачається, що станом на момент проходження обов'язкового технічного контролю були наявні позаду транспортного засобу металеві ворота.
Зазначені обставини свідчать, що транспортний засіб під керуванням позивача був переобладнаний шляхом додавання саморобної конструкції позаду транспортного засобу, а саме металевих воріт.
Посилання позивача у позові про не надання відповідачами доказів щодо проведення відповідних замірів та складання акту, який би підтверджував переобладнання ТЗ е необґрунтованим, оскільки встановлене переобладнання, а саме металеві ворота позаду транспортного засобу, не вимірюється технічними засобами, а встановлюється на наявність такого візуально.
Вимірювання технічними засобами проводиться лише у разі порушення норм габаритних параметрів.
Відповідно до додатку 5 Порядку № 137 Код - 001.010; Об'єкт і предмет перевірки технічного стану, визначення невідповідності - дані у свідоцтві про державну реєстрацію засобу не відповідають даним ідентифікації транспортного засобу; Метод контролю - органолептично.
Згідно п. 8 ч. 1 Порядку № 137 метод контролю органолептичний - перевірка технічного стану транспортного засобу органами відчуття кваліфікованим фахівцем виконавця із застосуванням у разі потреби інформації за показаннями засобів сигналізації (індикації), що вмонтовані в транспортний засіб, без застосування засобів вимірювальної техніки.
Тобто, не відповідність транспортного засобу встановленим до його конструкції вимогам визначається візуально та без застосування вимірювальної техніки.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосування штрафу в тому числі за порушення п. 31.3 «а» ПДР України, які доведені відповідачами в ході судового розгляду, є правомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 14.10.2025 серії ЕНА № 5932952 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24.11.2025 по справі № 619/6306/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 20.01.25.