24 лютого 2026 року справа №320/53142/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в м. Києві щодо перерахунку 12.03.2024р. та встановлення з 27.12.2023р. довічного грошового утримання судді у відставці позивачки у розмірі 58 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, враховуючи стаж судді 24 роки 6 місяців, без зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- 3 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Конституцією України та надає право для призначення на посаду судді;
- 1 рік 11 місяців - половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі;
- 3 роки 1 місяць 28 днів на посаді члена ВККС України.
2. Зобов?язати Головне управління ПФУ в м. Києві зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Конституцією України та надає право для призначення на посаду судді;
- 1 рік 11 місяців - половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі;
- 3 роки 1 місяць 28 днів на посаді члена ВККС України, та з 27.12.2023р. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки з врахуванням стажу судді, що загалом складає 32 роки 06 місяців 25 днів у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки ВС про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.01.2024р. № 365/0/2-24 з врахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Позивачку було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв'язку з поданням заяви про відставку, що підтверджується постановою Верховної Ради України від 08.09.2016р.
Наказом голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.09.2016р. за № 806-к позивачку було звільнено 08.09.2016 року, у зв'язку із виходом у відставку.
Відповідно до подання від 21.09.2016р. про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, поданого головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ, становило 26 років 05 місяців.
По виходу у відставку позивачці було призначено довічне грошове утримання в розмірі 88% заробітної плати судді у відповідності до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р.
14.12.2016р. позивачка звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання, у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу судді та на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляну цивільних і кримінальних справ № 408 від 13.12.2016р.
За змістом листа Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Києві від 29.08.2017р. № 13111/13, при перерахунку довічного грошового утримання позивача, відповідно до заяви від 14.12.2016р. до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, було зараховано половину строку навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1981 року по 26.06.1985 року.
Згідно проведеного перерахунку загальний страховий стаж позивача становив 39 років 11 місяців 5 днів, з них пільгового стажу роботи на посаду судді розраховано 19 років 3 місяці та 21 день.
Станом на 01.01.2017р. довічне грошове утримання розраховано в розмірі 80% від окладу 28 800,00 грн. Крім того, з 01.01.2017р. утримання було обмежене розміром 10 740,00 грн., з 05.01.2017р. - 23 040,00 грн., та відповідно до вимог п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про повернення надміру виплачених коштів, розпорядженням управління від 19.04.2017р. № 457 прийнято рішення про утримання переплати.
Вважаючи розпорядження відповідача від 29.09.2016р., від 24.01.2017р., від 19.04.2017р. та рішення від 19.04.2017р. протиправними, а свої права порушеними, позивачка звернулася з адміністративним позовом до суду.
Постановою Київського ААС від 22.03.2018р. (справа № 754/11175/17), зокрема, вирішено:
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні з 09.09.2016р. позивачці за заявою від 22.09.2016р. щомісячного довічного грошового утримання до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, зарахувати половину строку завчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981р. по 01.07.1985р., що складає 1 рік і 11 місяців та призначити і виплатити позивачці з 09.09.2016р. за заявою від 22.09.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 19.09.2016р. за № 309, яка склала 26100 (двадцять шість тисяч сто) гривень без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку з 01.01.2017р. позивачці за заявою від 14.12.2016р. щомісячного довічного грошового утримання, до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981р. по 01.07.1985р., що складає 1 рік і 11 місяців і стаж роботи на посаді прокурора з 09.03.1992р. по 17.05.1997р., що складає 5 років 2 міс 9 днів та перерахувати і виплатити позивачці з 01.01.2017р. за заявою від 14.12.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% відповідно до довідки про суддівську винагороду від 13.12.2016р. № 408, яка склала 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень без обмежень максимального (граничного) розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням раніше проведених виплат.
23.01.2024р. Верховним Судом мені видана довідка № 365/0/2-24, відповідно до якої станом на 27.12.2023р. суддівська винагорода позивачки, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 197 062,50 грн.
26.01.2024р. позивачкою подана заява до ГУ ПФУ в м. Києві про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно із зазначеною довідкою.
Листом від 27.02.2024 року відповідач повідомив, що заяву позивачки про перерахунок довічного грошового утримання буде опрацьовано після отримання відповідних роз?яснень згідно запиту Пенсійного фонду України від 25.01.2024р. до Міністерства соціальної політики України.
У подальшому розпорядженням Головного управління ПФУ в м. Києві від 12.03.2024р. проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, основний розмір якого визначено в сумі 114 296,25 грн. При цьому, з 27.12.2023р. визначено стаж судді 24 роки 6 місяців, з якого визначено загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 58%.
Листом від 02.05.2024р. позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити їй довічне грошове утримання судді з 27.12.2023р. у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У своїй заяві вказано, що до стажу судді, відповідно з трудовою книжкою, підлягає зарахуванню:
- 01 рік 11 місяців - половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1981р. по 01.07.1985р. згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018р. у справі № 754/11175/17;
- 03 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом, Конституцією України та надає право для призначення на посаду судді, а саме, за періоди з 01.08.1985р. по 05.04.1988р. юрисконсультом Донецького обхарчопрому; з 07.04.1988р. по 27.08.1990р. юрисконсультом Донецького АТП;
- 05 років 02 місяці 09 днів на посаді прокурора прокуратури Донецької області - у період з 09.03.1992р. по 17.05.1997р.;
- 04 роки 09 місяців 14 днів на посаді судді Куйбишевського районного суду м. Донецька - у період з 19.05.1997р. по 04.03.2002р.;
- 02 роки 01 місяць 01 день на посаді судді Апеляційного суду Донецької області - у період з 05.03.2002р. про 05.04.2004р.;
- 06 років 09 місяців на посаді судді Апеляційного суду Київської області - у період з 06.04.2004р. по 05.01.2011р.;
- 05 років 08 місяців 03 дні на посаді судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - у період з 06.01.2011р. по 08.09.2016р.;
- 03 роки 01 місяць 28 днів на посаді Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - у період з 09.09.2016р. по 07.11.2019р.
З листа-відповіді відповідача від 23.05.2024р. слідує, що розмір щомісячного довічного грошового утримання неправомірно розраховано зі стажу судді, що складає 24 роки 6 місяців, в який увійшли виключно періоди перебування на посаді прокурора та судді, а саме, з 09.03.1992р. по 08.09.2016р.
Відповідач при розрахунку стажу судді виключив:
- половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981р. по 01.07.1985р., що складає 1 рік і 11 місяців;
- 03 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) - періоди роботи з 01.08.1985р. по 05.04.1988р. юрисконсультом Донецького обхарчопрому; з 07.04.1988р. по 27.08.1990р. - юрисконсультом Донецького АТП
- 03 роки 01 місяць 28 днів на посаді Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - у період з 09.09.2016р. по 07.11.2019р.
Не погоджуючись з такими діями, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Окрім того, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII).
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пункті 7 цього розділу.
За приписами п. 11 "Перехідних положень" Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Системний аналіз норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, на час призначення позивачки на посаду судді у 1997 році вимоги, дотримання яких давало право на призначення на посаду судді, визначались статтею 7 Закону № 2862-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Розглядаючи дані спірні правовідносини, слід враховувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в її постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 відповідно до якого ч.2 ст.137 Закону № 1402-VII слід тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Застосовуючи наведений вище правовий висновок до обставин цієї справи, враховуючи, що на момент призначення позивачки на посаду судді Закон № 2862-ХІІ передбачав наявність трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права як обов'язкову умову для призначення на посаду судді. З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний зарахувати позивачці період її роботи на посаді юрисконсульта Коростенської міської ради народних депутатів, тобто стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена положеннями Закону № 1402-VII - тобто трьох років та, відповідно, обрахувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці враховуючи такий стаж.
