Справа № 560/2665/26
24 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зупинення діії індивідуального акту,
ОСОБА_1 23 лютого 2026 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії індивідуального акту - наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 №7/од "Про результати службового розслідування" в частині стягнення з ОСОБА_2 прямої дійсної шкоди, шляхом щомісячного утримання 20% від суми належного йому грошового забезпечення.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що Актом службового розслідування не доведено наявності умислу в діях позивача, відомості про те, що відповідно до посадових обов'язків позивач несе повну матеріальну відповідальність або з ним укладено угоду про повну матеріальну відповідальність у справі відсутні, до позивача неправомірно застосовано повну матеріальну відповідальність, а розмір визначеної шкоди 66369,79 гривень не відповідає вимогам закону. Окрім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовною заявою істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача та сімей інших осіб зазначених в наказі, (притягнення до матеріальної відповідальності тягне за собою окрім щомісячних відрахувань також позбавлення премії у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд враховує наступне.
В силу вимог частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 КАС України, передбачено, що відповідні підстави і необхідність забезпечення позову повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Разом з тим, умовами застосування судом заходів забезпечення позову відповідно до статті 150 КАС України є забезпечення захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Як на обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що виконання оскаржуваного наказу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили з позивача вже буде стягнено частину грошового забезпечення в якості відшкодування завданої шкоди, а повернення таких суттєвих грошових коштів потребуватиме вжиття позивачем значних зусиль та витрат в умовах проходження військової служби та залучення до виконання бойових завдань в складі військової частини, щоб відновити свої права та повернути власні кошти, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, такі доводи позивача не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. До того ж, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
В даному випадку суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що позивач в подальшому виконання оскаржуваного наказу може ускладнити виконання рішення суду.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Таким чином, поданими доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність на цей час виконання оскаржуваного наказу може ускладнити виконання рішення суду, а отже й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Таким чином, суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Окрім того, факт протиправності дій відповідачів щодо дій, які були вчиненні відносно позивача, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів при розгляді справи, тому заяву про забезпечення позову на підставі частини 2 статті 150 КАС України суд вважає необґрунтованою.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя В.В. Матущак