24 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/24052/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Чернівецька область) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.03.2022 на підставі військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.10А, згідно з Наказом МОУ № 402 від 14.08.2008. Проте, сформувавши еВОД у додатку “Резерв+», виявив, що згідно реєстру досі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 27.01.2025 року позивач направив заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку. Не отримавши відповіді, звернувся за правовою допомогою, та на адвокатський запит про отримання інформації, чи внесені відповідні зміни до Реєстру, отримав лист, яким відповідач повідомив, що ОСОБА_1 на військовому обліку в зазначеному ТЦК та СП не перебуває. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відповідних відомостей до Реєстру, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю. Зазначає, що у зв'язку із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023 року всі свідоцтва про хворобу підлягають розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню. З матеріалів справи вбачається, що довідка ВЛК №872 видана ОСОБА_1 ще 29.03.2022 року, а з 18.08.2023 року всі довідки про непридатність до військової служби оформлюються свідоцтвом про хворобу із обов'язковим затвердженням ВЛК регіону. Стверджує, що висновок ВЛК відносно ОСОБА_1 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» необхідно затвердити 16 Регіональною ВЛК та оформити свідоцтво про хворобу.
Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.03.2022 №872 проведено медичний огляд ОСОБА_1 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 та визнано його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.10А Розкладу хвороб.
Позивач сформував еВОД у додатку “Резерв+» і виявив, що згідно реєстру він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27.01.2025 позивачем було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.
Не отримавши відповіді позивач звернувся за правовою допомогою та на адвокатський запит від 04.03.2025, відповідач листом від 18.03.2025 №2/2750 повідомив, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформацією стосовно внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів не володіє.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 65 Основного Закону встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»№64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який іншими Указами Президента України продовжувався та триває станом і на сьогодні.
Окрім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), відповідно до частин 1, 3 статті 1 якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За приписами частин 1,3,4,5 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, у редакції чинній на час проходження позивачем медичного огляду ВЛК визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Схожі приписи містяться і в чинній редакції цієї норми (пункт 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII), відповідно до якої виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. Також вказано, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3та4цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
У свою чергу, питання визначення придатності до військової служби регламентується наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції від 16.04.2021), відповідно до пункту 1-1 якого військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За вказаним Положенням № 402 придатність до військової служби визначає виключно ВЛК за результатами медичного огляду.
За приписами глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів (п.3.1). Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно (п.3.6).
Якщо офіцери запасу раніше служили у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, тоді військовий комісаріат у направленні на огляд вказує, коли і з якої причини вони були звільнені у запас. На звільнених із військової служби за станом здоров'я у ВЛК обов'язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія (п.3.7).
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (п.3.8).
Відповідно до глави 22 розділу ІІ Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК). Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: зокрема, в) на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу (п.22.1). Книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії. Один примірник Свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, у додатковий примірник експертного документа та в історію хвороби записується дата та зміст постанови штатної ВЛК (п.22.2).
Постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів (п.22.3).
Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (п.22.7).
Наведене законодавство свідчить, що визнання особи такою, що є непридатною особи до військової служби з виключенням з військового обліку, а також складання свідоцтв про хворобу є виключною компетенцією військово-лікарської комісії, у порядку, встановленому Положенням №402.
З матеріалів справи видно, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.03.2022 №872 позивач визнаний не придатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст.10 А графи ІІ Розкладу хвороб, наказ Положення №402.
Крім того, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2022 №2/101 ОСОБА_1 виключений з військового обліку. Поряд з цим вказане не відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг).
При цьому до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за приписами частини 1 статті 34 Закону № 2232-XII вносяться відомості (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах, тобто здійснюється персонально-якісний облік. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів,відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі -призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначає Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
З положень статті 2 Закону № 1951-VIII слідує, що одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є, серед іншого, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 8 статті 5 Закону № 1951-VIII).
У свою чергу відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Згідно з положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 року № 94 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 94), пункт 9 розділу ІІІ якого передбачав, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Однак, Наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 року № 94 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024.
Водночас необхідно врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №559), відповідно до п.1 якого військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3і4частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За змістом пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що ведення військового обліку, який передбачає персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .
З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів
Згідно з вимогами Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача, що полягає у відмові в актуалізації інформації відносно позивача шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і реєстру "Оберіг" щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку .
Як встановлено судом, відповідно до висновку лікаря, акту дослідження стану здоров'я та довідки ВЛК від 29.03.2022 №872 ОСОБА_1 був оглянутий військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 та на підставі статті 10 А графи II Розкладу хвороб до Положення №402 постановою ВЛК був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Водночас із витягу з реєстру "Резерв+" (військово-обліковий документ) слідує, що в графі "категорія обліку" позивач значиться як військовозобов'язаний.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач через адвоката звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 24.01.2025 про внесення відомостей щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з його виключенням з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Листом від 18.03.2025 вже на адвокатський запит щодо внесення таких відомостей до Реєстру, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформацією стосовно внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно позивача не володіє.
Суд зауважує, що виключення особи з військового обліку за станом здоров'я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» така особа вже не може вважатися військовозобов'язаною, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього Закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Суд враховує, що згідно із п.22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402, 22.5. свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:
на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
У той же час безпосередньо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних інформації щодо призовників і військовозобов'язаних відомостей про персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що саме відповідач повинен здійснити дії стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно позивача згідно із довідкою військово-лікарської комісії від 29.03.2022 №872 про непридатність до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст. 10 А графи ІІ Розкладу хвороб.
У контексті наведених обставин суд погоджується з доводами позивача, що обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, недотримання відповідними ВЛК ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, на яких останній не має впливу, не може створювати негативних наслідків для позивача.
Суд критично оцінює аргументи відповідача, що з 18.08.2023 всі довідки про непридатність до військової служби оформлюються свідоцтвом про хворобу із обов'язковим затвердженням ВЛК регіону, з огляду на таке.
Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до діючого на той час Положення № 402, яке не передбачало затвердження відповідного рішення про виключення з військового обліку ВЛК регіону.
Тобто, процедура виключення з військового обліку завершена у повній відповідності до чинного на той момент законодавства,
Суд також наголошує на неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів. Так, зміни до Положення №402, внесені Наказом Міністерства оборони №490 від 18.08.2023, зокрема щодо обов'язкового розгляду свідоцтв про хворобу та обов'язкового затвердження постанов ВЛК регіональними комісіями, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено ст. 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов'язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме на внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, тобто на належне документальне оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не вніс відомості до Реєстру щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 КАС України та є протиправною, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію ордеру серія ВІ №1341118, копію договору №13/10/25-1 про надання правової допомоги від 13.10.2025, копію додатку від 13.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 13.10.2025, згідно якого загальна вартість послуг складає 20 000,00 грн, копію опису послуг, наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є суттєво завищеною, неспівмірною із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені як витрати на правову допомогу, у зв'язку з чим витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5000,00 грн.
Зазначений розмір відповідатиме критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Суд також зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати, в тому числі зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись статтями 72-79, 90, 139, 241-246, 250, КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державний реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 , згідно з довідкою ВЛК від 29.03.2022 №872.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) сплаченого судового збору та 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
24.02.26