Частиною 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
Згідно із ч. 3 ст. 127 Конституцій України (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Тобто на час зайняття позивачкою посади судді вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Згідно із записами трудової книжки, після здобуття вищої юридичної освіти позивачка обіймала посаду юрисконсульта Донецького облхарчопрому з 01.08.1985р. по 05.04.1988р., юрисконсульта Донецького АТП з 07.04.1988р. по 27.08.1990р. Тобто на момент призначення на посаду судді мала стаж роботи у галузі права 3 роки, при цьому до зарахування до стажу роботи позивачки на посаді судді також підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права, вимога щодо якого визначена ч.1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ, тобто три роки.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Матеріалами справи підтверджується, що зарахований стаж роботи на посаді судді складає 24 роки 6 місяців.
Таким чином, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає позивачу право для призначення на посаду судді 3 роки, підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
Щодо права позивачки на зарахування до її суддівського стажу половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі у період з 01.09.1981р. по 01.07.1985р. в розмірі 01 року 11 місяців, то таке право вже захищене постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018р. по справі №754/11175/17, яка набрала законної сили, та не була скасована, у зв'зяку із чим цей період у визначеному постановою суду розмірі (01 року 11 місяців), безумовно підлягає до зарахування до стажу роботи судді позивачки, та в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, наведені обставини у межах даної справи доказуванню не підлягають.
Щодо зарахування до суддівського стажу позивачки періоду роботи членом ВККС України з 09.09.2016р. по 07.11.2019р., суд зазначає наступне.
Під час перебування на посаді судді ВССУ, рішенням XIII з?їзду суддів України від 12-13.11.2015р. позивачку обрано членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно запису у трудовій книжці № 38 від 01.12.2015р. позивачка була зарахована до штату ВККС України на посаду члена комісії.
08.09.2016р. позивачка була звільнена у відставку з посади судді, а тільки 07.11.2019р., згідно із записом у трудовій книжці № 39 - відрахована зі штату ВККС України у зв?язку із припиненням повноважень члена ВККС України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010р. в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. №192-VIII, який був чинний станом на 08.09.2016р. (день звільнення у відставку), встановлював, що до стажу роботи на посаді судді, що підлягає врахуванню при визначенні суддівської винагороди, зокрема, зараховується робота на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно частини третьої статті 102 Закону № 2453 строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення).
Положеннями статті 137 Закону № 1402 (який набув чинності 30.09.2016р., тобто після звільнення позивачки у відставку з посади судді та водночас продовження її роботи на посаді члена ВККС України) також передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується, зокрема, робота на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 2453 (в редакції чинній на день мого звільнення у відставку) передбачено, що у разі призначення судді членом Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі та за ним зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством. Частина п?ята статті 54 Закону № 1402 містить абсолютно ідентичне за змістом положення.
З наведених положень Закону № 2453 та Закону № 1402 вбачається, сталість та послідовність законодавства щодо збереження, зокрема, за суддями, які призначені членами ВККС гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення. Такий підхід законодавця відповідає принципу єдності статусу судді, як працюючого, так і того - що вийшов у відставку, та який (принцип) за своїм змістом означає однаковість юридичного становища суддів у всіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій належного матеріального та соціального забезпечення.
Крім того, такий підхід законодавця узгоджується і з положеннями міжнародних актів, зокрема, Основними принципами незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11. та 13.121985р.) за якими - термін повноважень суддів, їх відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом (пункт 11).
Наведені положення Законів № 2453 та № 1402 дають підстави стверджувати, що законодавцем імперативно та гарантовано встановлено, що до стажу роботи на посаді судді, зараховується робота на посаді, зокрема, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Будь-яких винятків чи обмежень щодо зарахування цього стажу - у цих нормах не встановлено, а тому у даному випадку при вирішенні питання щодо зарахування усього стажу перебування на посаді члена ВККС України слід керуватися принципом єдиного статусу суддів та положеннями основного Закону держави.
У даному випадку вказані правовідносини (перебування на посаді члена ВККС України) є триваючими та безперервними, які розпочались під час перебування позивачки на посаді судді ВССУ, а завершились - під час її перебування у відставці. Дії відповідача щодо незарахування зазначеного стажу роботи не відповідають принципу єдиного статусу всіх суддів України та порушують принцип рівності між суддями у відставці та працюючими суддями.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.09.2023р. у справі № 640/30316/21 за загальним правилом, вирішуючи питання про поширення дії закону на конкретні триваючі правовідносини, за умови відсутності чіткого законодавства та сталої судової практики, варто керуватися верховенством права (статті 8, 129, 147 Конституції України) та її основними складовими.
Отже, враховуючи безперервність перебування позивачки на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у період з 01.12.2015р. по 07.11.2019р., правило розповсюдження дії закону на триваючі правовідносини, єдність статусу судді, розуміння сутності та змісту гарантій незалежності суддів та недопустимість їх звуження - у своєму системному поєднанні, дають обґрунтовані підстави стверджувати про обов?язок відповідача зарахувати до мого стажу роботи на посаді судді - роботу на посаді члена ВККС України за період з 09.09.2016р. по 07.11.2019р. та відповідно зарахувати до стажу судді 03 роки 01 місяць 28 днів.
Однак, відповідач не врахував спірний стаж судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання, а також припустився помилки щодо правозастосування наведених норм права, що призвело до порушення прав позивачки, а тому дії відповідача щодо призначення їй, як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% винагороди судді, яка працює на відповідній посаді є протиправними.
У межах спірних правовідносин відповідачем вчинено дії, а саме: визначення позивачці відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді при призначенні щомісячного грошового утримання, однак у розмірі, що не відповідає вимогам закону, що визнано судом протиправним.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Щодо позовних вимог стосовно визначення відсотка суддівської винагороди судді (74%), який працює на відповідній посаді при призначенні щомісячного грошового утримання та виплати суддівської винагороди без обмеження, суд зважає на наступне.
У даному випадку спірний юридчний стаж, половина навчання у внз, а також стаж роботи члоном ВККС наразі у стаж на посаді судді відповідачем не врахований, відповідний перерахунок не здійснено, що свідчить про відсутність порушених прав позивачки у цій частині.
У той час, слід зауважити, що судом можуть бути захищені лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність належних та достатніх доказів для зарахування до суддівського стажу позивачки спірних періодів навчання та роботи, при цьому враховуючи подання позивачкою відповідної заяви про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці 30.04.2024р. до Головного управління ПФУ в м. Києві (зареєстровано 02.05.2024р. за вх. № 20233/Ш-2600-24), належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Головного управління ПФУ в м. Києві зарахувати спірні періоди навчання та роботи до суддівського стажу позивачки, та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у необхідному відсотковому співвідношені до суддівської винагороди та його виплату з 27.12.2023р.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачці грошове утримання з врахуванням стажу судді в розмірі 32 роки 06 місяців 25 днів у розмірі 74% суддівської винагороди згідно довідки ВС від 23.01.2024р. №365/0/2-24, задоволенню не підлягають, позаяк вважаються судом такими, що заявлені передчасно.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді: половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981р. по 01.07.1985р., що складає 1 рік і 11 місяців; роботу юрисконсультом Донецького обхарчопрому з 01.08.1985р. по 05.04.1988р. та юрисконсультом Донецького АТП з 07.04.1988р. по 27.08.1990р., що складає 03 роки; роботу на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у період з 09.09.2016р. по 07.11.2019р., що складає 03 роки 01 місяць 28 днів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді: половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 01.09.1981р. по 01.07.1985р., що складає 1 рік і 11 місяців; роботу юрисконсультом Донецького обхарчопрому з 01.08.1985р. по 05.04.1988р. та юрисконсультом Донецького АТП з 07.04.1988р. по 27.08.1990р., що складає 03 роки; роботу на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у період з 09.09.2016р. по 07.11.2019р., що складає 03 роки 01 місяць 28 днів, та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у необхідному відсотковому співвідношені до суддівської винагороди та його виплату з 27.12.2023р., враховуючи фактично проведені виплати.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.