23 лютого 2026 рокусправа № 380/15742/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) (далі - ГУ ПФ України у Вінницькій області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.11.2024 № 913130142622 про відмову в перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії);
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію державного службовця з 29.10.2024, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889 - VIII та статті 37 Закону № 3723 - XII, здійснивши нарахування і виплату пенсії з урахуванням довідки від 20.09.2024 № 94 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), яка видана Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на таке. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України у Львівській області. 29.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення пенсії державного службовця, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889 - VIII та статті 37 Закону № 3723 - XII та на підставі довідки Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 20.09.2024 № 94 про складові заробітної плати про призначення пенсії державного службовця станом на 30.06.2024.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.11.2024 № 913130142622 їй було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що підстави для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивачка просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 20.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачка 29.10.2024 звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою, щодо перерахунку пенсії за віком в частині переходу на інший вид пенсії з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення ГУ ПФ України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення № 913130142622 від 04.11.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону 889 .
Зазначає, що позивачка з 28.02.2019 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723, з якої її 01.03.2019 було переведено на пенсію за Законом № 1058-IV. Тому повернення на отримання пенсії за Законом України "Про державну службу" можливо лише шляхом переведення на підставі пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а не шляхом повторного призначення, як це розцінює позивачка. При цьому, при переведенні відсутні підстави для застосування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки відповідно до зазначених вище норм, при розрахунку позивачці пенсії за віком державного службовця має застосовуватися той розмір заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні пенсії. Урахування довідок про заробітну плату при обчисленні розміру пенсійних виплат у разі переведення позивачки з одного виду пенсії на інший, призведе до фактичного перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати державних службовців, що суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства. За таких обставин вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), що не заперечується сторонами.
ОСОБА_1 29.10.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» №889-VІІ (далі - Закон №889-VІІ), про даний факт зазначено у рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.11.2024 №913130142622.
Разом з заявою ОСОБА_1 надала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.09.2024 №94, видану Дрогобицькою районною державною адміністрацією Львівської області.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом “екстериторіальності» ГУ ПФ України у Вінницькій області.
ГУ ПФ України у Вінницькій області на підставі заяви та наданих документів винесено рішення від 04.11.2024 №913130142622 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Дане рішення обґрунтовано тим, що проведення перерахунків Законом №889-VІІ не передбачено, стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723 про порядок і умови перерахунку пенсії державних службовців втратила чинність. Законом №889 можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям не передбачено.
У спірному рішенні зазначено, що при всебічному, повному і об?єктивному розгляді наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що станом на 01.05.2016 гр. ОСОБА_1 не перебувала на державній службі. Стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 37 років 0 місяців 0 днів. Результати розгляду документів: - згідно з ЕПС заявниця по 28.02.2019 отримувала пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, а з 01.03.2019 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.
Відтак, за наявності факту призначення та виплати пенсії згідно з Законом №3723, пенсія згідно з Законом №889 не призначається.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-IV (Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України №3723-XII від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року (Закон №3723).
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 93, передбачені розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 93 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).
Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому, для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Зі змісту оскаржуваного рішення суд встановив, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком за нормами Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 01.03.2019. Вказана обставина не заперечується позивачкою.
Позивачка 29.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила перевести на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на 30.06.2024.
Водночас, оскаржуваним рішенням №913130142622 від 04.11.2024, яке прийняте за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України у Вінницькій області, у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ їй уже було призначено, а проведення перерахунків пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.
Суд зазначає, що ключовим у цій справі є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону №1058-IV. Предметом судового розгляду також є питання з'ясування правомірності повторного застосування положень Закону №3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб'єктивного права.
Суд звертає увагу, що порушене у справі питання правомірності повторного переведення особи на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а також можливості її перерахунку на підставі нової довідки про складові заробітної плати, не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданої нею довідки про оновлені складові заробітної плати.
У зв'язку із викладеним, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими висновки позивачки щодо наявності у неї правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XІІ. Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби, а відтак доводи позивачки є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
У контексті розгляду даної справи суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов'язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.
Отже, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №520/6418/21.
Враховуючи наведене вище, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв'язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати.
Крім того, визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24 та від 10 вересня 2025 року у справі №420/25000/24.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити про те, що пунктом 13 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 позивачці надано право вибору, на підставі якого закону отримувати пенсію, або залишитись на пенсії за віком за Законом №1058 чи поновити пенсію за Законом України «Про державну службу» у розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком за Законом №1058, а тому, враховуючи ту обставину, що позивачці раніше була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №3273, то вона має право поновити пенсію з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла відповідна заява, обчислену згідно з законом в розмірах та за нормами чинними на момент призначення, тобто згідно з довідками, які наявні в матеріалах пенсійної справи на момент первинного призначення пенсії державного службовця.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан