ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про роз'яснення судового рішення
"24" лютого 2026 р. справа № 300/7361/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про розяснення рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на роботі, -
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 11.09.2025 № 252-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з 13.09.2025.
Стягнуто з Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, вул. Володимирська, 9, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2025 по 20.01.2026 у розмірі 151 334,48 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча триста тридцять чотири гривні 48 копійок) з відповідним утриманням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з 13.09.2025 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 34 543,84 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сорок три гривні 84 копійки).
05.02.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про роз'яснення судового рішення (т.2 а.с.9-11), за змістом якої просить суд:
- роз'яснити резолютивну частину рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 в частині стягнення з ДМС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 543, 84 грн.
Вказана заява мотивована тим, що рішення суду в частині, яка підлягає негайному виконанню, є незрозумілим та потребує роз'яснення, зокрема щодо джерела виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць. Відповідач зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах із Управлінням ДМС в Івано-Франківській області, яке є окремою юридичною особою публічного права та здійснює функції роботодавця, включаючи нарахування і виплату заробітної плати, водночас, у резолютивній частині рішення передбачено стягнення коштів саме з ДМС України, що, на думку відповідача, створює невизначеність щодо належного суб'єкта виконання рішення. Крім того, ДМС посилається на положення бюджетного законодавства та принцип дії органів державної влади виключно в межах повноважень, зазначаючи, що відповідні видатки не були передбачені кошторисом на 2026 рік. У зв'язку з цим відповідач вважає, що відсутність чіткого визначення джерела фінансування та суб'єкта виплати ускладнює виконання рішення та може призвести до його неправильного виконання, що обумовлює необхідність його роз'яснення.
Розгляд поданої представником відповідача заяви про роз'яснення рішення суду призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 лютого 2026 року.
Учасники процесу у судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені вчасно та належним чином.
Водночас, від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд зазначеної заяви без її участі (т.2 а.с.22).
Згідно з частиною 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Керуючись приписами частини 9 статті 205, частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про роз'яснення рішення у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Підстави та порядок роз'яснення судового рішення визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною 3 статті 254 КАС України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно частин 1, 2 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Роз'яснення судового рішення можливе коли воно нечітке за змістом, є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Варто вказати, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів статті 254 КАС України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
В пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
З огляду на положення статті 254 КАС України роз'яснені можуть бути рішення або ухвала суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх неможливо виконати, оскільки високою є ймовірність неясності резолютивної частини рішення.
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7 зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 - згідно наказу від 01.11.2001 за № 302 позивача прийнято на посаду начальника Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (т.1 а.с.15).
Пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1160 "Про утворення міжрегіонального територіального органу та ліквідацію територіальних органів Державної міграційної служби" ухвалено рішення про утворення як юридичної особи публічного права територіальний орган Державної міграційної служби - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби та постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби - Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області.
У зв'язку з ліквідацією УДМС в Івано-Франківській області головою комісії з ліквідації УДМС в Івано-Франківській області на ім'я голови ДМС направлено подання про звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.79).
Наказом Держаної міграційної служби України № 252-кт від 11.09.2025 позивача 12.09.2025 звільнено з посади начальника Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (т.1 а.с.9).
Наказом Голови ліквідаційної комісії УДМС в Івано-Франківській області № 348-К від 12.09.2025 оголошено наказ Держаної міграційної служби України № 252-кт від 11.09.2025 про звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.10-11).
Станом на час розгляду справи Головне управління УДМС в Івано-Франківській області перебувало в стані припинення, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.240-242), внаслідок чого, ухвалою суду від 24.11.2025 суд залучив останнє в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на те, що рішення по справі з питань оновлення позивача на роботі безпосередньо впливатимуть на права та обов'язки даної сторони.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 позов ОСОБА_1 - задоволено, оскаржуваний наказ ДМС України скасовано та поновлено ОСОБА_1 на попередньо займаній посаді, стягнуто з ДМС України середній заробіток за час вимушеного прогулу, водночас, допущено негайне виконання рішення суду в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 34 543,84 грн.
Водночас, судом не конкретизовано суб'єкта на якого покладатиметься обов'язок щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, на що і покликається представник ДМС України як на підставу для роз'яснення судового рішення, зокрема, роз'яснення в частині джерела сплати даних коштів.
Суд погоджується із даною підставою у якості передумови для необхідності проведення відповідного роз'яснення та у даному контексті вказує на таке.
Рішенням у справі судом визначено саме Державну міграційну службу України як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача, відтак на якого покладено обов'язок поновлення його порушеного права.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що позивач до звільнення обіймав посаду начальника Івано-Франківського відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області та перебував у трудових відносинах із відповідним територіальним органом, який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення.
Таким чином, виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку здійснюється Державною міграційною службою України як визначеним судом боржником, із забезпеченням організації нарахування та виплати відповідних сум відповідно до структури ДМС та вимог бюджетного законодавства України.
З огляду на це, виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку повинно здійснюватися Державною міграційною службою України як боржником у справі, з організацією відповідних нарахувань та виплати через її територіальний орган, який виконував функції роботодавця.
Водночас, суд вказує, що питання внутрішнього розподілу бюджетних повноважень між центральним апаратом ДМС та її територіальними органами не впливає на визначеного судом боржника та не змінює обов'язку Державної міграційної служби України забезпечити виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що стаття 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення лише з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).
З урахуванням наведеного, слід роз'яснити, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 в частині допущення негайного виконання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 34 543,84 грн. підлягає виконанню Державною міграційною службою України, як визначеним судом боржником, із здійсненням відповідних розрахунків та виплати через її територіальний орган в особі - Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в межах бюджетних повноважень.
Суд зазначає, що таке роз'яснення не змінює змісту судового рішення, не визначає нового боржника та не вирішує питань, які не були предметом судового розгляду, а лише усуває неясність щодо механізму його виконання.
Керуючись статтями 243, 248, 254 КАС України, суд, -
Заяву представника Державної міграційної служби України про роз'яснення судового рішення - задовольнити.
Роз'яснити, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 300/7361/25 в частині допущення негайного виконання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 543, 84 грн. підлягає виконанню Державною міграційною службою України в особі - Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.