24 лютого 2026 року справа №200/4888/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Чернікова Дениса Юрійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 200/4888/25 (головуючий суддя І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позову зазначив, що у віці до 21 рік уклав контракт на проходження військової служби - 08.04.2022, яку проходив під час воєнного стану.
Позивача звільнено з військової служби з 08.04.2025.
Проте, 11.02.2025 КМУ прийняв постанову № 153, відповідно до пункту 4 якої, позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень.
Відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової винагороди, оскільки така винагорода виплачується військовослужбовцям, які після набуття чинності постановою № 153 проходять (продовжують проходити) військову службу.
Такі дії відповідача є протиправними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував довідку № 08/3903 від 24.07.2025 року, яка містить підтвердження участі позивача у бойових діях протягом 2024-2025 років, тому помилково дійшов висновку, що позивач брав участь у бойових діях лише 63 дні відповідно до довідки від 27.11.2023 № 12/767 у період з 28.02.2023 по 02.05.2023.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи, зокрема, в частині встановлення сумарної кількості днів участі позивача в бойових діях з моменту прийняття на службу під час воєнного стану до 13.02.2025.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 23.01.2024 позивач є учасником бойових дій.
08.04.2022 між начальником НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.02.2023 № 87-ОС молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 з 26.02.2023.
Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 351-ОС від 08.04.2025 сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 07.04.2025 № 345-ОС за підпунктом “ж» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України, з 08.04.2025.
З 08.04.2022 по 20.02.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 20.02.2023 по 08.04.2025 - у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 27.11.2023 № 12/767 позивач у період з 28.02.2023 по 02.05.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 № 08/3903 позивач у період з 26.02.2023 по 08.04.2025 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та з 28.02.2023 по 02.05.2023; з 31.01.2024 по 26.03.2024; з 17.05.2024 по 27.05.2024; з 04.06.2024 по 15.07.2024; з 01.10.2024 по 31.12.2024 брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні військової агресії РФ проти України в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 № 02.10/27087-25-вих від 17.11.2025, наданого на адвокатський запит в інтересах позивача, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією РФ проти України в районах БІЛОГОРІВКА, СІВЕРСЬК, НОВОСЕЛІВКА, ЗАКІТНЕ Донецької області: з 28.02.2023 по 30.04.2023; з 31.01.2024 по 26.03.2024; з 17.05.2024 по 27.05.2024; з 04.06.2024 по 15.07.2024; з 29.09.2024 по 04.01.2025, з 08.02.2025 по 26.02.2025, з 28.02.2025 по 19.03.2025, з 06.04.2025 по 07.04.2025 - сумарна кількість 310 днів.
18.04.2025 в інтересах позивача подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 про надання інформації щодо сумарної кількості днів участі позивача в бойових діях; чи видано командиром Військової частини НОМЕР_1 наказ про виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025 відмовлено позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки така винагорода виплачується військовослужбовцям, які після набуття її чинності проходять (продовжують проходити) військову службу, а оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом “ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 08.04.2025 № 351-ОС виключений зі списків частини, здійснення йому зазначеної виплати не вбачається можливим.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців, що свідчить про відсутність підстав для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
На підставі статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2232 громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», якою затверджено “Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153, у редакції від 08.04.2025)
Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок № 153).
Відповідно до пункту з Постанови № 153 встановлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (…), які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).
На підставі пункту 7 Порядку № 153 контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов'язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту (…).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 153 (…) однією з обов'язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (…).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов'язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
перша частина - 200 000 гривень протягом п'яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку призначений;
друга частина - 300 000 гривень протягом п'яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
третя частина - 500 000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
Суд звертає увагу, що застосовним у даними випадку є саме пункти 3,4 Постанови № 153, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти Постанови № 153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними Постановою та Порядком.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Держприкордонслужби,
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
- проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025);
- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025).
Як свідчать матеріали справи, позивач відповідає умовам отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, визначеним Постановою № 153, оскільки:
- є особою сержантського складу Держприкордонслужби України;
- до набрання чинності Постановою № 153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України (08.04.2022) у віці до 25 років;
- на час набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу, тобто був діючим військовослужбовцем;
- брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;
- строк участі позивача в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025);
- позивач не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
При цьому строк участі позивача в бойових діях підтверджується сукупністю наданих доказів - довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 № 08/3903, листом Військової частини НОМЕР_1 № 02.10/27087-25-вих від 17.11.2025, відповідно до яких позивач у період з 26.02.2023 по 08.04.2025 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) та брав безпосередню участь в бойових діях на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією РФ проти України в районах БІЛОГОРІВКА, СІВЕРСЬК, НОВОСЕЛІВКА, ЗАКІТНЕ Донецької області в період з 28.02.2023 по 30.04.2023 (62 дні); з 31.01.2024 по 26.03.2024 (56 днів); з 17.05.2024 по 27.05.2024 (11 днів); з 04.06.2024 по 15.07.2024 (42 дні); з 29.09.2024 по 04.01.2025 (98 днів) та з 08.02.2025 по 13.02.2025 (6 днів) (станом на дату набрання чинності Постановою № 153 13.02.2025), сумарна кількість - 275 днів.
Щодо документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях, суд звертає увагу, що ні постанова, ні порядок жодних особливих вимог у цій частині не містять, як і не містить їх Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Водночас, вищезазначені довідки містять відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях у районах їх ведення, тривалістю більш ніж півроку, ці довідки видані військовою частиною, де позивач проходив військову служби, тому відсутні підстави піддавати сумніву інформацію, що міститься у цих довідках.
Таким чином, відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень - є протиправною.
Суд не приймає доводи відповідача про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153 з тих підстав, що позивач станом на день звернення з заявою про виплату винагороди військову службу не проходив, бо був звільнений 08.04.2025, оскільки право на отримання виплат, визначених Постановою № 153, виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану за контрактом у віці до 25 років, проходження військової служби на час чинності Постановою № 153 (13.02.2025), безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).
Щодо визначення відповідачу обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 суд зазначає наступне.
Відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, виходив з того, що така винагорода виплачується військовослужбовцям, які після набуття чинності постановою № 153 проходять (продовжують проходити) військову службу.
Тобто, відповідач не проводив перевірку умов нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, визначених пунктами 3,4 Постанови № 153, що є його дискреційними повноваженнями а саме: безпосередню участь позивача у бойових діях, строк його участі в бойових діях.
Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:
позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;
орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.
Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов'язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі № 420/13975/24.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, враховуючи, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідає умовам нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, визначеним пунктами 3, 4 Постанови № 153, тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги представника позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Чернікова Дениса Юрійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 200/4888/25 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 200/4888/25 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 24 лютого 2026 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв