24 лютого 2026 року м. Київ справа №320/8717/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2022 №26948240105;
зобов'язати відповідача надати позивачу податкову знижку зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до поданої 29.07.2022 декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік в розмірі 20 881,44грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкового повідомлення-рішення від 18.10.2022 №26948240105.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 липня 2022 року через програмні засоби електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 як особа, яка має право на податкову знижку, подав на адресу Головного управління ДПС у м. Києві через ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік. Реєстрація податкової декларації підтверджується квитанцією №2 від 29 липня 2022 року.
Згідно розрахунку суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку па доходи фізичних осіб, у зв'язку із використанням права на податкову знижку (додаток 3 до податкової декларації про майновий стан і доходи розділ II код рядка 7) позивач самостійно зазначив суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку. Позивач самостійно розрахував суму до повернення із державного бюджету в розмірі 25 682,40 грн.
Окрім додатку 3 до податкової декларації про майновий стан і доходи від 29 липня 2022 року відповідно до вимог п.п. 166.2.1 п. 166.2. ст. 166 Податкового кодексу України, позивач додав копії Договору про надання освітніх послуг №6М-4/2021 від 02 серпня 2021 року, квитанції №Е65А-432М-5ВХ2-7А3Н від 28 серпня 2021 року, квитанції №Е3Н7-5116-ХКМН-М5РН від 26 серпня 2021 року, квитанції 107879023 від 04 жовтня 2021 року, квитанції №110050186 від 18 жовтня 2021 року, квитанції №112121063 від 01 листопада 2021 року, квитанції №112391254 від 03 листопада 2021 року, квитанції №116722645 від 01 грудня 2021 року. Подання вказаних документів підтверджується відомостями у самій податковій декларації, а також формою електронного документа Е1360102 «Документ довільного формату», за допомогою якого завантажуються додатки до податкової декларації.
Відповідно до умов Договору про надання освітніх послуг №6М-4/2021 від 02 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватний заклад загальної середньої освіти «Міжнародна американська школа і університет» (ідентифікаційний код юридичної особи 42880140) взяло на себе зобов'язання за рахунок коштів ОСОБА_1 надати дитині замовника ОСОБА_2 (надалі - донька позивача), ІНФОРМАЦІЯ_1 , освітні послуги у сфері повної загальної середньої освіти, а замовник зобов'язався оплатити вказані послуги (пункт 1.1.).
Відповідно до пункту 4.1 Договору про надання освітніх послуг №6М-4/2021 від 02 серпня 2021 року повна вартість освітніх послуг у 2021/2022 навчальному році (початок надання освітніх послуг з 01.09.2021 року) складає 11 900 доларів на рік. Відповідно до п. 4.1.3.4. вартість освітніх послуг у 2021-2022 навчальному році складає 10 710 доларів на рік (оплата здійснюється в гривнях по курсу НБУ на день оплати/або за рахунком) за навчальний рік без ПДВ (оплачуваний період складає 10 місяців: вересень-червень). ПДВ не передбачений згідно ст. 197.1.2. (в) розділу V Податкового кодексу України.
У 2021 році за умовами Договору про надання освітніх послуг №6М-4/2021 від 02 серпня 2021 року позивач сплатив 142 680,00 гри., що підтверджується:
1) квитанцією №Е65А-432М-5ВХ2-7АЗН від 28 серпня 2021 року підтверджується оплата 26 672,00 грн. вступного внеску;
2) квитанцією №Е3Н7-5116-ХКМН-М5РН від 26 серпня 2021 року підтверджується оплата 28 565,00 грн. за освітні послуги з навчання за вересень 2021 року;
3) квитанцією №107879023 від 04 жовтня 2021 року підтверджується оплата 28 463,00 грн. за освітні послуги з навчання за жовтень 2021 року;
4) квитанцією №110050186 від 18 жовтня 2021 року підтверджується оплата 800,00 грн. за освітні послуги;
5) квитанцією №112121063 від 01 листопада 2021 року підтверджується оплата 28 244,00 грн. за освітні послуги з навчання за листопад 2021 року;
6) квитанцією №112391254 від 03 листопада 2021 року підтверджується оплата 1 000,00 грн. за освітні послуги;
7) квитанцією №116722645 від 01 грудня 2021 року підтверджується оплата 28 936,00 грн. за освітні послуги з навчання за грудень 2021 року.
За результатами камеральної перевірки податкової декларації відповідач складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 25 серпня 2022 року №20884/Ж5/26-15-24-01 -05-03 (надалі - Акт перевірки).
Згідно висновків відповідача, відображених в Акті перевірки, відповідач вважає, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки:
- платником документально не підтверджено першу ступінь споріднення з донькою позивача;
- оплата вступного внеску не включається до переліку витрат, дозволених до розрахунку податкової знижки;
- платником документально не підтверджено резидентський статус та місце його реєстрації.
Наслідком складення Акта перевірки стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2022 року №26948240105, яким сума податку на доходи фізичних осіб, підтвердженого до повернення з бюджету за результатами перевірки встановлена в розмірі 0,00 грн.
Як стверджує позивач, він погоджується із твердженнями відповідача, що вступний внесок, який оплачений в розмірі 26 672,00 грн., не може бути включений до переліку витрат, дозволених до розрахунку податкової знижки. Вступний внесок відповідно до абзацу другого пункту 4.1. Договору про надання освітніх послуг №6М-4/2021 від 02 серпня 2021 року є безповоротною фінансовою допомогою на розвиток закладу освіти.
Отже, на думку позивача, він має право включити до витрат за 2021 рік не 142 680,00 грн., як ним зазначено у податковій декларації, а 116 008,00 грн.
Разом із тим, за твердженням позивача, відповідач був зобов'язаний самостійно здійснити розрахунок суми, що підлягає поверненню позивачу у якості податкової знижки, оскільки позивач припустився помилки при своїх розрахунках.
Податкова знижка розраховується за формулою, зазначеною у рядку 7 розділу II додатку Ф3 до податкової декларації про майновий стан і доходи, а саме: рядок 5 - (рядок 4 - рядок 6) х (на ставку податку, визначену пунктом 167.1. статті 167 Розділу IV ПКУ).
За твердженнями позивача, податкова знижка позивача розраховується так: 295 318,90 грн. - (1 640 660,56 грн. - 116 008,00 грн.) х 18% =- 20 881,44 грн.
У зв'язку із тим, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку із здійснення самостійного розрахунку податкової знижки за результатом оцінки поданих документів та відмовив у податковій знижці позивачу взагалі, чим порушив його право, передбачене Податковим кодексом України, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 1 66.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до пп. 166.1.2. п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Відповідно до пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Відповідно до пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Відповідно до пп. 166.3.3. п. 166.3. ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Таким чином, єдиною вимогою законодавця, встановленою для підтвердження витрат, які надають платнику податку право на податкову знижку, є надання документів, що підтверджують такі витрати. Інших документів, які необхідні для підтвердження витрат, законодавець не зазначив.
Відповідно до пп. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до цього Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Судом встановлено, що серед підстав відмови у задоволенні права позивача на податкову знижку відповідач зазначив, що платником документально не підтверджено першу ступінь споріднення з донькою позивача. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 04 березня 2017 року.
Разом з тим, стаття 166 Податкового кодексу України не містить норми, яка зобов'язує платника податків подавати контролюючому органу копії документів, що підтверджують ступінь споріднення. Навпаки, законодавець створив всі умови для отримання контролюючим органом документів, що підтверджують вказані обставини, самостійно, про що свідчить чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція пп. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до пунктів 1-5 і, 6, 8, 14 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до Реєстру вноситься така інформація про особу, зокрема: ім'я особи; дата народження/смерті; місце народження; стать; дата внесення інформації про особу до Реєстру; відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи; відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників; реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ, строк дії документа); додаткова змінна інформація про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) тощо.
Відповідно до абзацу першого п. 3 ст. 11 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» інформація, відомості або інші персональні дані про особу, що містяться в Реєстрі, використовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, в обсязі, визначеному Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», для верифікації та моніторингу державних виплат та Бюро економічної безпеки України під час здійснення своїх повноважень.
Стаття 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» визначає повноваження органів, що здійснюють державні виплати.
Так, органи, що здійснюють державні виплати можуть:
1) проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
2) надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат;
3) приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат;
4) здійснювати передбачені законодавством заходи щодо повернення та/або стягнення сум неправомірно отриманих державних виплат.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. №1064, реєстр - єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру.
Відповідно до пункту 16 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян на безоплатне отримання витягу з Реєстру мають право, зокрема: суди (судді), органи досудового розслідування, нотаріуси та інші органи державної влади (посадові особи), органи місцевого самоврядування (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених актами законодавства.
Таким чином, діючим законодавством відповідач забезпечений правовими механізмами самостійного збору та перевірки заявленої позивачем інформації про родинний зв'язок із його донькою як родичем першого ступеня споріднення.
Також підставою відмови у задоволенні права позивача на податкову знижку відповідач зазначив, що платником документально не підтверджено резидентський статус та місце його реєстрації.
Інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зазначена ним самостійно у податковій декларації, відображається у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Щодо резидентського статусу позивача, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до пп. 166.4. 1. п. 166.4 ст. 166 Податкового кодексу України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
Відповідно до пп. «в» пп. 14.1.213. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України фізична особа -резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Відповідно до абзаців п'ятого - одинадцятого пп. 14.1.213 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
У поданій податковій декларації позивач зазначив свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, статус резидента, вказав перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які знаходяться у його власності на території України, що означає, що центр життєвих інтересів позивача знаходиться в Україні.
Відповідно до абз. 2 п. 43.5. ст. 43 Податкового кодексу України у разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету коштів у вигляді податкової знижки та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було подано повідомлення до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 18.10.2022 №26948240105 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача надати позивачу податкову знижку зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до поданої 29.07.2022 декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік в розмірі 20 881,44грн.
З підстав викладеного вище суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин, зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60грн. (платіжна інструкція №0.0.3498254431.1), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
В частині клопотання щодо стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до їх розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн. позивач надав копію акту про надання правничої (правової) допомоги Клієнту від 09.02.2024, інших документів (Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.01.2024, доказів підтвердження понесення позивачем адвокатських витрат у розмірі 5000,00грн.) до матеріалів справи надано не було.
Таким чином, у задоволенні вказаного клопотання має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.10.2022 №26948240105.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві надати ОСОБА_1 податкову знижку зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до поданої 29.07.2022 декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік в розмірі 20 881,44грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.