24 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3415/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 , подану ним до суду в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.12.2024 р. №15773 у надані оновленої довідки ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" вказати розміри посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року.
12.11.2025 рішення суду набрало законної сили.
20.02.2026 позивач, в порядку статті 383 КАС України, звернувся до суду із заявою, у якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення як такі, що не забезпечують повного виконання рішення суду від 27.08.2025 у справі №340/3415/25;
- зобов'язати відповідача привести довідку про розмір грошового забезпечення станом па 01.01.2023 року у відповідність до рішення суду шляхом застосування визначеного судом розрахункового показника до складових грошового забезпечення, що є похідними від перерахованих посадового окладу, окладу за військовим звання та надбавки за вислугу років.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що нa виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відповідач оформив довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, у якій розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років обрахував з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, натомість розміри додаткових щомісячних видів грошового забезпечення визначив з урахуванням іншої розрахункової величини. Вказує, що у рішення суду зобов'язано відповідача визначити розміри складових грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023. При цьому, суб'єкт владних повноважень не вправі самостійно змінювати спосіб виконання судового рішення, звужувати його зміст або виконувати його вибірково. Незастосування відповідачем зміненого розрахункового показника при визначенні таких виплат свідчить про часткове та формальне виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного вважає дії відповідача щодо визначення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у довідці про розмір грошового забезпечення від 21.11.2025, оформленої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, протиправними.
Перевіривши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
За приписами частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень державних виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 зазначила, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону №1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
У той же час, у порушення положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява не містить інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Суд наголошує, що механізм застосування статті 383 КАС України можливий тільки за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. При цьому, суд не може підміняти собою орган виконавчої служби та перебирати на себе їх повноваження.
Отже, позивач звернувся до суду в порядку статті 383 КАС України передчасно, оскільки не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону №1404-VIII, тому його заява не відповідає вимогам пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України.
Крім цього, відповідно до абз. 2 частини 3 статті 383 КАС України до заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 КАС України).
Водночас разом із заявою не надано доказів надсилання заяви відповідачу та третій особі, що також свідчить про невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви частині 3 статті 383 КАС України.
Поряд з цим, частина п'ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №9901/988/18.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог частини першої статті 383 КАС України, а тому, підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Суд також зауважує, що предметом розгляду у цій справі були дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в оформленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за нормами, чинними на 01.01.2023. Тобто суд досліджував наявність права позивача на отримання нової довідки, натомість, її складові та розміри, які мають бути включені в довідку для перерахунку пенсії не досліджувались судом та судом в цій частині рішення зобов'язального характеру не приймалось.
Керуючись статтями 167, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення суду від 27.08.2025 у справі №340/3415/25 - повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 24 лютого 2026 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК