Іменем України
24 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2494/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Єрмоленко Анни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 29 грудня 2025 року надійшов позов адвоката Єрмоленко Анни Володимирівни (далі - представник позивачки) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 : з 05.11.1990 по 05.09.1991; з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка»; з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК»; з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок»;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 : з 05.11.1990 по 05.09.1991; з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка»; з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК»; з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок»;
зобов'язати відповідача повторно розглянути подану позивачкою 15 серпня 2025 року заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 15 серпня 2025 року звернулася із заявою до ГУПФУ в Миколаївській області щодо призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 22 серпня 2025 року № 143150022642 відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Щодо періоду роботи з 05.11.1990 по 05.09.1991 представник позивачки зазначає, що трудова книжка громадянина є основним та найважливішим документом про його трудову, професійну діяльність. До 1993 року був чинним бланк трудової книжки, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (далі - Постанова №656). Титульний аркуш бланку трудової книжки, затверджений Постановою № 656, був російською мовою - офіційною мовою СРСР. Постанова № 656 допускала також паралельне заповнення трудової книжки мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа (пункт 13 Постанови № 656). Виходячи з вищевикладеного, трудові книжки та печатки в них, що оформлені російською мовою до квітня 1993 року, відповідають нормам законодавства, та замінювати їх на трудові книжки зразка 1993 року не потрібно, як і не потрібно здійснювати переклад будь-яких печаток, що проставлені в такій трудовій книжці. Таким чином, вимога відповідача щодо необхідності перекладу штампу та печатки підприємства, якою здійснено запис про звільнення з роботи на українську мову, є незаконною.
Щодо періоду роботи в МПП «Техніка» з 26.09.1991 по 05.10.1994 представник позивачки зазначив, що згідно із записами в трудовій книжці № 5 та № 6 за спірний період ОСОБА_1 працювала в МПП «Техніка». Відповідачем, зазначено, що для уточнення даного періоду роботу, потрібно надати довідку. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, МПП «Техніка» перебуває в стані «припинено» з 27 травня 2015 року, тому отримати будь-яку довідку від МПП «Техніка» не можливо.
Щодо періоду роботи в МКП «БІК» з 01.07.2000 по 20.11.2002 зазначено, що згідно із записами в трудовій книжці № 7 та № 8 за спірний період ОСОБА_1 працювала в МКП «БІК» з 22.10.1994 по 20.11.2002. Відповідачем зазначено, що для уточнення даного періоду роботу, потрібно надати довідку. Однак, при особистому зверненні до МКП «БІК» за його місцезнаходженням установлено, що дане підприємство за цією адресою відсутнє. Також, відповідно до довідки Відділу інформації та використання документів ліквідованих установ (трудовий архів) № П-672/24.03-01: «Відділ інформації та використання документів ліквідованих установ Миколаївської міської ради повідомляє, що документи з особового складу малого колективного підприємства «БІК» до відділу на зберігання не надходили, тому надати довідку, що підтверджує стаж роботи ОСОБА_1 з 22.10.1994 по 20.11.2002, не можливо. Місцезнаходження документів з особового складу вищезазначеного підприємства невідоме». Таким чином, отримати будь-яку довідку від МКП «БІК» не можливо.
Щодо періоду роботи в КП «Струмок» з 28.06.2003 по 31.12.2003 зазначено, що згідно із записами в трудовій книжці № 9 та № 10 за спірний період ОСОБА_1 працювала в КП «СТРУМОК» з 25.11.2002 по 26.01.2004. Відповідачем зазначено, що для уточнення даного періоду роботу, потрібно надати довідку. Однак, при особистому зверненні до КП «СТРУМОК» за його місцезнаходженням установлено, що дане підприємство за цією адресою відсутнє. Таким чином, отримати будь-яку довідку від КП «Струмок» не можливо.
На думку представника позивачки, Петренко Н.П. має стаж, що підтверджується зібраними документами, позивачка має право на пенсію по віку, а дії відповідача щодо відмови у призначенні цієї пенсії є протиправними та безпідставними і не відповідають вимогам Конституції України і законам України.
Ухвалою від 05 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 09 січня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
За наслідками розгляду заяви позивачки від 15 серпня 2025 року та доданих до неї документів ГУПФУ в Луганській області винесено рішення від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.
За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 9 місяців 13 днів (з 01.01.2004 по 31.03.2024 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків). За записами трудової книжки до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 05.11.1990 по 05.09.1991 у Tirdzniecїbas «MINSKA» магазин «Промтовари»; з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка»; з 22.10.1994 по 20.11.2002 у МКП «БІК»; з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок».
Відповідно до свідоцтва від 09.09.1988 серії НОМЕР_2 про народження дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03.08.1990 по 04.09.1991, який перетинається з періодом роботи заявниці з 05.11.1990 по 05.09.1991 в Латвійський Республіці, тому відсутні підстави для повторного зарахування періоду роботи за записами в трудовій книжці.
Період роботи ОСОБА_1 з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка» не можливо зарахувати до страхового стажу за записами трудової книжки, оскільки в даті наказу, на підставі якого внесено запис про звільнення з роботи наявне виправлення.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК» та з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок», то відповідно до пункту 3 Постанови № 794, починаючи з 01.07.2001 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи, за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. Персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Отже, враховуючи вищезазначене, при обчисленні страхового стажу у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. Отже період роботи з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК» та з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок» не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про роботу.
Отже ГУПФУ в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, тому вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії є такою, що не відповідає нормам закону.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) звернулася до ГУПФУ в Миколаївській області із заявою від 15 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням надала такі документи: трудову книжку від 31.07.1984 серії НОМЕР_4 ; диплом від 29.06.1984 серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про народження дитини від 09.09.1988 серії НОМЕР_2 (дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 ); свідоцтво про народження дитини від 20.06.1997 серії НОМЕР_6 (дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 15 серпня 2025 року розглянуто ГУПФУ в Луганській області, за наслідками чого прийнято рішення від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
У рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 10 місяців 8 днів (з 01.01.2004 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків), страховий стаж з урахуванням пункту 3.1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV для визначення права на пенсію - 25 років 9 місяців 13 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди:
роботи за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 :
- з 05.11.1990 по 05.09.1991, оскільки штамп назви підприємства та печатка, якою засвідчено запис про звільнення з роботи, підлягають перекладу на українську мову;
- з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка», оскільки наявне виправлення дати наказу про звільнення з роботи № 18 (потребує уточнення довідкою);
- з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК», оскільки в Реєстрі відсутні відомості про роботу (потребує перевірки);
- з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок», оскільки в Реєстрі відсутні відомості про роботу (потребує перевірки);
ведення підприємницької діяльності з 20.01.2004 по 31.01.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005 та з 01.04.2014 по 12.02.2015, оскільки в Реєстрі відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду.
Як слідує з розрахунку страхового стажу форми РС-право за заявою від 15 серпня 2025 року, до страхового стажу позивачки зараховано такі періоди: з 01.09.1982 по 27.06.1984 Навчання у вищих / середн.НЗ (1 рік 9 місяць 27 днів); з 01.08.1984 по 02.08.1990 (6 років 0 місяців 2 дні); з 03.08.1990 по 04.09.1991 Догляд за дитин. до 3 років (1 рік 1 місяць 2 дні); з 22.10.1994 по 30.06.2000 (5 років 8 місяців 9 днів); з 25.11.2002 по 27.06.2003 (0 років 7 місяців 3 дні); з 01.02.2004 по 31.12.2004 підприємець (внески) п. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) (0 років 11 місяців 0 днів); з 01.05.2005 по 30.06.2010 підприємець (внески) п. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) (5 років 2 місяці 0 днів); з 01.07.2010 по 31.03.2014 (3 роки 9 місяців 0 днів); з 01.07.2023 по 31.03.2024 Догляд за пенсіонером (0 років 9 місяців 0 днів), а всього 25 років 9 місяців 13 днів.
Дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 встановлено наявність у ній таких записів про спірний період роботи позивачки:
записи № 3-4 - з 05.11.1990 по 05.09.1991 працювала на посаді продавця у Tirdzniecїbas «MINSKA» магазин «Промтовари» (накази від 05.11.1990 № 178/к, від 03.09.1991 № 153 к);
записи № 5-6 - з 26.09.1991 по 05.10.1994 працювала на посаді бухгалтера в МПП «Техніка» (накази від 26.09.1991 № 4, від 03.10.1994 № 18);
записи № 7-8 - з 01.07.2000 по 20.11.2002 працювала на посаді головного бухгалтера в МКП «БІК» (накази від 22.10.2000 № 18, від 20.11.2002 № 118);
записи № 9-10 - з 25.11.2002 по 26.01.2004 - працювала на посаді бухгалтера в КП «Струмок» (накази від 25.11.2002 № 27, від 26.01.2004 № 2).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5) станом на 15 серпня 2025 року в Реєстрі відсутня інформація про роботу позивачки до листопада 2002 року; наявна інформація про роботу позивачки з 25.11.2002 по 27.06.2003 в КП «Струмок» (код страхувальника 31639264).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2025 щодо МП «Техніка», ідентифікаційний код 20910276, 27 травня 2015 року внесено запис про реєстрацію припинення юридичної особи за прощеною процедурою шляхом її ліквідації.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.07.2025 щодо МКП «БІК», ідентифікаційний код 13850869, 26 листопада 2013 року внесені записи про реєстрацію включення відомостей про юридичну особу з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.
Відповідно до довідки Відділу інформації та використання документів ліквідованих установ (трудовий архів) Миколаївської міської ради від 17 липня 2025 року № П-672/24.03-01 документи з особового складу МКП «БІК» до відділу на зберігання не находили, тому надати довідку, що підтверджує період ОСОБА_1 з 22.10.1994 по 20.11.2002, неможливо.
У довідці СКУ «Об'єднаний трудовий архів Воскресенської, Первомайської селищних рад та Галицинівської, Мішково-Погорілівської, Шевченківської сільських рад» від 31 грудня 2025 року № 01-19/П-354 по КП «Струмок» документи на зберігання до архіву передавалися не в повному обсязі, відсутні накази з особового складу за 2002, 2004 та відсутні відомості по з/п за 2002-2004 роки, тому підтвердити стаж працівника ОСОБА_1 та надати інформацію про заробітну плату не можливо.
Копії описаних документів наявні в матеріалах справи.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В абзаці дев'ятому частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України (абзац перший частини другої статті 24-1 Закону № 1058-IV).
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (абзаци другий, десятий статті 26 Закону № 1058-IV).
Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом «а» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До 1993 року був чинним бланк трудової книжки, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (далі - Постанова № 656).
У пункті 12 Постанови № 656 визначено, що заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано підприємство, установа, організація, та на офіційній мові СРСР.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 656 при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на цьому підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (далі - Інструкція № 162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, па які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
З 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначає Інструкція, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацами першим, другим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
З описаних вище доказів судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою від 15 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком.
Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФУ в Луганській області та прийнято рішення від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
У рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 10 місяців 8 днів (з 01.01.2004 обчислено за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків), страховий стаж з урахуванням пункту 3.1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV для визначення права на пенсію - 25 років 9 місяців 13 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 : з 05.11.1990 по 05.09.1991, з 26.09.1991 по 05.10.1994, з 01.07.2000 по 20.11.2002, з 28.06.2003 по 31.12.2003, а також періоди ведення підприємницької діяльності з 20.01.2004 по 31.01.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005 та з 01.04.2014 по 12.02.2015.
З огляду на зміст позовних вимог та обставин, наведених в їх обґрунтування, позивачка не згодна з відмовою в зарахуванні до її страхового стажу вказаних у рішення ГУПФУ в Луганській області періодів її роботи, підтверджених записами у трудовій книжці. При цьому позивачкою не оспорюється відмова відповідача в частині зарахування до страхового стажу деяких періодів її підприємницької діяльності, по яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на наведені положення статті 73 КАС України, обставини щодо не зарахування ГУПФУ в Луганській області до страхового стажу позивачки періодів ведення нею підприємницької діяльності з 20.01.2004 по 31.01.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005 та з 01.04.2014 по 12.02.2015 не входять до предмету доказування по цій справі.
