24 лютого 2026 рокусправа № 380/18747/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (вул. Лисеницька, будинок 9, квартира 52, м. Львів, код ЄДРПОУ 44255885) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400083/2 від 19.06.2025 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000557 від 19.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, всупереч вимог чинного законодавства, за результатами опрацювання поданих митної декларації та документів, протиправно прийнято оскаржувані рішення та картку відмови. Вважає, що незважаючи на наявність документів, які підтверджують заявлену митну вартість, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Щодо картки відмови відповідач зазначає, що така лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Між ТОВ «Спандекс Плюс» (Позивач, Покупець) та SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD (Продавець) був укладений Контракт № 1-22 (Сontract № 1-22) від 04.01.2022 (далі - Контракт). Копія Контракту та його переклад додаються. Відповідно до п. 1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки. Товар поставляється партіями. Для кожної партії товару Продавець оформляє рахунок - фактуру, який є невід'ємною частиною контракту. У рахунку - фактурі повинні бути вказані: асортимент товару; кількість та вартість товару для кожного пункту асортименту; загальна вартість товару; умови та терміни платежів (п. 2 Контракту).
Для митного оформлення ТОВ «Спандекс Плюс» подало Митну декларацію № 25UA209140015304U0 від 19.06.2025, згідно з якою переміщувало через митний кордон наступні товари: 1) Комплексна текстурована синтетична нитка з поліестеру: DTY75D/36F+spandex 20D колір чорний і білий, в місцях спеціального кручення поєднана з еластомірною ниткою з поліуретану, при цьому комплексна нитка не обвиває еластомірну нитку спірально. Комплексна текстурована синтетична нитка з поліестеру - 95,2 %, еластомірна нитка з поліуретану - 4,85 %, пофарбована, не розфасована для роздрібної торгівлі (товар 1). Визначена митна вартість 641 948,93 грн (15 420,60 доларів США за курсом 1 долар США дорівнює 41,6293 гривня). 2) Дві поліестерові текстуровані нитки з лінійною щільністю 100D, отримані шляхом з'єднання 36-ти монониток з лінійною щільністю 2,78D, змішаною з еластомірною ниткою ізопренового латекса з лінійною щільністю 90D. Не розфасована для роздрібної торгівлі. Склад: поліестер DTY100D/36F+ізопреновий латекс 90D (далі товар 2). Визначена митна вартість 714 167,57 грн (17 155,41 доларів США за курсом 1 долар США дорівнює 41,6293 гривня). 3) Пряжа бавовняна, однониткова, кардована, кручена, з вмістом бавовни 100 %, метричний номер NE20. Не розфасована для роздрібної торгівлі. Намотана на конічну бобіну (товар 3). Визначена митна вартість 310 853,13 грн (7 467,17 доларів США за курсом 1 долар США дорівнює 41,6293 гривня).
До митної декларації позивачем додано документи на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору (контракту): Пакувальний лист (Packing list) до інвойсу № 2025-SF-JAN30 від 15.04.2025; Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 2025-SF-JAN30 від 14.02.2025 з перекладом; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2025-SF-JAN30 від 15.04.2025 з перекладом; Коносамент (Bill of lading) № 252618423 від 21.04.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2001 від 12.06.2025; Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSJ8K5M2 від 12.06.2025; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 25С379120058/00105 від 06.05.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 424 від 18.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 74JBKLP4 від 28.04.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 75JBKLP5 від 19.05.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 76JBKLP6 від 13.06.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжна інструкція) № 78JBKLP6 від 16.06.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2506209 від 18.06.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару (Довідка) № 1141 від 18.06.2025; Страховий поліс № ВС16813501240024465 від 20.04.2025; Зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 1-22 від 04.01.2022; Додаткова угода № 1 від 29.11.2023 до Зовнішньоекономічного договору (Контракту) № 1-22 від 04.01.2022;Додаткова угода № 2 від 13.06.2025 до Зовнішньоекономічного договору (Контракту) № 1-22 від 04.01.2022; Договір про надання послуг митного брокера № 2348-2 від 18.06.2025; Договір (контракт) про перевезення № 0811/16-03 авто/раз від 08.11.2016; Договір (контракт) про перевезення № 2904/22-03 від 29.04.2022; Заявка № 29 від 12.06.2025 до Договору на перевезення № 2904/22-03 від 29.04.2022; Копія митної декларації країни відправлення № 310120250518461564 від 18.04.2025.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: договір транспортного експедирування № 2904/22-03 від 29.04.2022; рахунок № 2506209 від 18.06.2025; довідку про транспортні витрати № 1141 від 18.06.2025; платіжну інструкцію № 424 від 18.06.2025; пакувальний лист (Packing list) до інвойсу № 2025-SF-JAN30 від 15.04.2025; CMR № 2001 від 12.06.2025.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400083/2 від 19.06.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000557 від 19.06.2025.
Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:
- відповідно до рахунку № 2506209 від 18.06.2025 були надані транспортно-експедиційні послуги на суму 2076,28 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару.
- у п.3.2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна - у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5.1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі, проте, фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано 4 платіжні інструкції, які не можуть бути взята до уваги, оскільки це є документ, який засвідчує факт переведення коштів на транзитний рахунок. Також, необхідно зазначити, що відповідно до інформації, що міститься у bill of Lading товар завантажено на борт судна 21.04.2025, тоді як платіжні інструкції датовані 28.04.2025, 19.05.2025, 13.06.2025, 16.06.2025.
- до гр.44 мд внесено реквізити ЦМР №2001 від 12.06.2025, проте до мд доєднано ЦМР №970639 від 17.06.2025, стосунок даного документу до партії товару не з'ясовано;
-експортна декларація країни відправлення не містить унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) для верифікації змісту мд, також, відсутня дата експорту товарів;
- згідно п. 2.2 та 3.2 Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначається Сторонами на кожну партією та зазначається визначається у інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту та у попередніх інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, враховуючи, що такі рахунки є невід'ємною частиною контракту, то розуміється, що вони погоджуються сторонами шляхом їх безпосереднього підписання. Надані до митного оформлення проформа інвойс та інвойс підписані лише стороною Продавця (шляхом проставляння відбитку кліше) та не містить підпису Покупця. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №2 слугувала МД №UA100440/25/617907 від 19.05.2025 де вартість такого товару становить 4,77 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні умови не проводилось.
Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні № UA209000/2025/400083/2 від 19.06.2025 про коригування митної вартості товарів підстави його винесення, суд зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару, суд зазначає таке.
Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються: витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
За правилами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Суд встановив, що між ТОВ «Спандекс Плюс» (Клієнт) та ТОВ «Формаг» (Експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 2904/22-03 від 29.04.2022 (далі - Договір ТЕП).
Розділом 3 Договору ТЕП визначені платежі та взаємні розрахунки між сторонами. Відповідно до п. 3.2. Договору ТЕП рахунок за послуги, надані за межами митної території України, а також інші витрати, що виплачуються Експедитором нерезидентам України та/або їх українським агентам на користі, таких нерезидентів, виставляються Експедитором в гривнях по курсу продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату оформлення рахунку, збільшений на 2,5 %. Рахунок за послуги, надані на території України та за інші можливі додаткові витрати на території України, виставляється Експедитором в гривнях но курсу НБУ на дату оформлення рахунку. Клієнт оплачує рахунки Експедитора в день їх виставлення з переводом вказаних в рахунку сум на поточний рахунок Експедитора.
Відповідно до заявки №29 від 12.06.2025 до Договору ТЕП повний маршрут перевезення вантажу: п. Гданськ (Польща) - м. Львів (Україна); вартість послуг Експедитора: локальні послуги в м. Гданськ, НРР, оформлення Т1, агентські послуги в м. Гданськ, автодоставка м. Гданськ-м. Львів, ТЕО - 3070 доларів США.
Згідно рахунку ТОВ «Формаг» №2506209 від 18.06.2025 вартість послуг за перевезення вантажу становить 128897,80 грн., в тому числі: надбавка до фрахту (міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом) - 39192,00 грн.; автоперевезення п. Гданськ, Польща - м/п Рава-Руська, Україна - 79522,36 грн.; автоперевезення м/п Рава-Руська, Україна - м. Львів, Україна - 7691,90 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 2076,28 грн., ПДВ - 415,256 грн.
У довідці про транспортні витрати від 18.06.2025 №1141 зазначено:
- витрати за межами митної території України: надбавка до фрахту - 39192,00 грн., автоперевезення п. Гданськ (Польща) - м/п Рава-Руська (Україна) - 79522,36 грн.;
- витрати на митній території України: автоперевезення м/п Рава-Руська (Україна) - м. Львів (Україна) - 7691,90 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 2076,28 грн., ПДВ - 415,256 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №424 від 18.060.2025, позивачем сплачено ТОВ «Формаг» за перевезення вантажу згідно рахунку №2506209 від 18.06.2025 - 128897,80 грн.
У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Таким чином, вищевказані документи, що були подані позивачем до митного оформлення разом із МД, спростовують твердження відповідача, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару.
В оскаржуваному рішенні відповідач також вказав, що у п. 3.2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна - у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5.1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі, проте, фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано 4 платіжні інструкції, які не можуть бути взята до уваги, оскільки це є документ, який засвідчує факт переведення коштів на транзитний рахунок; відповідно до інформації, що міститься у bill of Lading товар завантажено на борт судна 21.04.2025, тоді як платіжні інструкції датовані 28.04.2025, 19.05.2025, 13.06.2025, 16.06.2025.
Суд встановив, що до митного оформлення позивачем подано: попередній рахунок-фактуру - рахунок-проформа (Proforma invoice) № 2025-SF-JAN30 від 14.02.2025, комерційний рахунок-фактуру - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2025-SF-JAN30 від 15.04.2025.
На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні інструкції № 74JBKLP4 від 28.04.2025 на суму 10000,00 доларів США, № 75JBKLP5 від 19.05.2025 на суму 10191,48 доларів США, № 76JBKLP6 від 13.06.2025 на суму 5000,00 доларів США та № 78JBKLP6 від 16.06.2025 на суму 12000,00 доларів США. Вказані платіжні інструкції містять посилання на інвойс № 2025-SF-JAN30 від 15.04.2025, є належними платіжними документами, які містять усі необхідні реквізити, та підтверджують здійснення відповідних платежів.
Отже, такі платіжні інструкції безпідставно не взято до уваги відповідачем при митному оформленні товарів.
Крім цього, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо того, яким чином дата коносаменту (Bill of lading) та дати платіжних інструкцій впливають на визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що у постанові від 10.04.2024 у справі № 826/7085/16 Верховний Суд вказав, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.
Щодо зауваження відповідача про те, що до гр. 44 мд внесено реквізити ЦМР №2001 від 12.06.2025, проте до мд доєднано ЦМР №970639 від 17.06.2025, стосунок даного документу до партії товару не з'ясовано, суд зазначає, що як пояснив позивач, ним до митного оформлення разом із CMR № 2001 від 12.06.2025 помилково долучено CMR № 970639 від 17.06.2025.
Суд зауважує, що помилкове долучення позивачем CMR № 970639 від 17.06.2025 жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товарів.
Щодо відсутності в експортній декларації країни відправлення унікального електронного ідентифікатора (штрих-коду) та відсутності дати експорту, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі №804/5143/16.
При цьому, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця.
Суд наголошує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Щодо твердження відповідача про відсутність у проформа-інвойсі та інвойсі підпису покупця, суд зазначає, що комерційний інвойс у зовнішньоекономічних правовідносинах є документом, який формується продавцем та підтверджує домовленість сторін щодо продажу товару, а також використовується для митних цілей. Законодавством України не встановлено затвердженої обов'язкової форми інвойсу та не передбачено вимоги щодо наявності підпису покупця на такому документі. Зокрема, у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі» зазначається необхідність підпису виконавця (продавця), тоді як вимога щодо підпису покупця відсутня.
Очевидно, що позивач погодився із виставленими продавцем проформа-інвойсом та інвойсом, які ним підписано (що не заперечується відповідачем), оскільки про це свідчать подальші дії позивача щодо ввезення та декларування товару.
Крім цього, позивач не має можливості впливати на зміст документів, що формуються та надаються продавцем - іноземним контрагентом за контрактом. Водночас погодження позивачем умов поставки, визначених у рахунку-фактурі, підтверджується його подальшими діями, зокрема ввезенням товару на митну територію України та поданням відповідних документів для митного оформлення.
Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача про те, що відсутність підпису покупця у проформа-інвойсі та інвойсі свідчать, що такі документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А митним органом не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації № UA100440/25/617907 від 19.05.2025, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400083/2 від 19.06.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000557 від 19.06.2025, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу , суд зазначає, що питання про відшкодування таких витрат суд зможе розглянути після подання позивачем доказів на підтвердження їх розміру у порядку, передбаченому ст. 143 КАС України.
Щодо відшкодування позивачу витрат на переклад документів, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд встановив, що на підтвердження понесених витрат на переклад поданих до суду документів у розмірі 17790,00 грн. позивачем надано: договір про надання послуг перекладу №06-10/25 від 06.10.2025, укладений між позивачем та ТОВ «Перекладацький центр «Галерея Мов»; специфікацію від 06.10.2025 до договору №06-10/25 від 06.10.2025 на суму 17790,00 грн.; акт наданих послуг №050/48816 від 15.10.2025; рахунок №050/48816 від 15.10.2025 на послуги перекладу у розмірі 17790,00 грн.; платіжна інструкція №476 від 16.10.2025 про сплату позивачем за послуги перекладу у сумі 17790,00 грн.
У акті наданих послуг наведено перелік наданих послуг, кількість перекладацьких сторінок, ціну за 1 перекладацьку сторінку (1800 знаків з пробілами) та вартість послуг.
Відповідач заперечив щодо задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на переклад документів. Вважає, що підстави для стягнення таких витрат відсутні, оскільки ст. 254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад.
Суд наголошує, що такий переклад документів здійснено позивачем на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2025 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, підтверджуються належними доказами та належать до судових витрат, які стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат із перекладу документів у розмірі 17790,00 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400083/2 від 19.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000557 від 19.06.2025
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (вул. Лисеницька, будинок 9, квартира 52, м. Львів, код ЄДРПОУ 44255885) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на переклад документів у розмірі 17790 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 00 коп.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (вул. Лисеницька, будинок 9, квартира 52, м. Львів, код ЄДРПОУ 44255885) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 24.02.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович