ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" лютого 2026 р. справа № 300/6045/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідачі) в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 21.03.2025 №092850027198;
- визнати неправомірним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії «зміна надбавки» (виплата одноразової грошової допомоги) від 22.05.2025 №092850027198;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 26.08.2024 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.04.2025 зарахувавши період роботи з 01.01.2004 по 26.08.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу з 27.08.2024 призначено пенсію за віком. 17.03.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення одноразової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачами відмовлено у призначенні вказаної допомоги, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років. При цьому, до страхового стажу безпідставно не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 26.08.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Такі дії відповідачів уважає протиправними, з огляду на те, що пенсійному органу надано усі необхідні документи, які дають підстави для зарахування період роботи з 01.01.2004 по 26.08.2024 у подвійному розмірі, тому у позивача є необхідний стаж за вислугу років, а отже і право на призначення одноразової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.09.2025 відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.22-23).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказав на правомірність дій, оскільки, позивачу відмовлено у призначенні вказаної допомоги, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років (а.с.20-21).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позов, в якому вказав про те, що пенсія за віком призначена позивачу за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058) та відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України №1058) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 01.01.2004 застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за вислугу років. Таким чином, на думку відповідача, після 01.01.2004 зарахування стажу роботи у подвійному розмірі законодавством не передбачено. Відтак, у позивача є наявний стаж за вислугу років 32 роки 8 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення одноразової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.37-42).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив про те, що за доданими документами у позивача наявний стаж за вислугу років 33 роки 10 днів, що недостатньо для призначення позивачу одноразової допомоги (а.с.46-48).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком з 27.08.2024.
Згідно довідки від 17.03.2025 №26, виданої КНП “Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 з 02.12.2000 - працював на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених; з 01.11.2019 переведений на посаду лікаря-анестезіолога дитячого відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії; працює поданий час (по день видачі довідки). Стаж роботи у реанімаційних відділеннях обчислюється в подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.14).
ОСОБА_1 17.03.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою, про перерахунок пенсії щодо отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а.с.63).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 21.03.2025 №092850027198 відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу на дату набуття права на пенсію (а.с.60).
За результатами розгляду повторного звернення позивача від 15.05.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.05.2025 №092850027198 відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу на дату набуття права на пенсію. Згідно вказаного рішення у позивача наявний спеціальний стаж 33 роки 10 днів, період роботи на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених з 02.12.2000 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України №1788 з 01.05.2025 (а.с.61).
Надалі, на звернення ОСОБА_1 від 30.05.2025, листом від 01.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило про відсутність у позивача права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу на дату набуття права на пенсію (а.с.17-19).
Уважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких фактичних обставин справи та норм права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058).
Відповідно до ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788).
Відповідно до ст. 62 Закону України №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно довідки від 17.03.2025 №26, виданої КНП “Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 з 02.12.2000 - працював на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених; з 01.11.2019 переведений на посаду лікаря-анестезіолога дитячого відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії; працює поданий час (по день видачі довідки). Стаж роботи у реанімаційних відділеннях обчислюється в подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.14).
Згідно із ст. 60 Закону України №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи встановлено і не заперечується відповідачами, що у період з 02.12.2000 по 01.11.2019 працював на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених. При цьому згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії «зміна надбавки» (виплата одноразової грошової допомоги) від 22.05.2025 №092850027198 відповідачем з 01.05.2025 період роботи на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених з 02.12.2000 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України №1788.
Тобто, відповідачем підтверджено, що робота позивача на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених підпадає під дію статті 60 Закону України №1788.
При цьому, позивачем не підтверджено право на зарахування періоду роботи на посаді лікаря-анестезіолога дитячого відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії з 01.11.2019 по 26.08.2024 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України №1788, оскільки ОСОБА_1 у вказаному періоді працював у відділенні закладу охорони здоров'я (дитячої анестезіології та інтенсивної терапії), яке не передбачене ст. 60 Закону України №1788.
Також, як уже зазначалося, позивачем надано довідку від 17.03.2025 №26, виданої КНП “Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області, в якій зазначено про те, що стаж роботи у реанімаційних відділеннях обчислюється в подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.14).
Відтак, позовні вимоги в частині зарахування періоду роботи на посаді лікаря-анестезіолога дитячого відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії з 01.11.2019 по 26.08.2024 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України №1788, є безпідставними.
Щодо посилань відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я (на посаді лікаря реаніматолога Долинської дитячої лікарні відділення інтенсивної терапії новонароджених) після 01.01.2004, суд зазначає, що ст. 60 Закону України №1788 є чинною по теперішній час. Стаття 24 Закону України №1058 не скасовує ст. 60 Закону України №1788 та не зупиняє її дію.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Отже, незарахування відповідачами до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених з 01.01.2004 по 01.11.2019 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок про те, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позову в частині призначення одноразової допомоги, яка підлягає виплаті відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 передбачено що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону №1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок -30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення
Як встановлено судом, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової допомоги є відсутність необхідного стажу (35 років) за вислугу років станом на дату набуття права на пенсію.
Так, згідно розрахунку стажу, у ОСОБА_1 наявний стаж за вислугу років як працівника охорони здоров'я 33 роки 10 днів.
Водночас, враховуючи висновки суду щодо наявності у позивача права на зарахування до страхового стажу період його роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 на посаді лікаря реаніматолога відділення інтенсивної терапії новонароджених у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України №1788, у позивача станом на день призначення пенсії (27.08.2024) наявний спеціальний стаж за вислугу років як працівника охорони здоров'я більше необхідних 35 років, та як наслідок позивач має право на отримання одноразової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, на переконання суду, що для ефективного відновлення порушених відповідачем прав позивача, необхідно позов задовольнити частково; визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 21.03.2025 №092850027198; Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії «зміна надбавки» (виплата одноразової грошової допомоги) від 22.05.2025 №092850027198; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.04.2025 зарахувавши період його роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 13.08.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн (а.с.1).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області частково сплачені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 600 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 21.03.2025 №092850027198.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії «зміна надбавки» (виплата одноразової грошової допомоги) від 22.05.2025 №092850027198.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.04.2025 зарахувавши період його роботи з 01.01.2004 по 01.11.2019 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14035769) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121;
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14035769), адреса: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001;
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.