24 лютого 2026 рокусправа № 380/1098/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за жовтень 2016року, лютий 2017року та січень 2018року, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у жовтні 2016року, лютому 2017року та січні 2018року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виплачував позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2016 - 2018роках та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення. Вважає, що для позивача щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови №1294 була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: виплачувалася щомісяця; мала фіксований розмір у відсотковому відношенні. За таких обставин допомога на оздоровлення, виплачена позивачу у 2016-2018роках, повинна розраховуватися з розміру грошового забезпечення з урахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 яка виплачується військовослужбовцям. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування власних доводів представник позивача відсилається до приписів Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» №425 від 20.05.2008 якою визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема, вказує, що згідно п.3.7.4 вказаної Інструкції розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Таким чином, додаткова грошова винагорода не враховувалася відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення та подальшої сплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, оскільки додаткова грошова винагорода не мала постійного характеру, а визначалась на підставі відповідного наказу.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 у період із жовтня 2016 року до часу звільнення з військової служби проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карточок грошового забезпечення за 2016-2022 роки.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.02.2022 №48-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.02.2022.
Як вбачається з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивачки під час проходження військової служби у військовій частині відповідача, їй проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема у жовтні 2016 року у розмірі 4 984,25 грн, у лютому 2017 року у розмірі 4 984,25 грн та у січні 2018 року у розмірі 5 177,50 грн., грошова допомога на оздоровлення без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці (грошову винагороду за жовтень 2016року було нараховано у листопаді 2016року), виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» і виплачувалась із січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно.
Разом з тим, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат допомоги на оздоровлення у 2016-2018роках не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Вважаючи дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами 1 та 2 частини 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228) (далі - Інструкція №425, яка була чинна в спірний період), військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час проходження позивачем військової служби було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2016 року у розмірі 4 984,25 грн, у лютому 2017 року у розмірі 4 984,25 грн та у січні 2018 року у розмірі 5 177,50 грн, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивачки за 2016-2018 роки, тобто в цій частині її право було реалізоване.
Спірним питанням у даній справі є включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися суми виплат допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (чинна на момент спірних правовідносин та втратила чинність 01.03.2018) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держгіркордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Судом також з'ясовано, що позивачу у період з січня 2016 року по лютий 2018 року постійно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, розмір якої розраховувався у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки.
Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено суми виплат допомоги на оздоровлення у 2016-2018роках не включив, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позов
При цьому, відповідач керувався пунктом 8 Інструкції №73 за змістом якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Спірним питанням у даній справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, що має включатися при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення.
Як уже вказувалось судом, згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки за період служби з 01.01.2016 по лютий 2018 року додаткова грошова винагорода на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що підтверджується наявними у матеріалах справи особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За наведеного правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2018роках, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.
При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 08.08.2019 у справі № 802/955/17-а, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 врахував, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку.
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого було нараховано грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2018роках, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у жовтні 2016року, лютому 2017року та січні 2018року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.02.2026.
Суддя Лунь З.І.