23 лютого 2026 рокусправа № 380/20035/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 14 386 грн. 86 коп. (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень 86 копійок) шкоди завданої військовій частині НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. За період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування, а саме: Костюм вітровологозахисний демісезонний (колір G0822, клас 2) - 1 комплект, вартістю 1 137 грн., 98 коп.; Рюкзак бойовий індивідуальний - 1шт.; вартістю 1 881 грн., 00 коп.; Килим спальний польовий ізоляційний (вид 2, тип 1) - 1 шт. вартістю 640 грн., 00 коп.; Сидіння польове ізоляційне (вид 2, тип 1) 1 шт. вартістю 115 грн., 00 коп.; Окуляри захисні балістичні - 1 шт. вартістю 1 433 грн, 50 коп.; Наколінники тактичні бойові - 1 пара вартістю 452 грн., 88 коп.; Налокітники тактичні бойові -1 пара вартістю 442 грн., 86 коп.; Сумка-підсумок для предметів особистої гігієни -1 шт. вартістю 525 грн., Ліхтарик польовий індивідуальний - 1 шт. вартістю 1 616 грн., 40 коп.; Мішок спальний - 1 шт. вартістю 1 666 грн., 32 коп.; Простирадло - 4 шт. вартістю 679 грн., 84 коп.; Наволочка - 2 шт. вартістю 111 грн., 96 коп.; Рушник - 2 шт. вартістю 86 грн., 76 коп.; Ремінно поясна-система - 1 к-кт. вартістю 3 099 грн., 00 коп.; Чоботи гумові - 1 пара вартістю 498 грн., 36 коп. Однак станом на дату звернення до суду, відповідач самовільно залишив військову частину, залишив при собі вищевказане інвентарне майно. Факт неповернення речового майна на суму 14386,86 грн підтверджується довідкою від 28.05.2025 року. Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував шкоду, завдану державі, просить стягнути таку у судовому порядку. Ухвалою судді від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є довідки про доставку електронних листів.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №164 від 29.05.2025 року відповідач зарахований в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено на посаду стрільця 1 го відділення стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об'єкта №14) стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об'єктів: №14, №25, №26, №44) 3-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів).
Відповідно до наказу командира військової частини №167 від 01.06.2025 Відповідач вибув у відрядження для проходження базової загальновійськової підготовки у військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України.
21.06.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 НГУ надійшов лист №72/10/2 901-2025 від 20.06.2025 з військової частини НОМЕР_4 НГУ з якого стало відомо, що 16.06.2025 під час перевірки лікувального закладу КНП МКЛ №1 ІФМР, м. Івано Франківськ встановлено відсутність солдата ОСОБА_1 в лікувальному закладі, який був скерований на лікування військовою частиною НОМЕР_4 НГУ в якій проходив базову загальновійськову підготовку.
Відповідно до наказу №234 по стройовій частині від 29.07.2025 відповідач зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 14 статті 116 Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Сил України у зв'язку із самовільним залишенням військової частини (місця несення служби).
За період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування, а саме: Костюм вітровологозахисний демісезонний (колір G0822, клас 2) - 1 комплект, вартістю 1 137 грн., 98 коп.; Рюкзак бойовий індивідуальний - 1шт.; вартістю 1 881 грн., 00 коп.; Килим спальний польовий ізоляційний (вид 2, тип 1) - 1 шт. вартістю 640 грн., 00 коп.; Сидіння польове ізоляційне (вид 2, тип 1) 1 шт. вартістю 115 грн., 00 коп.; Окуляри захисні балістичні - 1 шт. вартістю 1 433 грн, 50 коп.; Наколінники тактичні бойові - 1 пара вартістю 452 грн., 88 коп.; Налокітники тактичні бойові -1 пара вартістю 442 грн., 86 коп.; Сумка-підсумок для предметів особистої гігієни -1 шт. вартістю 525 грн., Ліхтарик польовий індивідуальний - 1 шт. вартістю 1 616 грн., 40 коп.; Мішок спальний - 1 шт. вартістю 1 666 грн., 32 коп.; Простирадло - 4 шт. вартістю 679 грн., 84 коп.; Наволочка - 2 шт. вартістю 111 грн., 96 коп.; Рушник - 2 шт. вартістю 86 грн., 76 коп.; Ремінно поясна-система - 1 к-кт. вартістю 3 099 грн., 00 коп.; Чоботи гумові - 1 пара вартістю 498 грн., 36 коп.
Видача вказаного майна під особистий підпис відповідачу підтверджується записом в Книзі №2 обліку речового майна, яке видається в тимчасове користування СР 22/23 з СБ.
Станом на дату звернення до суду, відповідач самовільно залишив військову частину, залишивши при собі вищевказане інвентарне майно.
За даним фактом наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №1768 від 10.07.2025 року призначено службове розслідування.
Наказом №2101 від 08.08.2025 року службове розслідування продовжено до 09.09.2025 року.
За результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 затверджено висновок службового розслідування. 08.09.2025 року за підсумками службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2426 від 08.09.2025.
П.2 даного наказу визначено притягнути до повної матеріальної відповідальності солдата ОСОБА_1 відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону України 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
10.06.2025 року позивачем сформовано претензію щодо неповернення речового (інвентарного) майна на загальну суму 14386,86 грн, яка була надіслана відповідачу.
Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем завданої шкоди у розмірі 14386,86 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - Статут).
Згідно із ст.9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із ст.16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.127 Статуту, солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат зобов'язаний, зокрема: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття (ст.128 Статуту).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Згідно ч.1 ст.3 цього Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно з п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.8 Закону №160-ІХ, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Частинами 6, 7 ст.8 Закону №160-ІХ визначено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону №160-ІХ, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Як уже було встановлено раніше, за період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість військового майна, виданого відповідачу і ним не повернутого, складає 14386,86 грн.
Доказів погашення відповідачем матеріальної шкоди в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.
Жодних пояснень чи додаткових доказів від відповідача на адресу суду не надходило, хоча він був належним чином повідомлений про даний адміністративний спір.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути завдану державі шкоду у розмірі 14386,86 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) вартість завданої державі шкоди у розмірі 14386 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривні 86 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан