24 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4143/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сіжук О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову у задоволені рапорту від 06.08.2025 щодо звільнення в запас на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати задовольнити рапорт від 06.08.2025 та звільнити з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що є військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Дружина позивача також є військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом. У позивача наявна донька, яка страждає на цукровий діабет І, важка форма і потребує постійного догляду, що підтверджується висновком ЛКК №109 від 30.07.2025 року. Зважаючи на те, що дружина позивача є військовослужбовцем, останній звернувся до відповідача із рапортом про звільнення у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за хворою дочкою. Однак, отримав відмову, яку вважає протиправною.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що позивачу відмовлено у звільненні, оскільки не доведено документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати доньку ОСОБА_2 , що є дитиною з інвалідністю та наголошено, що дружина позивача та мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відповідності до статті 150 Сімейного кодексу України зобов'язана виховувати ОСОБА_2 . Окрім цього, відповідач звертав увагу на те, що така підстава як: «одним із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років» відсутня в переліку підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами під час дії воєнного стану. Таке право на звільнення передбачено лише для дружини військовослужбовця, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Згадана підстава для звільнення не дає право на звільнення військовослужбовцю чоловіку (батьку).
Не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому посилаючись на норми Конституції України та Сімейного кодексу України, вказує, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а тому твердження відповідача про те, що саме мати зобов'язана виховувати та утримувати свою дочку є хибним та таким, що не відповідає нормам законодавства. Наголошує на тому, що перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та отримує державну соціальну допомогу, тому саме він звернувся до відповідача із рапортом про звільнення.
Вважаючи безпідставними та не обґрунтованими доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому посилався на відсутність підстав для звільнення позивача.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.
Згідно додаткових пояснень позивача обидва батьки дитини є рівними в правах та обов'язках щодо дитини, є військовослужбовцями, мати дитини не бажає припиняти проходження військової служби у лавах ЗСУ, натомість батько бажає припинити проходження військової служби у зв'язку із необхідністю щоденного догляду за дитиною, яка страждає на цукровий діабет І, важка форма. Позивач вважає, що у даному випадку відсутня норма закону, що регулює відповідні правовідносини під час воєнного стану, натомість, є норма закону, яка регулює відповідні правовідносини під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а саме: має право на звільнення один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Позивач просить не застосовувати частину третю пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як таку, що суперечить Конституції України, а застосувати аналогію закону та задовольнити позов.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 29.04.2008 між позивачем та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Дружина позивача також проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 у позивача є дочка - ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 у позивача є син - ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку №109 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 30.07.2025 у ОСОБА_2 наявний діагноз: цукровий діабет І, важка форма, субкомпенсований цільовий рівень глікованого гемоглобіну до 6,5%. Рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно довідки управління соціального захисту населення Дністровської районної військової адміністрації від 09.06.2025 №05-06/2378/2 позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (місто Хотин) з 02.05.2025 по даний час.
23.07.2025 позивач звернувся до командира роти матеріально-технічного забезпечення та ремонту із рапортом, в якому просив звільнити його із військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із постійним доглядом дочки, яка є особою з інвалідністю.
До рапорту позивачем додано наступні документи: копію паспорта серії НОМЕР_6 від 20.03.2004, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1040 від 16.06.2025, копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №97-рс від 10.07.2025, копію довідки Управління соціального захисту населення Дністровської районної військової адміністрації №05-06-2378/2 від 09.06.2025.
Листом від 23.07.2025 №5299 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що пунктом 19 частини п'ятої Додатку 19 Інструкції вказано, що для підтвердження наявності підстави для звільнення, вказаної в рапорті, в складі останнього має бути додано такі документи, зокрема: один із документів: медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; копію свідоцтва про смерть, одного із батьків, або копію рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Також, як слідує із даного листа, відповідач звертає увагу на те, що всупереч вимогам абзацу восьмого частини третьої пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та пункту 19 частини п'ятої додатку 19 Інструкції, позивачем не надано документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати ОСОБА_2 . Відповідач повідомляє про те, що дружина позивача - ОСОБА_3 у відповідності до статті 150 Сімейного кодексу України зобов'язана виховувати ОСОБА_2 . Окрім цього, зазначає, що в складі рапорту позивачем не додано документального підтвердження наявності інвалідності у дочки.
06.08.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
На виконання пункту 9 та пункту 21 частини п'ятої Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивачем до рапорту надано наступні документи: копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , копію Витягу з наказу №97-РС від 10.07.2025, копію висновку ЛКК №109 від 30.07.2025, копію індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, копію довідки Управління соціального захисту населення Дністровської районної військової адміністрації від 09.06.2025 року №2378/2, копію паспорту ОСОБА_1 , копію Витягу з реєстру територіальної громади від 16.06.2025, копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 16.06.2025 за №1040.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 №5951 повідомлено позивача про те, що за у рапорті останній посилається, як па підставу для звільнення, на частину четверту пункту 2 підпункту «г» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини та інші поважні причини), а саме у зв'язку із необхідністю виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
Пунктом 19 частини п'ятої Додатку 19 Інструкції вказано, що для підтвердження наявності підстави для звільнення, вказаної в рапорті, в складі останнього має бути додано такі документи, зокрема: один із документів: копія свідоцтва про смерть, одного із батьків, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Відповідач звертає увагу на те, що всупереч вимогам абзацу восьмого частини третьої пункту 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та пункту 19 частини п'ятої додатку 19 Інструкції, позивачем не надано документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати ОСОБА_2 . Відповідач також повідомляє про те, що дружина позивача - ОСОБА_3 у відповідності до статті 150 Сімейного кодексу України зобов'язана виховувати ОСОБА_2 .
У зв'язку із цим, відповідачем відмолено позивачу у задоволенні його рапорту.
Не погодившись з відмовою у задоволені рапорту від 06.08.2025 щодо звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі за текстом - Закон №2232-XII).
Частинами першою, другою, четвертою - шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII та залежать від виду військової служби.
Згідно підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, вказана норма є відсильною.
Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом в період дії воєнного стану, є, серед іншого: 1) дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; 2) виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати; 3) виховання військовослужбовцем дитини, хворої на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Предметом даного адміністративного позову є відмова позивачу у задоволенні рапорту від 06.08.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з підстави: не надання документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати доньку ОСОБА_2 згідно підпункту 19 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170.
Надаючи правову оцінку обставинам, які стали підставою для відмови позивачу у звільненні з військової служби, викладеної у листі від 12.08.2025, суд зазначає наступне.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі- Інструкція №170).
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з підпунктом 19 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовцем, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати подаються:
медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;
копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один із документів: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
З наведеного слідує, що підстава для звільнення позивача з військової служби у відповідності до вимог підпункту 19 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 містить умову відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Суд зазначає, що чинне законодавство не розкриває таке поняття як «самостійне виховання дітей одним з батьків».
Однак окремі аспекти такого терміну закріплені нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України), Закону України «Про охорону дитинства».
Зокрема, частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 14 СК України сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Згідно з частиною першою статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
За змістом статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання.
Отже, з наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою і при цьому, звільнення особи від обов'язків щодо виховання дитини відбувається у зв'язку з позбавленням такої особи батьківських прав.
При цьому аналіз підпункту19 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 дає підстави вважати, що законодавець передбачив вичерпний перелік документів, які підтверджують відсутність інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю до 18 років, а саме: копія свідоцтва про смерть одного з батьків, або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутньою чи оголошення померлою, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
Суд констатує, що позивачем не надано документального підтвердження відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю віком до 18 років, при цьому посилання на неможливість дружини виконувати батьківські обов'язки через проходження служби за контрактом не є беззаперечною обставиною, яка підтверджує відсутність обов'язку з виховання дитини.
Суд зазначає, що дружина позивача ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав, доказів того, що остання ухиляється від виконання батьківських обов'язків позивачем також не надано.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що законодавство вимагає саме відсутності інших осіб (батьків), а не доведення факту можливості чи неможливості виконання ними своїх обов'язків у зв'язку із проходженням служби.
Натомість, доводи позивача, викладені в обгрунтування позовних вимог зводяться до того, що дружина останнього також є військовослужбовцем за контрактом, яка виявила бажання продовжувати службу, тому, відповідно, не може здійснювати догляд за донькою. У зв'язку із цим, посилаючись на підпункт 9 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 позивач вказує, що має право на звільнення з військової служби (одним із подружжя, обоє із яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
Однак, суд наголошує на тому, що така підстава звільнення з військової служби як: «одним із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років» відсутня в переліку підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами під час дії воєнного стану, тому не може братись судом до уваги.
Водночас, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII чітко визначено підставу для звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Отже, право на звільнення згідно наведеної вище підстави належить виключно дружині, а не чоловіку.
Відтак, твердження позивача щодо проходження дружиною військової служби за контрактом не беруться судом до уваги, з огляду на викладене вище.
Щодо посилання позивача у позовній заяві на підпункт 21 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170, як підставу для звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Так, згідно вказаної норми, у разі виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови, що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
для підтвердження захворювання дитини - довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132);
для підтвердження виховання дитини - довідка про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій (військової адміністрації), виконавчим органом міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центром з нарахування та здійснення соціальних виплат (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги);
для підтвердження родинних зв'язків з батьками:
для батьків - копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування, свідоцтво про народження дитини;
для усиновителів - копія рішення суду про усиновлення та копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства;
для прийомних батьків - копія рішення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім'ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім'ї за формою, наведеною у додатку до Положення про прийомну сім'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565 та копія свідоцтва про народження дитини;
для батьків-вихователів - копія рішення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, наведеною у додатку до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564 та копію свідоцтва про народження дитини.
З наведеного слідує, що підстава для звільнення позивача з військової служби у відповідності до вимог підпункту 21 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 містить обов'язкову таку умову: «що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати».
Оскільки, встановленими обставинами у справі не доведено відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати ОСОБА_2 (дочку позивача), а доводи позивача щодо проходження його дружиною військової служби, судом не взято до уваги, то посилання позивача на підпункт 21 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170, також не заслуговує на увагу.
За змістом частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови у задоволенні поданого позивачем рапорту на звільнення з військової служби підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З огляду на зазначені вище обставини справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_10 ).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна