24 лютого 2026 року справа № 580/12800/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
18 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просять:
1) визнати дії Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_7 - протиправними;
2) зобов'язати Міністерство оборони призначити і виплатити позивачам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захисг військовослужбовців і членів їх сімей», як членам сім'ї військовослужбовця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що з метою одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_7 Позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про призначення їм грошової допомоги з наданням усіх передбачених Порядком №975 підтверджуючих документів, проте 15.10.2025 їм було надано лист про залишення їхніх документів без реалізації у зв'язку із тим, що відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 25.09.2025 року комісія Міністерства оборони України відмовила у виплаті із тих мотивів, що на момент смерті старший солдат ОСОБА_7 вчинив адміністративне правопорушення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 12, 14, 16, 49, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, 31.07.2024 самовільно залишив місце служби в районі тимчасового зосередження роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 за місцем його тимчасової дислокації, а саме - АДРЕСА_1 . Зазначені вище неправомірні дії призвели до порушення встановленого порядку несення військової служби, що негативно позначилося на забезпеченні належної боєздатності та бойової готовності мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2024 № 2670, встановлено вину військовослужбовця ОСОБА_7 у зв'язку з самовільним залишенням військової частини в районі тимчасового зосередження роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Акт службового розслідування, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2024 № 2670 є чинними, у встановленому законом порядку не оскаржувалися та не скасовані, а отже є належними та допустимими доказами у справі. Обставини та висновки, які викладені у матеріалах службового розслідування не спростовано, а тому вони підлягають врахуванню під час розгляду заяв членів сім'ї військовослужбовця ОСОБА_7 щодо призначення одноразової грошової допомоги. У відзиві відповідач звертає увагу, що частиною 5 ст. 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану. Тобто, в діях військовослужбовця ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Таким чином, Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, під час розгляду матеріалів та прийняття рішення, діяла виключно на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, не виходячи за межі прав та обов'язків, з дотриманням встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Позивачами подано відповідь на відзив, в якому просять позов задовольнити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_7 був призваний на військову службу за мобілізацією та призначений Наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ №142-рс від 19 травня 2022 року на посаду номеру обслуги 3 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону ВОС-145533А. З 25 травня 2022 року був переведений з в/ч НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . Остання займана посада у в/ч НОМЕР_1 : номер обслуги гранатомета протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до сповіщення сім'ї №124 від 05.08.2024 року, адресованого на ім'я Позивача-1, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був виявлений мертвим 04.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04 грудня 2024 року №8620, захворювання старшого солдата ОСОБА_7 , 1974 року народження - «Атеросклеротична хвороба серця. Гостра серцево-судинна недостатність», яке стало причиною смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть Слов'янського відділення КЗОЗ Донецьке ОБ СМЕ від 05 серпня 2024 року №508, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано Виконавчим комітетом Стеблівської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, «ТАК. ДОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».
З метою одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_7 позивачі звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про призначення їм та грошової допомоги із наданням усіх передбачених Порядком №975 підтверджуючих документів.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) прийнято рішення про відмову у призначені Позивачам одноразової грошової допомоги, з обґрунтуванням причин та підстав відмови в цьому рішенні (протокол від 25.09.2025 № 89/в). Відмова у призначенні одноразової грошової допомоги обґрунтована тим, що відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням Комісії, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частин першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно частин першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Крім того, на виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту:
«Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норма частини третьої статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
З огляду на зміст наведених норм права, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.
Тому, починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується така допомога саме у розмірі, визначеному абз.1 пункту 2 Постанови №168, тобто у розмірі 15000000 гривень, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону №2011-XII).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги. У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг. До заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
Абзац п'ятий пункту 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1542 від 27.12.2024}
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров'я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося; тощо.
Судом встановлено, що згідно з актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2024 № 19318 ОСОБА_7 з 31.07.2024 був відсутній на службі в районі зосередження підрозділу. В ході проведення розслідування встановлено, що 04.08.2024 капітаном ОСОБА_8 командиром роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 подано доповідь про виявлення тіла старшого солдата ОСОБА_9 без ознак життя в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
В пункті 6 Акту службового розслідування ВЧА0409 встановлено, що вина старшого солдата ОСОБА_7 виражається у формі прямого умислу, оскільки він усвідомлював суспільно небезпечний характер свідомого вчинених ним дій в умовах воєнного стану, передбачав їх наслідки і бажав їх настання.
Наказ командира військової частини № НОМЕР_4 від 12.08.2024 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим солдатом ОСОБА_7 » за наслідками службового розслідування підтверджуєі факти вчинення правопорушення.
Суд погоджується з позицією відповідача, що наказ командира військової частини № НОМЕР_4 від 12.08.2024 та акт службового розслідування не оскаржувалися та відповідно не скасовані, а отже є належними та допустимими доказами у справі, та як наслідок відповідачем правомірно враховані такі документи при вирішенні питання щодо призначення/відмови ОГД.
Щодо військово-лікарської експертизи, то, зокрема, причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак експертиза не встановлює причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Верховний Суд у постановах: від 05.10.2018 у справі 265/7930/16-а та від 10.04.2019 у справі № 822/220/18 дійшов аналогічного висновку.
Так у п. 78 Верховний Суд у справі № 822/220/18 зауважує, що «водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
79. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
80. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
83. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування».
У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд висновує, що рішення комісії у вигляді протоколу Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 25 вересня 2025 року № 89/в прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, та підстави для скасування цього рішення відсутні.
Водночас суд наголошує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії, слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити повністю у задоволенні позову позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА