24 лютого 2026 року справа № 580/12113/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач-2), Військової частини НОМЕР_3 (далі - ВЧ НОМЕР_3 , відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код 'ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячного грошового забезпечення за періоді з 21 січня 2022 року по 31 травня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо проведення перерахунку та доплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 21 січня 2022 року по 31 травня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) перерахунок та доплату щомісячного грошового забезпечення за період з 21 січня 2022 року по 31 травня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 23 квітня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2024 роки, грошової компенсації 7 за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 р., за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 р., за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 р., за 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 р., грошової компенсації за 140 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій із розрахунку по 14 календарних днів за кожний рік з 2015 по 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням за 25 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо проведення перерахунку та доплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячного грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 23 квітня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2024 роки, грошової компенсації - за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021р., за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 р., за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 р., за 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 р., грошової компенсації за 140 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій із розрахунку по 14 календарних днів за кожний рік з 2015 по 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням за 25 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) перерахунок та доплату щомісячного грошового забезпечення за період з. 01 червня 2022 року по 23 квітня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 - 2024 роки, грошової компенсації - за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 р., за 35 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 р., за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 р., за 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 р., грошової компенсації за 140 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових: дій із розрахунку по 14 календарних днів за кожний рік з 2015 по 2024 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням за 25 календарних років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що при дослідженні витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2022 № 11 та від 23.04.2024 № 129, відомостей про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2024 роки позивачу стало відомо, що його грошове забезпечення за період з 02.12.2022 по 07.09.2024, у тому числі щомісячні основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби) та премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошва компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога у зв'язку зі звільненням виплачені із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Представниця позивача звернулась до відповідачів із адвокатськими запитами, в яких, серед іншого, просила здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення позивача за період з 21.01.2022 по 23.04.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 і станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, однак відповідь на таке прохання відповідачі не надали.
Ухвалою від 09 грудня 2024 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що про наявність порушеного права позивач міг дізнатися при щомісячному отриманні грошового забезпечення, або ж, принаймні, при переведенні, яке мало місце у 2022 році, проте до суду звернувся лише у грудні 2024, що свідчить про недотримання строків звернення до суду за захистом порушеного права.
Крім того вказав, що зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704 у визначеному порядку внесені не були. Лише Постановою КМУ № 481 від 12.05.2023 пункт 4 викладено в новій редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. У зв'язку з не внесенням змін чи доповнень до Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року інших постанов щодо редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704, військовослужбовцям продовжувався визначатися оклад шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, тобто так, як це було визначено пунктом 4 Постанови КМУ № 704. Вказана норма не змінювалась рішеннями Кабінету Міністрів України після скасування судом пункту 6 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, а тому для відповідача як суб'єкта владних повноважень вказана норма була діючою. Скасування рішенням суду пункту 6 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року автоматично не відновило норму пункту 4 Постанови КМУ № 103, яка діяла до внесення до неї змін Постановою КМУ № 103. В законодавстві не передбачено автоматичного поновлення норми права навіть при визнанні її судом у відповідності до норм КАС України нечинною, а також при її скасуванні. Згідно з пунктом 32 Правил підготовки актів КМУ, затверджених постановою КМУ від 06.05.2005 року № 870, визнання таким, що втратив чинність, акта КМУ чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта КМУ поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта КМУ чи про його скасування. За наведених обставин, нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося в межах і спосіб, передбачений законом. Відповідно й нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік здійснено у відповідності до діючого на той час законодавства.
23.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача-3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до абзацу 2 пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 р. № 870 “Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Станом на дату зарахування Позивача на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 (у складі військової частини НОМЕР_1 ) посадові оклади, оклади за військовим званням визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, що відповідає умовам пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року (в діючій на той час редакції від 26.02.2022 року). В подальшому, з 20.05.2023 року посадові оклади, оклади за військовим званням визначалися без використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, й розраховувалися виходячи з розміру базового показника 1762 гривні та визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, що відповідає умовам пункту 4 Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року (в діючій на той час редакції від 20.05.2023 року). Виходячи з наведеного вище, у військової частини НОМЕР_3 відсутні правові підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивачу, оскільки визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням було проведено відповідно до чинного законодавства.
Також вказав, що на момент звільнення позивач мав усю необхідну інформацію та необхідні копії документів, що були надані йому військовою частиною НОМЕР_3 та мав можливість дізнатися про розміри недонарахованих та невиплачених, на його думку, сум грошового забезпечення та додаткової винагороди та інших виплат, щоб подати позовну заяву без пропущення строку позовної давності для такої категорії справ або ж, відповідно звернутися до відповідачів з вимогою про здійснення такого перерахунку та виплати, однак не вчинив цього. Звернув увагу що до 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Строк позовної давності у даному спорі закінчився 23.08.2024, однак, позивач подав адміністративний позов лише 26.11.2024.
19.09.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, було припинено застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Прикінцеві та перехідні положення Закону від 06.12.2016 № 1774-VІІІ у пункті 9 містили приписи про не застосування законодавства, що суперечить цьому Закону. Норма пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови Уряду № 704, а також додатків 1 та 14 до цієї постанови. Розрахунок грошового забезпечення позивача проведено у відповідності з вимогами п. 4 постанови Уряду № 704, а сума нарахованих і виплачених позивачеві коштів за період служби багаторазово перевищила установлений законом мінімальний прожитковий мінімум, що свідчить про додержання відповідачем приписів статей 46, 48 Конституції України, статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Під час вирішення питання щодо звернення позивача із цим позовом у межах строку звернення суд врахував таке.
Ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Під час вирішення питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 280/1340/23.
Суд врахував, що до 18.07.2022 положення статті 233 КЗпП України не обмежували строком звернення право особи на звернення із заявою про вирішення трудового спору.
Водночас, згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 580/9034/24 звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов'язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об'єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об'єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Проаналізувавши положення Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов'язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов'язок.
Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Обумовлений приписами цієї статті обов'язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.
Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№ 95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема, (b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.
У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:
(a) валова сума нарахованої заробітної плати;
(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;
(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.
Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов'язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.
Як зазначалося вище, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з'ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.
Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов'язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 до 23.04.2024, суд повинен з'ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов'язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду.
Суд врахував, що відповідачі не надали до суду доказів повідомлення позивача про розмір складових його грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 23.04.2024, що давало б можливість встановити розмір застосованої розрахункової величини під час обчислення грошового забезпечення позивача.
Враховуючи зазначені обставини суд доходить висновку, що позивач звернувся із цим позовом у межах строку звернення.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач проходила військову службу у період з 21.01.2022 до 23.04.2024 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_3 від 25.10.2024 № 1647/ФЕС/548, Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 з 01.07.2022 року згідно рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року № 12653/з та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1200 (до 01.07.2022 військова частина НОМЕР_8 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частина НОМЕР_2 ).
Згідно відомості про нараховане грошове забезпечення (а.с. 41-43) Військова частина НОМЕР_3 здійснювала нарахування грошового забезпечення позивачу за період червень 2022 року - квітень 2024 року.
Представниця позивача зверталась до відповідачів із запитами про надання детальної інформації про складові та розміри грошового забезпечення позивача, а також про перерахунок грошового забезпечення, однак отримала лише інформацію про нараховане позивачу грошове забезпечення, а відповідь на прохання позивача щодо перерахунку та доплати грошового забезпечення відповідачі не надали.
Дії та бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 21.01.2022 по 23.04.2024 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а також щодо перерахунку та доплати грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення відповідних категорій службовців.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.
Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Суд також враховує, що згідно з п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
Така позиція суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідачі 2 та 3 у цій справі не заперечують, що у спірні періоди здійснювали нарахування позивачу грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Таким чином у період з 21.01.2022 відповідачі 2 та 3 здійснювали нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача у період з 21.01.2022 має бути перераховане в сторону збільшення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Під час вирішення питання щодо кінцевої дати періоду, за який грошове забезпечення позивача має бути перераховане, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, суд зазначає таке.
Постановою від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, Кабінет Міністрів України абзац перший пункту 4 Постанови № 704 виклав в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, чинна у період з 20.05.2023 до 23.04.2024 Постанова № 481 визначала, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача у частині за період з 20.05.2023 до 23.04.2024 суд вважає необґрунтованими.
Суд врахував, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 25.10.2024 № 1647/ФЕС/548, Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 з 01.07.2022 року згідно рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 № 12653/з та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1200 (до 01.07.2022 військова частина НОМЕР_8 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до відомості про нараховане грошове забезпечення (а.с. 41-43) Військова частина НОМЕР_3 здійснювала нарахування грошового забезпечення позивачу за період червень 2022 року - квітень 2024 року.
Таким чином, у період з 21.01.2022 до 31.05.2022 нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювала Військова частина НОМЕР_2 , а з 01.06.2022 до 19.05.2023 - Військова частина НОМЕР_3 .
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачів 2 та 3 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 21.01.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2022, 2023 роки на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, виплачена позивачу у період з 21.01.2022 до 19.05.2023 грошова допомога для оздоровлення має бути перерахована в сторону збільшення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому суд відхиляє вимоги про перерахунок одноразових видів грошового забезпечення під час звільнення позивача, оскільки під час їх виплати була чинною Постанова № 481.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.01.2022 до 31.05.2022 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 21.01.2022 до 31.05.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення (виплаченої позивачу у період з 21.01.2022 до 31.05.2022) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.06.2022 до 19.05.2023 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.06.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення (виплаченої позивачу у січні 2023 року) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
3) відповідач-2 - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
4) відповідач-3 - Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 24.02.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК