Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 лютого 2026 р. №520/31074/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 04059243) третя особа: Квартирно-екслуатаційний відділ міста Харкова ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 р. №547 в частині відмови виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666.
2. Зобов'язати Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартири АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666, для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що він проживає в службовій квартирі житловою площею 16,7 кв.м. (загальна площа 39,9 кв.м), АДРЕСА_3 . Перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 23.12.1996 року №270, в першочерговій з 26.06.2020 року №730, але постійного житла до цього часу не отримав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі №520/30584/24 зобов'язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління направити до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_4 .
На виконання цього рішення суду, Харківське квартирно-експлуатаційне управління направити до Харківської міської ради подано до Харківської міської ради відповідне клопотання від 25.03.2025р. за вих. №583/1666 про виключення з числа службових квартири, яку займає Позивач. Відповідач, Рішенням від 28.10.2025 року №547, відмовив у виключенні житлового приміщення
Позивач вважає, що вимога відповідача щодо надання вказаного Списку погодження до поданого клопотання повністю нівелює вказані рішення адміністративних судів першої і апеляційної інстанцій та надання такого погодження передбачено лише в позасудовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копія ухвали по справі була надіслана сторонам та отримана ними, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач, Виконавчого комітету Харківської міської ради, до суду надало відзив на позовну заяву, згідно з яким просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що прийняття виконавчим органом рішення про виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей на підставі пакета документів, вміст якого не відповідає встановленим вимогам законодавства, зокрема Інструкції № 380, суперечило б встановленому законодавством порядку забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України.
Зазначає, що предмет спору у справі № 520/30584/24 становила відмова Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків у направленні до виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення квартири з числа службових, а предмет доказування становила наявність у позивача усіх необхідних умов для подання цього клопотання. Однак, у рішенням по справі №520/30584/24 не вирішувались питання про права та обов'язки виконавчого комітету Харківської міської ради, а тому доводи Позивача, які ґрунтуються на зазначених рішеннях судів, не підлягають врахуванню, оскільки не зобов'язують виконавчий комітет Харківської міської ради прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (як правонаступник Харківського квартирно-експлуатаційного управління) виконав вищезазначені судові рішення шляхом направлення до виконавчого комітету Харківської міської ради відповідного клопотання. Але виконавчий комітет Харківської міської ради не був учасником справи №520/30584/24 , а тому рішення у цій справі не встановлюють преюдицію для виконавчого комітету Харківської міської ради.
Третя особа не скористались правом подання пояснень.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі та є заступником командира військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується копією Витягом із послужного списку, копія якого міститься в матеріалах справи.
Вислуга років позивача у ЗСУ складає понад 33 роки.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_4 від 30.04.2020 року.
ОСОБА_1 разом з дружиною - ОСОБА_2 постійно проживають в службовій квартирі АДРЕСА_3 на підставі службового ордера № 000061 від 23.02.2024 року.
Відповідно до довідки Харківського Квартирно-експлуатаційного управління № 583/4950 від 30.09.2024 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 23.12.1996 року за № 270, в першочерговій з 26.06.2020 року за № 730.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі №520/30584/24, яке набрало законної сили 17.03.2025 року, зобов'язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління направити до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вищевказаного рішення суду Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням подано до Харківської міської ради відповідне клопотання від 25.03.2025р. за вих. №583/1666 про виключення з числа службових квартири, яку займає Позивач.
Виконавчий комітет Харківської міської ради Рішенням від 28.10.2025 року №547, відмовив у виключенні житлового приміщення, а саме однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_5 , із числа службової житлової площі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Міністерства оборони України.
Як підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Згідно зі ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (далі - Інструкція №380).
Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Положеннями Інструкції №380 передбачено процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Відповідно до п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок №1081), житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Отже, у спірних правовідносинах саме виконавчий комітет ХМР наділений повноваженнями приймати рішення про виключення житлового приміщення з числа службового, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.
Відповідно до п. 10 Розділу VIІ Інструкції №380 виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (п. 11 Порядку №1081).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі №520/30584/24, Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням подано до Харківської міської ради відповідне клопотання від 25.03.2025р. за вих. №583/1666 про виключення з числа службових квартири, яку займає Позивач.
Розглянувши клопотання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 року №547, відмовлено у зв'язку з відсутністю затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку, відповідно до вимог пп.3 - 7 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 р. № 380.
Як підставу для відмови зазначено про відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Однак, суд зазначає, що ані Порядок №1081, ані Інструкція №380 не містять такої підстави для відмови виконавчим органом районної, міської, районної у місті у виключенні житлового приміщення з числа службового, як відсутність затвердженого заступником Міністра оборони України списку або ненадання певних документів.
Крім того, виконавчим комітетом ХМР не враховано того, що в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 по справі №520/30584/24, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 року яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , суд дійшов висновку наявні усі, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, умови для реалізації права позивача на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку. На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
При цьому, щодо питання застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово формулював свої правові висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 03.08.2022 по справі №160/5671/21, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 надано разом з клопотанням Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (а.с. 21).
Зважаючи на що, оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від Р від 28.10.2025 р. №547 в частині відмови виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Щодо посилання відповідача на лист Головного управління капітальних вкладень Міністерства оборони України від 27.11.2025, в якому зазначено що подання на затвердження заступнику Міністра оборони України списків надання житла для постійного проживання шляхом його виключення з числа службового здійснюється лише за умови внесення вказаних списків на розгляд Комісії з контролю та прийняття нею відповідного рішення, суд зазначає, що відмова виконавчого органу місцевого самоврядування в задоволенні клопотання квартирно-експлуатаційного органу про виключення квартир (житлового приміщення) з числа службових для забезпечення ним для постійного проживання військовослужбовця та членів його сімей може відбуватися лише у визначених законодавством випадках.
Тобто, вимоги Закону України №280/97-ВР, ЖК України, Положення №37, Інструкції №380, якими відповідач мотивував оспорюване рішення, не містять такої підстави для відмови у виключенні з числа службових квартири (житлове приміщення), як відсутність разом з поданим квартирно-експлуатаційним органом клопотанням затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) списку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2025 р. Справа № 520/5011/25.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Практика Верховного Суду вказує на те, що рішення суб'єкта владних повноважень, що прийняте без належних правових підстав, всупереч встановленій процедурі або без дотримання вимог Конституції та законів, визнається протиправним, оскільки це суперечить принципу верховенства права, що вимагає юридичної визначеності та правової передбачуваності.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартири АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666, для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 24 квітня 2024 року у справі №140/12873/23, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартири АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666, для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 04059243) третя особа: Квартирно-екслуатаційний відділ міста Харкова ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 р. №547 в частині відмови виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666.
Зобов'язати Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити з числа службових квартири АДРЕСА_3 , згідно клопотання Квартирно експлуатаційного відділу м. Харкова від 25.03.2025 р. за вих. №583/1666, для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.