24 лютого 2026 рокусправа № 380/26344/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2024, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2025 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2024 скасовано, а справу №380/26344/23 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
27.05.2025 справа №380/26334/23 надійшла на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана для розгляду головуючому судді Костецькому Н.В.
Ухвалою суду від 30.05.2025 справу №380/26334/23 прийнято до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з порушенням вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач при несвоєчасній виплаті сум індексації грошового забезпечення, не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року, а відтак допустив протиправну бездіяльність.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати компенсації втрати частини доходів та рішення будь-якого суб'єкту владних повноважень, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_1 з цього приводу відсутні, відповідно вони не оскаржуються позивачем по справі. Оскільки відмова ІНФОРМАЦІЯ_3 у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відсутня то спосіб захисту про який позивач просить суд не може застосовуватись судом. Звертає увагу суду, що позивач звільнений з НОМЕР_4 прикордонного загону, тому ІНФОРМАЦІЯ_2 є неналежним відповідачем у справі. Просить відмовити в задоволенні позову.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що протиправна бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення допущена саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), оскільки з його вини не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, так як наслідок, і похідна компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка з огляду на Рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, є складовою заробітної плати військовослужбовця.
Вважає, що твердження відповідача про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби, є безпідставним, оскільки за останнім місцем служби суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, а виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв'язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою.
Представник відповідача у додаткових поясненнях зазначає, що індексація грошового забезпечення Західним регіональним управлінням не здійснювалась, оскільки така виплата проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовця було виключено зі списків особового складу. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.09.2023 № 1092-ОС, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.09.2023 у зв'язку зі звільненням з військової служби. Усі належні виплати були здійснені саме ІНФОРМАЦІЯ_5 29.09.2023, без порушення строків, що не перевищують один календарний місяць. Таким чином, підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплат, здійснених 29.09.2023 при звільненні з військової служби, - відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , в/ч НОМЕР_5 ), що входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , є самостійною юридичною особою з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_6 . Саме він здійснює всі розрахунки з особовим складом, у тому числі при звільненні. Західне регіональне управління не має юридичних підстав для здійснення таких виплат, оскільки позивач звільнений не з його складу, а з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким його пов'язували службові правовідносини.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач у період з 19.12.2014 по 05.11.2019 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.11.2019 № 517-ОС позивач з 05.11.2019 виключений зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям до іншого місця служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.09.2023 № 1092-ОС позивача, звільненого з військової служби у запас, з 15.09.2023 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
29.09.2023 позивачу виплачена індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 по жовтень 2019 у розмірі 37654,46 грн., що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «Приватбанк», особистою карткою грошового забезпечення та довідкою про нараховану позивачу індексацію за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року.
02.10.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, зокрема, щодо нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації по день фактичної виплати.
Відповідач листом від 09.10.2023 №11/8862-23-Вих повідомив про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ з наступними змінами та доповненнями) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону України №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності таким Законом.
Під доходами у згаданому Законі України № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Судом встановлено, що 29.09.2023 відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 37654,46 грн., що підтверджується, зокрема, випискою по картці/рахунку АТ КБ «Приватбанк».
Однак, під час проведення цієї виплати відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачене грошового забезпечення.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та у постанові по справі № 240/11882/19 від 15 жовтня 2020 року, від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21, від 08 травня 2025 року у справі №380/26344/23.
З огляду на викладені норми права та висновки Верховного Суду, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по жовтень 2019, суд робить висновок, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Щодо твердження відповідача про відсутність у нього юридичних підстав для здійснення таких виплат, оскільки позивач звільнений не з його складу, а з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким його пов'язували службові правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 9 розділу І Інструкції № 558).
Пунктом 7 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
За змістом абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Верховний Суд у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у період з 01.07.2015 по 31.10.2019 позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримував грошове забезпечення, щодо якого, на думку позивача, не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, суд робить висновок, що саме ІНФОРМАЦІЯ_7 є належним відповідачем по справі.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд постанові від 19.05.2025 у справі № 420/20215/23.
Враховуючи викладене, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації по день фактичної виплати, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2015 року по день фактичної виплати 29 вересня 2023 року.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 24.02.2026 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович