23 лютого 2026 року м. Київ справа №320/33749/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 3399/ІПК/99-00-04-01-04 від 24.06.2024 у частині відповіді на 4-те питання;
- зобов'язати Державну податкову службу України надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду в цій частині.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що індивідуальна податкова консультація з питання можливості застосування позивачем п.п. 69.14-1 п. 69 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, надана відповідачем, суперечить нормам податкового законодавства та призводить до порушення прав позивача. Позивач вважає, що він має право не нараховувати та не сплачувати плату за землю за 50 відсотків площі земельної ділянки до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року, оскільки в результаті акту військової агресії рф нежитлові приміщення позивача були частково пошкоджені або повністю знищені.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що дана індивідуальна податкова консультація не суперечить нормам ПК України та не порушує право платника податків, таким чином не є протиправно, та не може бути скасованою у спірних правовідносинах, оскільки відповідач виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання.
До суду від позивача також надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
На підставі статті 17 ПК України та керуючись нормами пункту 52.1 статті 52 ПК України АТ «Укрзалізниця» листом від 13.05.2024 № ЦФ-04/160 звернулось до ДПС з проханням надати індивідуальну податкову консультацію стосовно практичного застосування підпункту 69.14-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
ДПС листом від 24.06.2024 №3399/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК надала АТ «Укрзалізниця» індивідуальну податкову консультацію з порушених питань.
Однак, відповідаючи на четверте питання, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що норма підпункту 69.141 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України застосовується у разі розташування на земельних ділянках виключно знищених об?єктів нерухомого майна за умови відсутності інших (пошкоджених або непошкоджених) об?єктів.
Не погоджуючись з вищевказаною індивідуальною податковою консультацією позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України з-поміж функцій контролюючих органів визначено надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.
Індивідуальна податкова консультація в розумінні підпункту 14.1.172-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;
дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
За змістом пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п. 52.3 ст. 52 ПК України).
Згідно з пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Відповідно до пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Статтею 52 ПК України передбачені обов'язкові вимоги щодо звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації та щодо змісту податкової консультації, та встановлено обов'язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання.
Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі № 240/5009/20.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач 13.05.2024 звернувся до відповідача із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому просив податковий орган надати відповідь, зокрема, на четверте питання наступного змісту : "чи буде правомірним коригування податкового зобов'язання із земельного податку в обсязі 50 відс. від нарахованої суми зобов'язання у разі якщо площа знищеного Об'єкта не перевищує 1 відс. площі земельної ділянки, на якій він був розташований?»
На вказане звернення відповідач надав лист-відповідь від 24.06.2024 №3399/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК про те, що “норма п.п.69.14-1 п. 69 Кодексу застосовується у разі розташування на Ділянці виключно знищеного Об'єкту за умови відсутності інших (пошкоджених або непошкоджених) Об'єктів.
Враховуючи викладене, за умови розташування на Ділянці лише зруйнованого (знищеного) Об'єкту, дані про знищення якого та дані про Ділянку внесені до Витягу з реєстру майна, Товариство має можливість не нараховувати та не сплачувати земельний податок в межах площі Ділянки, визначеної абзацом дев'ятим п.п. 69.14-1 п. 69 Кодексу.»
Судом встановлено, що позивачем в листі було повідомлено відповідача, що філією «Відомча воєнізована охорона» 23.01.2024 в Реєстр майна, згідно акту комісійного обстеження РПЗМ № АКТ-КO-23.01.2024-118845, внесена інформація про знищений об?єкт (об?єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність... пошкодження 81-100%), орієнтовна дата пошкодження якого - 10.09.2022 року (дата створення акту, зазначена у Витягу з Реєстру майна - 17.10.2022).
Також, філією «Центр транспортного сервісу «Ліски» 19.02.2024 в Реєстр майна внесена інформація про знищений об?єкт, фактично подія відбулася у березні 2022 року, про що складено внутрішній акт підприємства.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.
Пункт 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України згідно із Законом №3603-IX від 23.02.2024 доповнено п.п. 69.14-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, яким встановлено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.
