про залишення позову без розгляду
24 лютого 2026 року Київ Справа № 640/12558/19
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві матеріали адміністративної справи
за позовомДержавного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року №0000021705
встановив:
Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року №0000021705, посилаючись на те, що після проведеної перевірки відповідачем стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, складено Акт №1/26-15-17-05-24 від 04 березня 2019 року, за висновками якого підприємством порушено вимоги статті 92 та пункту 1 статті 93 Податкового кодексу України, а саме: встановлено відчуження такого майна без згоди ГУ ДФС у м. Києві за актом опису: від 19 жовтня 2017 року №1/26-15-17-02-17 (акт перевірки від 04 березня 2019 року №1/26-15-17-05-24), у зв'язку з чим винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року на суму штрафу 18999840,00 грн
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, позов залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 04.11.2021 касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» задоволено частково. Скасувано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 та справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 липня 2024 року касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасовано, справу №640/12558/19 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/12558/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/12558/19 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А, та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
За вимогами пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, судом ухвалою від 01 серпня 2024 року прийнято справу №640/12558/19 до розгляду та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 01 жовтня 2024 року.
Про підготовче судове засідання позивача повідомлено, зокрема, телефонограмою.
В підготовче судове засідання, призначене на 01 жовтня 2024 року, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, жодного клопотання про причини неявку в підготовче судове засідання не надав.
У зв'язку з неявкою представника позивача та відсутністю електропостачання, суд відклав розгляд справи на 05 листопада 2024 року.
Проте, від позивача повернувся конверт з довідкою про неможливість вручення поштового відправлення в якій зазначено причину: «За закінчення встановленого терміну зберігання».
В підготовче судове засідання 05 листопада 2024 року позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, жодного клопотання про причини неявку в підготовче судове засідання не надав.
У зв'язку з відсутністю підтвердження належного повідомлення позивача про дату та час проведення підготовчого судового засідання, суд відклав розгляд справи.
В підготовче судове засідання 10 грудня 2024 року, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, у зв'язку з чим суд доручив відповідачу надати інформацію щодо дійсного місця розташування позивача, а також інформацію про стан підприємства.
Після отримання інформації від відповідача, суд призначив підготовче судове засідання на 19 листопада 2025 року.
Поштове відправлення від позивача повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з тим, що поштове відправлення, яким позивача викликано в підготовче судове засідання на 19 листопада 2025 року, повернулось до суду після призначеного підготовчого судового засідання, суд відклав розгляд справи на 16 грудня 2025 року.
Поштове відправлення від позивача повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки до суду на момент 16 грудня 2026 року не повернувся конверт з повісткою, судом прийнято рішення про відкладення підготовчого судового засіданні та розміщення оголошення на офіційному сайті суду щодо виклику позивача у підготовче судове засідання на 27 січня 2026 року.
Поштове відправлення від позивача, про виклик останнього у підготовче судове засідання, призначене на 27 січня 2026 року, повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку з чим, суд відклав підготовче судове засідання на 24 лютого 2026 року.
В підготовче судове засідання, призначене на 24 лютого 2026 року, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, жодного клопотання про неможливість не прибуття в підготовче судове засідання не подав.
Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що позивач та його представник були належним чином повідомлені, щодо кожного судового засідання.
Суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Отже, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.
Згідно з приписами ч.3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.
Приписами ч.5, 6 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
При цьому, суд приймає до уваги, що повторна неявка уповноваженого представника позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом.
Застосовуючи до позивача процесуальні наслідки неявки уповноваженого представника у судові засідання, суд бере до уваги положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права.
Зокрема, одним із аспектів гарантії справедливого судочинства, які містить стаття 6 Конвенції, є доступ до суду. Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Разом з тим, таке право не є абсолютним, оскільки забезпечивши право особи на звернення до суду, держава покладає на таку особу певні обов'язки, які пов'язані із реалізацією такого права. Однією з складовою гарантованого Конвенцією права на доступ до суду є розумний строк розгляду справи, який пов'язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника. Оцінюючи поведінку заявника з позиції Європейського Суду слід брати до уваги в тому числі і факти невиконання ним процесуальних обов'язків, наприклад, неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин.
Тобто, право особи на доступ до суду перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із виконанням тих обов'язків, які покладаються на заявника при реалізації ним своїх прав.
Повторна неявка позивача у судове засідання, неповідомлення суду про поважність причин неприбуття до суду, невжиття будь-яких інших активних дій пов'язаних із використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства, позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи та призводять до порушення розумних строків її вирішення.
Виходячи з правових норм, які містить частина 5 статті 205 та пункт 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, повторна неявка уповноваженого представника позивача у судові засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та відсутність від нього заяв про розгляд справи за його відсутності слугують підставою для залишення даного позову без розгляду.
При цьому суд також звертає увагу, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності адміністративного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 у справі № 675/1561/19, від 28 липня 2021 у справі № 756/6049/19.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
Отже, суд звертає увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про рух справи, що свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, позивач не прибув у судові засідання, явку своїх уповноважених представників у судові засідання не забезпечив, тобто повторно не прибув у судове засідання. Судом не встановлено наявність поважних причин для неприбуття позивача у судові засідання. Разом з тим, судом встановлено, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи. Із врахуванням повторного неприбуття позивача у судове засідання суд вважає за необхідне клопотання представника відповідача задовольнити, а позовну заяву залишити без розгляду.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 240, статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд -
Позовну заяву Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2019 року №0000021705, - залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати учасникам справи..
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.