про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 лютого 2026 року м. Київ № 320/4853/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із позовної заявою та доданими до неї документами
за позовомУправління поліції охорони в м. Києві
доОСОБА_1
простягнення заборгованості за договором
Управління поліції охорони в м. Києві (позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач / ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором у розмірі 39679,90 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в день звільнення ОСОБА_1 . Управління провело розрахунок з відповідачем та за його згодою утримало вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, в сумі 8945,33 грн. відповідно до Довідки-розрахунку № 55/31/7-2025 від 30.10.2025, що підтверджується Повідомленням від 04.11.2024 № 188 «Про нараховані та виплачені суми при звільненні», з яким відповідач ознайомився під особистий підпис та отримав копію. Відповідач написав рапорт з проханням розстрочити борг в сумі 59518,90 грн. на три місяці, на підставі якого було укладено Договір про розстрочення заборгованості від 04.11.2025 № 950/31/5-гсп/2025 (далі - Договір про розстрочення). Згідно з умовами Договору про розстрочення Боржник повинен був сплачувати зазначену суму щомісячно рівними частинами по 19839,63 грн. не пізніше 29 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2025 року. Натомість, відповідач порушив умови Договору про розстрочення та не заплатив першу частину боргу в сумі 19839,63 грн. до 29 листопада 2025 року. В порядку досудового врегулювання спору відповідачу було направлено Претензію від 02.12.2025 № 3151/43/31/5/02-2025 з проханням вжити невідкладні заходи щодо погашення боргу в сумі 19839,63 до 20 грудня 2025 року. 19.12.2025 ОСОБА_1 перерахував заборгованість в сумі 19839,00 грн. на рахунок Управління. Наразі, відповідач знову не дотримався умов Договору про розстрочення та не заплатив другу частину боргу до 29 грудня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» залежно від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
За правилами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб'єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Видане [винесене, ухвалене, постановлене] суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи. Так само звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є визначеним законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ОСОБА_1 на загальну суму 59 518,90 гривень виникла на підставі Договору від 08.04.2024 № 49/574 та пов'язана з відшкодуванням вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації), яких не закінчився.
Відповідачем було подано рапорт від 30.07.2025 до начальника Управління охорони в м. Києві щодо розтермінування залишку зазначеної заборгованості.
В подальшому, між Управління поліції охорони в м. Києві, в особі начальника Управління охорони в м. Києві та ОСОБА_1. було укладено договір про розстрочення заборгованості від 04 листопада 2025 року.
Пунктом 1 цього договору визначається його предмет, яким є те, що управління надає Платнику розстрочку сплати заборгованості по Договору від 08.04.2024 № 49/574 в сумі 59518 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 90 коп. з листопада 2025 року до 29 січня 2026 року.
Отже, з моменту укладення між позивачем та відповідачем договору про розстрочення заборгованості між останніми виникли договірні правовідносини.
Таким чином, на переконання суду, Управління поліції охорони в м. Києві, з моменту укладення з відповідачем договору про розстрочення заборгованості, у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Відтак, спір, який виник між сторонами не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України (ЦК України) Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 11 ЦК України визначаються підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
За правилами частини 1 цієї статті цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як зазначено в частині 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Виходячи з того, що предметом цього спору стягнення заборгованості за договором про розстрочення заборгованості укладеного між сторонами, то предметом судового розгляду є спір між позивачем та відповідачем у договірних відносинах.
Відтак, за наведених обставин, Управління поліції охорони в м. Києві діє як учасник договірних правовідносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами Цивільно процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що цей спір, підлягає розгляду судами загальної юрисдикції, адже саме вони на загальних підставах вирішують усі спори щодо захисту оспорюваних та порушених прав, які виникають, зокрема, із цивільних правовідносин.
Керуючись статтями 170, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/4853/26.
2. Роз'яснити позивачу, що цей спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жукова Є.О.