Площі земельних ділянок, на які поширюється дія цього підпункту, обмежуються:
для фізичних осіб - власників знищених об'єктів житлової нерухомості:
у селах - не більш як 0,25 гектара,
у селищах - не більш як 0,15 гектара,
у містах - не більш як 0,1 гектара;
для фізичних та юридичних осіб - власників знищених об'єктів нежитлової нерухомості та юридичних осіб - власників знищених об'єктів житлової нерухомості:
100 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об'єкта житлової або нежитлової нерухомості дорівнює або перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об'єкт нерухомого майна;
50 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об'єкта житлової або нежитлової нерухомості не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об'єкт нерухомого майна.
Плата за землю за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, не нараховується і не сплачується за період починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, до останнього числа місяця, у якому зареєстровано речове право на новозбудований на такій земельній ділянці об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року.
Отже, з вказаних положень вбачається, що визначальними умовами, які надають право для застосування цієї пільги, є наступне: 1) наявність на земельній ділянці знищеного об'єкта, незалежно від його площі; 2) внесення інформації про такий об'єкт і земельну ділянку, на якій він розташований або був розташований, до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
У ході розгляду справи судом встановлено, що 10.09.2022 (орієнтовна дата пошкодження) об'єкт за найменуванням : “нежитлова будівля, СК-6», що розташований за адресою : Харківська обл., Куп'янський район, Куп'янська ТГ, м. Куп'янськ, вулиця Красна, будинок 65а-2, корпус-секція, літера А, став непридатним для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, має пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти), пошкодження 81-100%.
Відомості про пошкодження нежитлових будівель та знищення будівлі літ. Г-1 внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 24.04.2024, які також додавалися до запиту на отримання індивідуальної податкової консультації.
ДПС вважає, що оскільки у п.п.69.14-1 п.69 Кодексу йдеться виключно про знищені Об'єкти, то норма п.п.69.14-1 п. 69 Кодексу в частині звільнення від нарахування плати за землю застосовується, якщо на земельній ділянці розташований(і) лише знищений(і) Об'єкт(и). При цьому у разі розташування на земельній ділянці кількох знищених Об'єктів для застосування п.п.69.1.14-1 п.69 Кодексу площа всіх знищених Об'єктів додається.
Оцінюючи індивідуальну податкову консультацію, суд доходить висновку, що висновки ІПК не містять чіткої відповіді щодо порядку звільнення або/чи розміру сплати за землю за земельні ділянки, на яких розташовані Об'єкти як пошкодженого так і знищеного внаслідок бойових дій майна, яке в передбаченому законом порядку внесено до Державного реєстру та має ступінь пошкодження як 81-100%, коли експлуатація об'єкта вже неможлива, а тому суперечить нормам п.п. 69.14-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, що є підставою для визнання індивідуальної податкової консультації № 3399/ІПК/99-00-04-01-04 від 24.06.2024 у частині відповіді на четверте питання протиправною та її скасування в спірній частині.
Зі змісту п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України та п. 53.2 ст. 53 ПК України вбачається, що платник податків має право оскаржити індивідуальну податкову консультацію у судовому порядку як акт індивідуальної дії. При цьому, податкове законодавство пов'язує можливість такого оскарження з наявністю у індивідуальній податковій консультації суперечностей правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
У випадку надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 53.2 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Таким чином, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 13.05.2024 № ЦЦФ-04/160 (вх. ДПС № 2271/ІПК/6 від 14.05.2024) про надання індивідуальної податкової консультації у частині відповіді на четверте питання, що порушене в листі Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 13.05.2024 № ЦЦФ-04/160 (вх. ДПС № 2271/ІПК/6 від 14.05.2024), відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 3 028,00 грн, що документально підтверджується платіжним документом.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 3 028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Індивідуальну податної консультацію Державної податкової служби України № 3399/ІПК/99-00-04-01-04 від 24.06.2024 у частині відповіді на четверте питання, що порушене в листі Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 13.05.2024 № ЦЦФ-04/160 (вх. ДПС № 2271/ІПК/6 від 14.05.2024), відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.