Щодо наведених у рішенні від 22 серпня 2025 року № 143150022642 причин не зарахування спірних періодів роботи позивачки, підтверджених записами у трудовій книжці від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 , суд зазначає таке.
З вище наведених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.
Так, згідно з рішенням від 22 серпня 2025 року № 143150022642 відповідач відмовляє в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 05.11.1990 по 05.09.1991, оскільки штамп назви підприємства та печатка, якою засвідчено запис про звільнення з роботи, підлягають перекладу на українську мову.
Проте суд вважає таку відмову безпідставною, оскільки з наведених положень Постанови № 656 та Інструкції № 162 слідує, що чинним на час внесення записів про роботу позивачки з 05.11.1990 по 05.09.1991 законодавством, яким врегульовано порядок ведення трудових книжок, було визначено, що записи до трудової книжки вносяться офіційною мовою СРСР, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.
Дослідженням записів № 3-4 у трудовій книжці позивачки установлено їх відповідність наведеним вимогам Постанови № 656 та Інструкції № 162.
У свою чергу, внесення назви роботодавця мовою союзної республіки, а також засвідчення запису про звільнення печаткою роботодавця, викладеною російською та мовою союзної республіки, також не є порушенням вказаних нормативно-правових актів.
Крім того, суд враховує положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому неправильне оформлення трудової книжки, неповнота та відсутність деяких записів у ній, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивачки, не залежали та не залежать від його волевиявлення.
Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
У свою чергу записи № 3-4 у трудовій книжці позивачки містять всю необхідну інформацію про період її зайнятості, а також виконувану нею роботу.
Достовірність таких записів підтверджена підписом уповноваженої особи, якою їх внесено, скріпленим печаткою підприємства.
У відзиві на позовну заяву ГУПФУ в Луганській області посилається на положення пункту 3 статті 16 Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, згідно з якими трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
Проте суд не надає правової оцінки цим твердженням відповідача, оскільки в рішенні ГУПФУ в Луганській області від 22 серпня 2025 року № 143150022642, з огляду на зміст якого і надається оцінка його правомірності, такий мотив для відмови в зарахуванні спірного періоду роботи відсутній.
Щодо перетину періоду роботи з 05.11.1990 по 05.09.1991 із зарахованим до страхового стажу періодом догляду позивачки за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку з 03.08.1990 по 04.09.1991, то суд погоджується з твердженнями відповідача, що відповідно до положень абзацу дев'ятого частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, тому вже зарахований до страхового стажу період не може бути повторно зарахованим.
Однак співставленням вказаних періодів судом установлено, що зарахований до страхового стажу період догляду за дитиною не повністю охоплює період роботи позивачки в Латвійській Республіці. Так неохопленим залишається день 05.09.1991 - день звільнення з роботи, який одночасно вважається останнім днем роботи, тому підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивачки з 26.09.1991 по 05.10.1994 у МПП «Техніка», оскільки наявне виправлення дати наказу про звільнення з роботи № 18, то суд зазначає таке.
Так дослідженням записів № 5-6 у трудовій книжці підтверджено ствердження відповідача про наявність виправлення в даті наказу про звільнення позивачки, яке внесено до трудової книжки без дотримання вимог Інструкції № 58.
Однак таке виправлення в даті наказу про звільнення не спростовує та не впливає на внесену до цих записів трудової книжки інформацію про період її зайнятості у МПП «Техніка» з 26.09.1991 по 05.10.1994 року, тому з огляду на наведені правові позиції Верховного Суду та положення пункту 4 Постанови № 301 вказаний недолік не може позбавляти позивачку права на зарахування цього періоду роботи до її страхового стажу.
Тим більше, що позивачка позбавлена можливості отримати уточнюючу період роботи довідку, оскільки за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 27 травня 2015 року юридичну особу МП «Техніка», ідентифікаційний код 20910276, припинено. Відомості про правонаступництво цієї юридичної особи в Реєстрі відсутні.
Отже, оскільки записами № 5-6 у повній мірі підтверджено факт зайнятості позивачки в МПП «Техніка» з 26.09.1991 по 05.10.1994 року, то цей період має бути зарахований до страхового стажу позивачки.
Щодо відмови ГУПФУ в Луганській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 підтверджених записами у трудовій книжці періодів роботи з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК», з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок» через відсутність в Реєстрі відомостей про роботу, суд зазначає таке.
Дослідженням трудової книжки від 31.07.1984 серії НОМЕР_1 установлено, що записами № 7-8 та 9-10 підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.07.2000 по 20.11.2002 працювала в МКП «БІК» та з 25.11.2002 по 26.01.2004 у КП «Струмок». Записи внесені із дотриманням вимог Інструкції № 58 та містять всю необхідну інформацію. При цьому частину періоду роботи у КП «Струмок» відповідачем зараховано до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку.
Відповідач відмовляється зараховувати спірний період роботи до страхового стажу, оскільки з посиланням на положення Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 та від 08.06.1998 № 832 вказує, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01 липня 2001 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови № 794). Персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01 липня 2000 року є обов'язковим.
Проте суд відхиляє такі твердження відповідача як такі, що суперечать наведеним вище положенням абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, згідно з якими обчислення страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку передбачено лише для періодів після впровадження системи персоніфікованого обліку, яке відбулося з набранням чинності Законом № 1058-IV, тобто з 01 січня 2004 року.
У свою чергу обчислення страхового стажу до 01 січня 2004 року здійснюється на підставі трудової книжки, яка відповідно до положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ, є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а за її відсутності чи відсутності відповідних записів - документами, визначеними у Порядку № 637.
Оскільки Закон № 1058-IV є спеціальним законом у питаннях пенсійного забезпечення, виключно яким визначаються, зокрема умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, то інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Відповідно суд дійшов висновку, що відповідач безпідставною відмовляє в зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.07.2000 по 20.11.2002 у МКП «БІК»; з 28.06.2003 по 31.12.2003 у КП «Струмок» за даними трудової книжки та вимагає надання уточнюючих довідок.
Підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Луганській області за наслідками розгляду заяви позивачки про призначення пенсії від 15 серпня 2025 року та наданих разом із заявою документів безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи: з 05.09.1991 по 05.09.1991, з 26.09.1991 по 05.10.1994, з 01.07.2000 по 20.11.2002, з 28.06.2003 по 31.12.2003.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивачки суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
У межах спірних правовідносин суд вважає, що право позивачки на призначення пенсії, на захист якого подано цей позов, порушено рішенням ГУПФУ в Луганській області від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову в призначенні пенсії, а не діями щодо обрахунку стажу, як визначає представник позивачки.
Зважаючи, що відповідачем при прийнятті рішення від 22 серпня 2025 року № 143150022642 безпідставно не враховано до страхового стажу позивачки періодів її роботи: з 05.09.1991 по 05.09.1991, з 26.09.1991 по 05.10.1994, з 01.07.2000 по 20.11.2002, з 28.06.2003 по 31.12.2003, то суд дійшов висновку , що таке рішення не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок скасування рішення від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву позивачки від 15 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її страхового стажу, окрім раніше врахованих періодів роботи, періодів роботи: з 05.09.1991 по 05.09.1991, з 26.09.1991 по 05.10.1994, з 01.07.2000 по 20.11.2002, з 28.06.2003 по 31.12.2003.
Саме такий спосіб захисту, на думку суду, є ефективним для захисту порушених прав позивачки, який у повній мірі сприятиме їх відновленню.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивачки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з виходом суду за межі позовних вимог і обранням належного способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачкою за подання до суду цього позову сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
З огляду на те, що спір виник внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення, а також, що позов підлягає задоволенню в основній вимозі, суд присуджує позивачці понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов адвоката Єрмоленко Анни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22 серпня 2025 року № 143150022642 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу позивачки періодів роботи: з 05.09.1991 по 05.09.1991, з 26.09.1991 по 05.10.1994, з 01.07.2000 по 20.11.2002, з 28.06.2003 по 31.12.2003.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова