23 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/524/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Партс» до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТ Партс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408040/2026/000002/2 від 22.02.2026, № UA408040/2026/000003/2 від 28.01.2026.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач подав до суду заяву на усунення недоліків, в якій, з-поміж іншого, зазначав, що ціна позову визначається як сумарний розмір грошових зобов'язань з обома оскаржуваними рішеннями і становить 216630,48 грн.
Розглянувши позовну заяву з додатками, які є її невід'ємною частиною, та заяву на усунення недоліків, перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Визначення судового збору міститься у ч. 1 ст. 1 Закону № 3674-VI та означає збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону № 3674-VI).
У відповідності до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI).
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3328,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
При цьому, суд зазначає, що рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи, оскільки реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи, а тому вимоги позивача є майновими.
Відповідно, оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 зазначено, що “оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими», на підставі цього сформовано висновок щодо застосування норм права про те, що “при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування 2 рішень про коригування митної вартості, відтак звернені до суду вимоги є майновими.
Оскільки кожне таке рішення є окремим предметом спору, то судовий збір у такому випадку не може бути меншим ніж його мінімальний розмір, передбачений Законом України "Про судовий збір" за подання позову майнового характеру, у зв'язку з чим фактично позивач повинен сплатити судовий збір не від загальної суми усіх рішень, обрахованої шляхом простого складання сум, а за кожне рішення окремо, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.02.2022 у справі № 280/2266/21, який, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Тому, при розрахунку розміру суми судового збору, суд виходить з кількості позовних вимог, кожна з яких є майновою вимогою і може бути заявлена окремо, та при розгляді даного спору по суті правомірність кожного рішення про коригування митної вартості буде оцінюватись як окреме рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого у позивача може змінитися майновий стан.
Об'єднання позивачем цих вимог в одному позові не може змінити розрахунок судового збору з кожної окремої позовної вимоги майнового характеру на одну майнову, оскільки позивачем заявлено окремі вимоги про скасування окремих рішень про коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, судовий збір варто вираховувати виходячи із різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в кожному окремому оскаржуваному рішенні.
Згідно розрахунку позивача, відповідно до оформлених вантажно-митних декларацій, а саме графи № 47 “Нарахування платежів, подробиці розрахунків» № 26UA408040000200U3 (мито - 41527,30 грн, податок на додану вартість - 91360,06 грн) та № 26UA408040000284U6 (мито - 26169,73 грн, податок на додану вартість - 57573,39 грн).
Судом встановлено, що у поданій заяві на усунення недоліків позивачем ціна позову позивачем визначена як сумарний розмір грошових зобов'язань за обома оскаржуваними рішеннями і становить 216630,48 грн.
Оскільки позивачем заявлено дві окремі вимоги про скасування окремих рішень суб'єкта владних повноважень про коригування митної вартості митної вартості товарів №UA408040/2026/000002/2 від 22.02.2026 та № UA408040/2026/000003/2 від 28.01.2026, тому судовий збір потрібно сплатити як за 2 окремі позовні вимоги майнового характеру .
Зокрема, у межах рішення № UA408040/2026/000003/2 від 28.01.2026 загальний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 132887,36 грн (41527,30 грн + 91360,06 грн), у зв'язку з чим сума судового збору при зверненні з вимогою майнового характеру про визнання протиправним такого рішення має становити 3328,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У межах рішення № UA408040/2026/000002/2 від 22.02.2026 загальний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 83743,12 грн (26169,73 грн + 57573,39 грн), у зв'язку з чим сума судового збору при зверненні з вимогами майнового характеру про визнання протиправним такого рішення має становити 3328,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6656,00 грн (3328,00 грн + 3328,00 грн).
Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом в електронній формі, тому йому необхідно було сплатити судовий збір за 2 вимоги майнового характеру (з урахування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) в розмірі 5324,80 грн.
Натомість позивачем подано до суду платіжну інструкцію про сплату судового збору №260 від 06.02.2026 в сумі 2662,40 грн.
Відтак, недоплата судового збору становить 2662,40 грн (5324,80 грн - 2662,40 грн).
Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (ІВАN) UA538999980313141206084024405; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду належних та допустимих доказів сплати судового збору на суму 2662,40 грн.
З огляду на те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк, не надав доказів сплати в повному обсязі суми судового збору, помилково вважаючи його сплату в належному розмірі, суд вважає, що строк, наданий позивачу для усунення виявлених недоліків його позовної заяви слід продовжити на п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
На підставі наведеного та керуючись ст. 121, 169, 241 та 248 КАС України, суд, -
1. Продовжити позивачу встановлений ухвалою суду від 06.02.2026 строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
2. Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали від 06.02.2026 у встановлений цією ухвалою строк його позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький