про залишення позовної заяви в частині вимог без розгляду
23 лютого 2026 рокусправа № 380/18425/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.08.2025 № 104350003846 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.:
- з 01.03.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14;
- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;
- з 01.03.2024 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;
- з 01.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Ухвалою суду від 15.09.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
18.09.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 22.09.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з метою надання можливості позивачу навести поважні причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
17.02.2026 від позивача за вх. №12647 надійшла заява про усунення недоліків. Заява мотивована тим, що протиправність дій органів ПФУ була встановлена постановою Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, в якій суд встановив, що ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн. у 2022 році та 100,00 грн. у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства; було визнано неправомірним застосування органами ПФУ показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 в сумі 3764,40 грн. при здійсненні індексації пенсій відповідно до Постанов № 118, № 168, № 185 та № 209. Таким чином, лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду позивач мала можливість дізнатися, про те, що своїми діями Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обмежувало її право на індексацію пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виявивши порушення своїх прав у вигляді індексації пенсії шляхом встановлення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 135 грн. з 01.03.2022, 100 грн. з 01.03.2023, 100 грн. з 01.03.2024 замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 застосування коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати 1,0575 замість коефіцієнта збільшення 1,115, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 роки, що передують року призначення пенсії (9118,81 грн. за 2018-2020 роки), позивач звернулася через Веб-портал ПФУ із заявою про перерахунок пенсії з проханням провести індексацію своєї пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн. із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022-2025 роки. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.08.2025 № 104350003846 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивача. 10.09.2025 позивач звернулася з позовною заявою до суду і таким чином нею було дотримано шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав. Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що вона оскаржує саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.08.2025 № 104350003846 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії. Тому шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду має обчислюватися з 29.08.2025. Оскільки між прийняттям рішення та зверненням до суду пройшло лише 12 днів, що не перевищує шестимісячний строк, який встановлений ст. 122 КАС України, то просить суд поновити пропущений строк на звернення до суду.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Щодо застосування строків у подібних спорах суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 24.04.2025 у справі №380/9172/24. У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у справах, де пенсіонери оскаржують бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування індексації, застосовується загальний шестимісячний строк звернення до суду. Норми щодо необмеження строком виплати пенсії стосуються лише тих сум, які вже були нараховані пенсійним органом, але не виплачені. Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України. Суд виходить із правових позицій Верховного Суду, сформованих у постановах від 28.05.2021 у справі №380/2355/20, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, та Великої Палати Верховного Суду, сформованій у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, а також врахував позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, яка відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Так, початок шестимісячного строку законодавцем визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 522/5974/17 та від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005964.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №9901/325/19 вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд і у постанові від 11.12.2018 у справі №520/1353/17.
Щодо дати проведення перерахунку, то слід врахувати постанову Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №160/14043/24, у якій судді дійшли висновку, що право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи все наведене вище, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.
Так, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зокрема, вказано, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, ст. ст. 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Таким чином, ураховуючи сформовану Верховним Судом позицію, суд не визнає поважними доводи позивача про те, що про порушення свого права він дізнався лише з моменту прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення про відмову у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії №104350003846 від 29.08.2025.
У постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 Верховний Суд зазначив, що звернувшись до суду з цим позовом 20.05.2024 позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7763,17 грн., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: - у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», починаючи з 01.03.2021; - у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, починаючи з 01.03.2022; - у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023; - у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024, та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії. Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Звернувшись до суду з цим позовом 20.05.2024, позивач заявив позовні вимоги з 01.03.2021, у зв'язку з чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 20.11.2023 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України, а не з 01.03.2021, як помилково вважає суд першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 20.11.2023 відповідно до ст. 123 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, предмет спору у якій стосувався перерахунку пенсії, зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Таким чином, з огляду на те, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025, а з цим позовом звернувся лише 10.09.2025, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені вище правові висновки Верховного Суду у постанові від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2022 по 10.03.2025, і при цьому не навів жодних поважних причин пропуску такого строку.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 171, 240, 248, 256 КАС України суд
причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом визнати неповажними.
У задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог про здійснення (перерахунок) пенсії за період з 01.03.2022 до 10.03.2025, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2026.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна