про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
24 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/1108/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:
Визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка ухвалена протокольним рішенням від 10.12.2025 №62 з причини спливу терміну дії рішення суду від 28.02.2023р. ОСОБА_1 , який фактично має право на відстрочку від призову на підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка здійснює догляд за недієздатною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1108/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та його відділам зокрема третьому відділу, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №440/1108/26.
В обгрунтування заяви зазначено, що відповідно до обставин справи, які викладені у позовній заяві, рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15.05.2003 у справі № 2-185/2003 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано недієздатною. Її опікуном було призначено батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . За рішенням Олександрівського районного суду Донецької області у справі №240/930/15-ц від 19.01.2016 року опікуном ОСОБА_2 була призначена її матір - ОСОБА_4 . Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2023, по справі №227/42/23 заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про звільнення від обов'язків опікуна, заінтересована особа - орган опіки та піклування Добропільської міської ради - задоволено. Звільнено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від повноважень опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Весела Гора, Олександрівського району, Донецької області. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Весела Гора, Олександрівського району, Донецької області, опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Весела Гора, Олександрівського району, Донецької області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025р. №10, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби (витяг з наказу додається). Відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про відстрочку на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до заяви долучив копії рішень судів. У застосунку ДІЯ, ОСОБА_1 отримав повідомлення №20251208-220450, у якому зазначається, що йому відмовлено в наданні відстрочки. 02.02.2026 у відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_9 надали копію повідомлення від 15.12.2025, у якому зазначено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту частини першої статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" розглянуто заяву та за результатами розгляду протоколом №62 від 10.12.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку зі спливом терміну дії рішення суду від 28.02.2023. Отже, відповідач відмовив у наданні відстрочки, що Позивач вважає протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства., адже рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2023 по справі №227/42/23, про заміну опікуна БЕЗСТРОКОВЕ, так як ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_1 визнана недієздатною рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15.05.2003 по справі №2-185/2003 (строку дії в ньому немає). Посилання відповідача на закінчення строку дії рішення суду як на причину відмови у прийнятті рішення про надання відстрочки позивачу є безпідставним та неаргументованим з огляду на те, що рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2023 по справі №227/42/23, про заміну опікуна БЕЗСТРОКОВЕ, так як ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_1 визнана недієздатною рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15.05.2003 по справі №2-185/2003 і строку дії в нього також немає. Отже, при прийнятті оскарженого рішення, Відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Як випливає з матеріалів справи рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2023 ОСОБА_1 призначено опікуном недієздатної ОСОБА_2 ..
Рішення суду набрало законної сили 06.04.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу (у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_10 за результатами розгляду заяви та документів ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", протоколом від 10.12.2025 №62 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: сплив термін дії рішення суду від 28.02.2023.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, оскільки вчинення дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації знаходиться в межах компетенції відповідача, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач має можливість здійснити ці дії до прийняття рішення по справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку як заброньована особа, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не перевірці підстав щодо надання відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, якщо таке рішення буде прийнято судом на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, що в наявності є умова застосування заходів забезпечення позову, передбачена частиною другою статті 150 КАС України, а саме, вбачається, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення потенційно порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_9 зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації ОСОБА_1 .
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та його відділам зокрема третьому відділу, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі №440/1108/26.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам зокрема третьому відділу, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/1108/26.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.О. Удовіченко