24 лютого 2026 року Справа № 280/441/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька митниця, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
19.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Дніпровський ВДВС), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який відмовляється вносити зміни до власної Постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020;
встановити порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020.
Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізьку митницю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Запорізької митниці по справі про порушення митних правил №0151/11200/19 від 26.11.2019 позивачку визнано винною в порушенні митних правил і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст.485 Митного кодексу України. Представник позивачки зазначає, що відповідно ст.539 МКУ штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (позовної заяви) без задоволення. Зазначає, що постанову митниці оскаржено, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року по справі №334/8470/19 залишено скаргу (позовну заяву) без задоволення. Дата набрання законної сили - 07.10.2020 (згідно ЄДРСР). Тобто, у позивача строк сплати був до 22.10.2020. Представник позивача зазначає, що не зважаючи на те, що у Позивача строк сплати був до 22.10.2020 р., примусове стягнення виконавець почав здійснювати ще 11.01.2020, задовго до настання строку оплати штрафу. Позивач зазначає, що постановою від 11.01.2020 ВП №60954217 він відкрив виконавче провадження з виконання документу, по якому строк оплати не настав. Представник позивача зазначає, що позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просив виправити помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 ВП №60954217, проте відповідачем було безпідставно відмовлено у внесні змін до постанови. З урахуванням викладеного у позовні заяві позивачка просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 10.01.2020 надійшла заява Запорізької митниці ДФС про примусове виконання постанови №0151/11200/190 виданої 26.11.2019 Запорізькою митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн. Зазначає, що постанова №0151/11200/190 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн. набрала законної (юридичної) сили 07.12.2019. Відповідач зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця ефективно та своєчасно вживати усі заходи за для примусового виконання рішення, зокрема, здійснення відкриття виконавчого провадження, шляхом винесення відповідної постанови. Відповідач вказує на те, що сторони виконавчого провадження виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Однак жодної заяви від позивача до відділу не надходило. Відповідач зазначає, що виконавець, за наявності відмітки у постанові про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти передчасність проставлення у ній уповноваженим органом відмітки про набрання законної сили. Відповідач вказує на те, що станом на теперішній час постанова № 0151/11200/190 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн. є чинною та підлягає виконанню. Відповідач зазначає, що жодна дія державного виконавця не була оскаржена у передбачений Законом строки та спосіб. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що постанова Запорізької митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0151/11200/19 від 26.11.2019 станом на 30.01.2026 є чинною та підлягає виконанню. Зазначено, що відповідно до листа Південно-Східної митниці від 22.12.2025 №7.5-02/20-03/7/7235 зазначено, що впродовж 2020-2021 років надходили кошти, які призначені для оплати штрафу за постановою у справі про порушення митних правил №0151/11200/19, винесеною відносно ОСОБА_1 загальною сумою 7116,48 грн., а саме: 1080,54 грн. від 02.07.2020. Тобто, вже станом на 02.07.2020 ОСОБА_1 було відомо про відкриття виконавчого провадження відносно неї. Однак, дії або бездіяльність державного виконавця та жоден документ виконавчого провадження не були оскаржені у строки, встановлені ст. 122 КАС України та ст.74 Законом України "Про виконавче провадження". З урахуванням викладеного у поясненнях, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 10.01.2020 до Дніпровського ВДВС від Запорізької митниці ДФС надійшла заява про примусове виконання рішення, а саме постанови в справі про порушення митних правил №0151/11200/19 про стягнення з громадянки ОСОБА_1 штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 41607,96 грн.
При цьому, судом встановлено, що у постанові №0151/11200/19 дата набрання законної (юридичної) сили рішенням 07.12.2019 зазначена як «07.12.2019».
Також, судом встановлено, що 11.01.2020 старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60954217 з примусового виконання постанови в справі про порушення митних правил №0151/11200/19.
08.01.2026 позивачка звернулася до відповідача з заявою, в якій просила виправити помилки в постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 ВП №60954217. Заява обґрунтована тим, що в постанові про відкриття виконавчого провадження наявні помилки щодо відкриття виконавчого провадження з виконання документу по якому строк оплати не настав; стягнення виконавчого збору у розмірі 4160,80 грн. з особи, яка ще не стала боржником.
Листом Дніпровського ВДВС від 13.01.2026 у задоволенні заяви позивачки було відмовлено.
Позивачка, не погодившись з правомірністю відмови, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Судом встановлено, що у зв'язку із надходженням до Дніпровського ВДВС 10.01.2020 заяви про примусове виконання рішення, державним виконавцем 10.01.2020 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60954217, в якій серед іншого вирішено питання про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 4160,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.539 Митного кодексу України штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
Згідно ч.1 ст.540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.12.2019 по справі №334/8470/19 відкрито провадження у справі щодо оскарження постанови в справі про порушення митних правил №0151/11200/19, яка підлягала примусовому виконанню в межах виконавчого провадження №60954217.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.07.2020 по справі №334/8470/19, яке набрало законної сили 07.10.2020, у задоволенні позовної заяви про скасування постанови Запорізької митниці ДФС 26.11.2019 в справі про порушення митних правил №0151/11200/19 було відмовлено.
Отже, ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 539 Митного кодексу України, мала обов'язок сплатити штраф не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
Станом на 10.01.2020 обов'язок сплати штрафу не настав, оскільки тривала процедура судового оскарження постанови про порушення митних правил №0151/11200/19.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону №1404-VIII, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Отже, дійсно за приписами абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону №1404-VIII, державний виконавець наділений правом виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних чи арифметичних помилок.
Суд зазначає, що позивачем не зазначено які саме граматичні чи арифметичні помилки мають бути виправлені у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, суд зазначає, що обставини на які позивачка посилається у позовній заяві не відноситься до граматичних чи арифметичних помилок, а тому не можуть бути виправлені в порядку абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону №1404-VIII.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, у даному випадку позивачка мала право оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020, у разі якщо вважала, що виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, який на дату відкриття виконавчого провадження не підлягав виконанню, проте таким правом не скористалася.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Судом встановлено, що позивачка не повідомляла державного виконавця про відкриття судового провадження щодо оскарження постанови Запорізької митниці ДФС 26.11.2019 в справі про порушення митних правил №0151/11200/19, а також не просила у зв'язку з цим зупинити виконавче провадження або прийняти рішення про відкладення виконавчих дій.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист…
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що на даний час постанова Запорізької митниці ДФС 26.11.2019 в справі про порушення митних правил №0151/11200/19 не скасована, відсутні докази на підтвердження того, що позивачкою вимоги виконавчого документа були виконані не пізніше 15 днів з дня залишення адміністративного позову без задоволення, щоб виключало здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачці у внесенні змін до постановив про відкриття виконавчого провадження відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд.10, код ЄДРПОУ 35036926), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Запорізька митниця (69041, м.Запоріжжя, вул.Синенка Сергія, 12, код ЄДРПОУ 44005647), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова