Справа № 560/2608/26
24 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 20 лютого 2026 року звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/29941/2407 від 26.12.2025, винесене начальником Головного управління ДПС у Хмельницькій області Ольгою Височиною, яким за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік на ОСОБА_1 накладено штрафні фінансові санкції на суму 340 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/29937/2407 від 26.12.2025, винесене начальником Головного управління ДПС у Хмельницькій області Ольгою Височиною, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на 489134,31 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/29940/2407 від 26.12.2025, винесене начальником Головного управління ДПС у Хмельницькій області Ольгою Височиною, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 40761,19 грн.
Ухвалою від 23.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23.02.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить зупинити дію податкового повідомлення-рішення №0/29941/2407 від 26.12.2025, податкового повідомлення-рішення №0/29937/2407 від 26.12.2025, податкового повідомлення-рішення №0/29940/2407 від 26.12.2025, винесеного начальником Головного управління ДПС у Хмельницькій області Ольгою Височиною, яким ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання, до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкову вимогу від 16 лютого 2026 року № 0002080-1306-2201 щодо термінової сплатити суму податкового боргу, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.
Заявник посилається на те, що загальна сума податкових зобов'язань ОСОБА_1 буде становити 530235,5 грн.
Вказує, що примусове стягнення коштів призведе до блокування рахунків, поставить під загрозу звернення стягнення на майно ОСОБА_1 та зумовить блокування її банківських рахунків.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Отже, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів забезпечення позову підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду адміністративного позову є правомірність податкових повідомлень-рішень №0/29941/2407 від 26.12.2025, №0/29937/2407 від 26.12.2025, №0/29940/2407 від 26.12.2025, винесених Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
Представник позивача в заяві про забезпечення позову просить суд, зокрема, відповідно до ст. 151 КАС України зупинити дію податкового повідомлення-рішення №0/29941/2407 від 26.12.2025, податкового повідомлення-рішення №0/29937/2407 від 26.12.2025, податкового повідомлення-рішення №0/29940/2407 від 26.12.2025.
Водночас, належного обґрунтування на користь зупинення стягнення по змісту заяви про забезпечення позову позивачем не наведено.
Як убачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, матеріалів позовної заяви підставою для звернення із заявою про забезпечення позову заявник зазначає наявність податкової вимоги від 16.02.2026 №0002080-1306-2201 та можливість застосування до неї заходів примусового стягнення податкового боргу, що, на її думку, може призвести до блокування рахунків та звернення стягнення на майно.
Разом із тим, наведені заявником доводи мають загальний та припустимий характер і ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих негативних наслідків у майбутньому, без надання суду належних доказів фактичного вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на примусове стягнення спірних сум, зокрема відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки чи майно, застосування заходів податкової застави або інших заходів забезпечення виконання податкового зобов'язання.
Суд також враховує, що сама по собі наявність податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги не свідчить про неминучість застосування заходів примусового стягнення, а передбачена Податковим кодексом України процедура стягнення податкового боргу має поетапний характер та передбачає можливість платника податків реалізувати свої права на захист.
Крім того, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також не наведено обставин, які б свідчили про очевидну протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на цій стадії судового розгляду.
Зупинення дії податкових повідомлень-рішень, про що просить заявник, фактично призвело б до попереднього вирішення спору по суті та втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу, що суперечить завданням адміністративного судочинства та правовій природі інституту забезпечення позову.
З огляду на наведене вище, заявником не доведено належними та достатніми доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі, жодних доказів, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, а також того, що відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.
А тому, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повне судове рішення складене 24 лютого 2026 року о 10:54 год.
Головуючий суддя Є.В. Печений